1. Лакофарбові товари: споживні властивості, класифікація, асортимент.

Лакофарбові товари використовують для створення захисного або декоративного покриття. Вони покращують зовнішній вигляд виробів, полегшують догляд за ними, захищають від агресивного зовнішнього середовища та підвищують вогнестійкість. Основа лакофарбових матеріалів – плівкоутворюючі речовини. Лакофарбові матеріали поділяють на основні (лаки, оліфи, емалі, фарби), допоміжні (ґрунтовки, шпаклівки тощо) та підсобні (мастики, змивки тощо). До складу цих матеріалів входять розчинники, розріджувачі, сикативи, наповнювачі тощо.

Лаками називають речовини смол в органічних розчинниках. Після висихання вони утворюють на поверхні виробів, що покриваються ними, тверді, прозорі і блискучі плівки, що виконують захисні і декоративні функції.

Додатову оздобу полакованих поверхонь роблять політурами. Вони відрізняються від лаків меншою концентрацією плівкоутворювачів (смоли) і меншою в’язкістю. Найбільш поширені спиртові політури, які застосовують для полірування поверхні дерев`яних виробів.

За призначенням поділяються: для зовнішніх робіт, для внутрішнього оздоблення, для художніх робіт, термостійкі, електроізоляційні і лаки спеціального призначення.

За природою плівкоутворювальні речовини поділяються на:

1. масляні – виготовлені на основі рослинних масел і деяких природних і синтетичних смол.

2. смоляні – виготовлені на основі природних і синтетичних смол.

3. ефіроцелюлозні – виготовлені на основі ефірів целюлози.

4.асфальтобітумні – виготовлені на основі природних і штучних асфальтів і бітумів.

Від характеру плівкоутворення:

1. які утворюють тверді плівки винятково за рахунок випару летючих розчинників, що утворюються в них, такі лаки іноді називають летючими, їх плівки як правило термопластичні і розчинні в органічних розчинниках.

2. які утворюють плівки не тільки за рахунок випару розчинників, але й у результаті різноманітних хімічних перетворень плівкоутворювальних речовин, плівки цих лаків мають тривимірну будову, внаслідок чого вони не плавляться і не розчиняються.

Масляні (масляно-смоляні) лаки – розчини різноманітних смол і рослинних олій із сикативами в органічних розчинниках. При їх виробництві переважає застосування різноманітних синтетичних смол.

Смоляні лаки – являють собою розчини синтетичних або природних смол в органічних розчинниках. Їх можна підрозділити: на основі спирторозчинних смол, алкідні, ненасичені поліефірні, поліакрилові, поліуретанові, епоксидні.

Асфальтобітумні лаки – в’язкі розчини (чорного кольору) природних або нафтових асфальтів і бітумів, а також кам’яновугільних пеків у бензині-розчиннику, скипидарі і інших сумішах.

Фарби – суспензії пігментів плівкоутворювальних речовин або їх розчинів. До складу фарби, крім плівкоутворювальної речовини і пігментів можуть входити наповнювачі, пластифікатори, розчинники й ін.

За призначенням фарби умовно діляться на фасадні та інтер`єрні, або для внутрішніх і зовнішніх робіт.

Залежно від умов експлуатації і застосування класифікація лакофарбових покриттів виглядає складніше: атмосферостійкі, обмежено атмосферостійкі, водостійкі, термостійкі, хімічно стійкі й т.д.

Класифікація: Фарба по іржі; Фарба акрилова, фасадна; Фарба масляна;Фарба водоемульсивна; Фарба для дорожньої розмітки; Фарба для бетонної підлоги.

Споживні властивості можна поділити на:

• функціональні:

• адгезійна здатність (прилипання)

• покривна здатність

• захисна здатність

• в’язкість

• ергономічні властивості:

• в’язкість

• тривалість висихання

• безпечність та вибухобезпечність

• нешкідливість

• надійність:

• стабільності суспензії

• дисперсності

• довговічності покриття

• естетичні властивості:

• колір

• блиск

• прозорість

• фактура покриття

• відтінок