26. Інституційні чинники переходу України до сталого розвитку нац..Економ.

За роки економічних перетворень в Україні відбулися кардинальні зміни в усіх галузях суспільного буття. Неможливо оцінити ці зміни однозначно, серед них є позитивні та негативні. Але оцінка сучасного становища країни в економічному, соціальному, екологічному аспектах можливо і є фактично оцінкою стартових позицій країни для реалізації стратегії сталого розвитку. Отже, існуюча ситуація характеризується трьома групами чинників:

1. чинники, успадковані від колишньої радянської економіки, серед них цілий ряд свідчить про порушення біо-економічної рівноваги. Найсуттєвіші з них:

- техногенне перевантаження території країни;

- диспропорції в розміщенні продуктивних сил;

- кризовий стан екологічних систем;

- високий ступінь розораності території країни і т.д.;

2. чинники, набуті в процесі економічних перетворень:

- відсутність національної згоди, з одного боку - політичний антагонізм, з іншого - політична аморфність;

- бездуховність значної частини населення;

- демографічна криза;

- інфраструктурна криза (високий ступінь зношеності і кризовий стан шляхів, мереж, гідротехнічних, висотних споруд і т.д.);

- деградація інноваційного потенціалу і т.д.;

3. чинники, породжені впливом глобального економічного середовища:

- експансія транснаціональних монополій і енергозалежність;

- незаконна міграція;

- контрабанда;

- посилення залежності української економіки від зовнішніх ринків.

Однак по кожній з цих груп є й позитивні чинники, що сприятливо вплинуть на процес переходу до сталого розвитку, наприклад по першій групі:

- наявність науково-технічного потенціалу і високих технологій;

- досить високий кваліфікаційно-професійний рівень працівників;

- система вищої освіти і т.д.

По другій групі:

- практично сформоване ринкове середовище;

- процес розбудови ринкової інфраструктури;

- досить високий у порівнянні з іншими країнами колишнього Союзу рівень демократії, прав і свобод людини.

По третій групі:

- міжнародний трансферт технологій;

- допомога з боку світових фінансових інституцій;

- визначення достойного місця в системі світової торгівлі і т.д.

В цілому Україна має всі можливості для переходу до сталого розвитку, причому українське суспільство дійшло згоди, що такий перехід має відбутися на засадах формування національної інноваційної моделі розвитку, яка на концептуальному рівні є зрозумілою і загальноприйнятною та має пропагуватися як консолідуюча національна ідея.

27. Сутність державного управління нац..Економ. На сучасному етапі.

На сучасному етапі в умовах розбудови ринкових відносин в Україні під державним управлінням економікою слід розуміти діяльність владних інституцій з метою впливу на економічну ситуацію, мета якої полягає в гармонізації механізмів ринкового саморегулювання економіки, корпоративного регулювання економічних відносин і державного регулювання економіки. Механізм ринкового саморегулювання економіки базується на процесах збалансування попиту і пропозиції в межах різних ринків країни через систему ціноутворення. Функціонування цього механізму є можливим завдяки конкуренції, боротьбі ринкових суб’єктів за кращі умови виробництва і продажу, лідерство у технологіях, ціноутворенні, обсягах ринку і т.д. Ринковий механізм спрацьовує завдяки дії економічних законів, тобто, об’єктивних, повторюваних закономірностей і тенденцій економічного розвитку. Дія ринкового механізму на макрорівні проявляється у формі співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції та досягнення рівноваги через коливання рівня цін та зайнятості.