Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВІДПОВІДІ ГОТОВІ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
197.12 Кб
Скачать

Білет 1

  1. Теорії адгезії

Адге́зія — зчеплення (прилипання, злипання) приведених в контакт різнорідних твердих або рідких тіл. Причина адгезії може бути обумовлена як міжмолекулярними взаємодіями, так і хімічними зв'язками.

Одна з найважливіших характеристик адгезії — адгезійна міцність.. Адгезійна міцність залежить від енергії зв'язку, що забезпечує адгезію, повноти контакту, що визначається рельєфом поверхні, міжфазної поверхневої енергії, змочування та інших поверхневих явищ, а також від умов формування контакту (тиску, температури, тривалості контакту тощо). На значення адгезійної міцності впливають умови її вимірювання, розміри зразків, концентрація в них механічних напружень. Руйнування адгезійного контакту може супроводжуватися руйнуванням дотичних тіл. Адгезія рідини до твердого тіла визначається в основному значеннями - поверхневої енергії рідини, твердого тіла і міжфазною поверхневою енергією.

Теорії адгезії:

  • Механічне скріплення

  • Адсорбційна

  • Електрична

  • Хімічна

  • Дифузійна

Механічне скріплення – пояснює склеювання, як проникнення рідкого клею в пори матеріалів, що склеюються.

Адсорбційна – роглядає прилипання клеючої речовини до матеріалів, як результат дії молекулярних сил.

Електрична – пояснює виникнення адгезійних зв’язків можливістю утворення подвійного електронного шару, на поверхнях поділу клейової плівки і підложки, що розглядаються, як обкладки конденсатора.

Хімічна – пояснює тривке склеювання і прилипання як можливість хімічної взаємодії поверхонь молекул клейової плівки і тіл, які склеюються.

Дифузійна – розглядає прилипання і склеювання як дифузійний процес, що підтверджується посиленням адгезії полімерної клеючої речовини з часом і при підвищеній температурі.

  1. Силікати: поняття, класифікація, специфічні властивості.

Солі кремнієвих кислот, одержані сплавленням кремнезему (Si02) з лугами та карбонатами, називають силікатами.

Силікатні вироби містять в собі сполуки кремнезему з оксидами металів.

За структурою силікати поділяють на:

  • прості силікати - силікати натрію чи калію - рідке скло;

  • складні силікати - каолініт, муліт, граніт, ортоклаз.

За походженням силікатні матеріали поділяють на:

  • природні. До природних належать гірські породи (граніт, глина, пісок, каолін). Природні силікати широко використовуються як основний будівельний матеріал, а також у вигляді сировинини для виробництва інших виробів .

  • штучні. До штучних силікатів належать вироби і матеріали, які одержують в результаті заводської обробки природної силікатної сировини з добавкою різних мінеральних матеріалів (портландцемент, керамічні та скляні вироби).

За призначенням поділяються:

- побутові вироби, які застосовуються в побуті: скляний та керамічний посуд, художньо-декоративні вироби дзеркала, лампове скло та ін.

- архітектурно-будівельні товари: матеріали для будівництва, оздоблення і прикрашання. Спорудження приміщень: портландцемент та вироби на його основі, силікатна, глиняна цегла, склоблоки, віконне та інші види листового скла, облицювальна плитка.

- вироби технічного призначення — лабораторний і хімічно стійкий посуд, оптичне скло, електро- і радіофарфор, склотканини та інші матеріали для оснащення лабораторій і обслуговування низки технологічних процесів.

Завдяки вмісту кремнезему силікатні вироби характеризуються загальними та специфічними властивостивостями. До високих властивостей відноситься: хім. стійкість, гігієнічність, стійкість до руйнівних навантажень при стисканні, термічне розширення. До низьких: теплопровідність та термічна стійкість, стійкість до руйнівних навантажень при згинанні.

Силікатні вироби добре чинять опір розчинам кислот і лугів, включенням плавильної кислоти, під дією якої вони руйнуються. Найбільш хімічно стійкими силікатами є ті, котрі мають у своєму складі значний вміст кремнезему. Невисока провідність та велике термічне розширення силікатних виробів зумовлюють їх малу термічну стійкість. При різких коливаннях температурах вони швидко руйнуються.

Білет 2