- •1.Предмет,метод і методологічні принципи нац.Економ.
- •2.Основні ознаки нац.Економ. Як єдиної економ. Системи-загальне.
- •3.Характерні особливості й етапи формування нац.Економ.-особливе.
- •4.Завдання та критичний аналіз перебігу економ. Реформ в Україні в трансформаційний період.
- •5.Формування сучасної концепції нац.Економ.В процесі розвитку економ.Теорії.
- •6.Загальна характеристика інститутів і базисні інститути нац. Економ.
- •7. Основні показники нац.Економ.
- •8. Загальна характеристика та методологічні принципи системи національних рахунків(снр).
- •9.Інституційні сектори,одиниці,деталізація рахунків снр.
- •10.Напрямки вдосконалення методології вимірювання стану та динаміки нац.Економ.
- •11. Класифікація сучасних нац. Економ. Систем.
- •12. Сутність змішаної економіки.
- •13. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економ. Як основа формування базової моделі нац.Економ.
- •15.Природно-ресурсний потенціал нац. Економ.
- •17. Демографічний і трудовий потенціал нац.Економ.
- •18. Науково-технічній і інформаційний потенціал нац.Економ.
- •19. Виробничий потенціал нац.Економ.
- •20. Зовнішньоекономічний потенціал нац.Економ.
- •21. Екологічний потенціал нац. Економ.
- •22. Типізація розвитку нац.Економ.Та його характеристика на сучасному етапі
- •23. Концепція та виміри сталого розвитку нац..Економ.
- •24.Принципи та етапи переходу до сталого розвитку нац.Економ.
- •25. Індикатори сталого розвитку нац..Економ.
- •26. Інституційні чинники переходу України до сталого розвитку нац..Економ.
- •27. Сутність державного управління нац..Економ. На сучасному етапі.
- •28. Сукупність механізмів регулювання нац..Економ.
- •29. Сутність,обьекти та субьекти державного регулювання економіки.
- •30. Характеристика цілей державного регулювання економіки.
- •31. Методи державного регулювання економіки.
- •32. Бюджетне і податкове регулювання економіки.
- •33. Грошово-кредитна політика
- •34.Антимонопольне регулювання економіки.
- •35. Інвестиційна й інноваційна політика.
- •36. Зовнішньоекономічна політика.
- •37. Соціальна політика.
- •38.Сутність та складові економ.Безпеки нац..Економ.
- •39. Індикатори економ.Безпеки нац..Економ.
- •40. Методика оцінки економ.Безпеки нац..Економ.
- •41.Забезпечення економічної безпеки нац..Економ. України.
- •42. Сутність економ.Демократії.Економ.Порядок.
- •43. Економ.Свобода та основні умови її забезпечення.
- •44. Поняття структури національної економіки
- •45. Структурні дизпропорції нац. Економіки
- •50. Класифікація прогнозів нац. Економіки.
- •51. Методи прогнозування нац. Економіки.
- •52. Економічне звостання, як категорія нац. Економіки, якісні та кількістні характеристики економічного зростання.
- •53. Основні показники і підходи до оцінки економічного зростання.
- •54. Сприятливі та не сприятливі фактори економічного зростання.
- •55. Політика економічного зростання.
- •56. Нац. Економіка, як складова світової господарської системи.
28. Сукупність механізмів регулювання нац..Економ.
В сучасних умовах через ряд об’єктивних та суб’єктивних причин ринкова система все більше втрачає здатність до саморегулювання, тому вона має бути доповнена іншими механізмами - корпоративного та державного регулювання. Механізм корпоративного регулювання економіки пов’язаний із впливом на ринкову ситуацію і розвиток національної економіки в цілому корпорацій. Поняття корпорації в сучасній науковій літературі не має однозначного трактування. Більшість дослідників схиляються до ототожнення корпорацій з акціонерними товариствами. В той же час Господарський кодекс України дає тлумачення корпорації як надфірмового об’єднання. А відповідно до Закону України «Про господарські товариства» ознаки корпорації мають і інші господарські товариства, крім акціонерних.
29. Сутність,обьекти та субьекти державного регулювання економіки.
Об’єктом державного регулювання економіки є національна економіка в цілому, її окремі галузі, сегменти і підсистеми, а також сфера управління державним сектором.
Суб’єктами державного регулювання економіки.
1. Органи державної влади, в тому числі на національному рівні:
- Президент України як вища посадова особа;
- Верховна Рада України як вищій законодавчий орган влади;
- Кабінет Міністрів України як вищий виконавчий орган влади;
- інші органи центральної виконавчої влади (НБУ, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України і т.д.).
Кабінет Міністрів фактично реалізує державне регулювання на національному рівні. Це колегіальний орган, до складу якого входять Прем’єр-міністр, Віце-прем’єр-міністри і міністри, що є членами КМУ. Також важливу роль виконують інші центральні органи виконавчої влади. Наприклад, НБУ реалізує грошово-кредитну, валютну політику, Антимонопольний комітет - антимонопольну політику, конкурентну політику, Фонд державного майна - політику в сфері приватизації і в сфері управління державними корпоративними правами і т.д.
На регіональному рівні суб’єкти державного регулювання економіки:
- органи державної виконавчої влади - це обласні державні адміністрації і районні державні адміністрації (структура ОДА і РДА певною мірою дублює структуру Кабінету Міністрів), регіональні структури інших центральних органів, наприклад, обласне управління НБУ, обласне відділення Антимонопольного комітету України;
- представницькі органи місцевого самоврядування - обласні та районні ради.
На місцевому рівні суб’єктами державного регулювання економіки є місцеві органи самоврядування, в тому числі місцеві ради (представницькі органи), виконкоми цих рад (виконавчі органи) і голови місцевих рад, що здійснюють керівництво і місцевими радами, і їх виконавчими органами.
2. Профспілки. Вони приймають участь у соціальному діалозі і в соціальному партнерстві, представляючі інтереси найманих працівників країни, і тому суттєво впливають на державну економічну політику в галузі праці і соціальних відносин.
3. Політичні партії. Виборюючи владу, вони реалізують власну передвиборчу платформу (програму), отже таким чином безпосередньо формують стратегію і тактику державного регулювання економікою.
Крім названих суб’єктів на систему державного регулювання економікою певний вплив мають також громадські організації, засоби масової інформації, авторитетні експерти та деякі інші суб’єкти.