
- •Економічні та соціальні наслідки інфляції.
- •4. Номінальний та реальний ввп. Дефлятор та індекс цін.
- •Недискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори економіки
- •Держбюджет. Проблеми збалансування
- •Вплив бюджетного надлишку на економіку та ефекти витіснення
- •Інфляційні та не інфляційні способи фінансування бюджетного дефіциту
- •Форми, методи та інструменти регулювання економіки
- •Держава як суб'єкт економічної системи
- •Світове господарства та його сучасна структура
- •Міжнародна торгівля та її економічні основи
- •Теорія порівняльних переваг д.Рікардо
- •Протекціонізм та вільна торгівля
- •Теорія зовнішньої торгівлі Хекшера-Оліна
- •Валютний ринок
- •Україна в системі міжнародної торгівлі
- •Класична теорія макроекономічного регулювання
- •Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання
- •Альтернативні макроекономічні теорії.
Недискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори економіки
Недискреційна фіскальна політика означає використання вмонтованих стабілізаторів (податків, допомоги за безробіттям і малозабезпеченістю тощо). Автоматизм їх дії полягає в тому, що у випадку збільшення чистого національного продукту зростають податкові платежі у бюджет і, навпаки, при зниженні чистого національного продукту податкові надходження до бюджету зменшуються, отже, відповідно зменшуються й розміри допомоги за безробіттям, малозабезпеченістю тощо. автоматична фіскальна політика — це така політика, яка встановлюючи певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в економіці автоматично.
Щоб показати як автоматичні чисті податки виконують стабілізаційну функцію в економіці, розглянемо два варіанти:
Перший — коли в ек-ці спостерігається «перегрів», т.б. відбувається інфляційне зростання ВВП, що свідчить про надмірність сукупних витрат. За цих умов виникає необхідність стримувати сукупний попит, скорочувати сукупні витрати. Стабілізаційний механізм автоматичної фіскальної політики виглядає так:
1) ВВП інфляційне збільшується, автоматично зростають чисті податки;
2) зростання автоматичних чистих податків означає збільшення податкових вилучень з ек-ки;
3) внаслідок збільшення податкових вилучень зростання сукупних витрат уповільнюється, що певною мірою гальмує зростання ВВП.
Другий — коли в економіці намітився спад вир-ва, спостерігається дефіцит сукупних витрат. За цих умов ек-ку бажано «підбадьорити», тобто стимулювати до збільшення сукупних витрат. Стабілізаційний механізм автоматичної фіскальної політики виглядає таким чином:
1) ВВП реально зменшується, автоматично зменшуються чисті податки;
2) зменшення автоматичних чистих податків означає зменшення податкових вилучень з економіки;
3) внаслідок зменшення податкових вилучень скорочення сукупних витрат уповільнюється, що певною мірою гальмує падіння виробництва.
Держбюджет. Проблеми збалансування
Проблеми збалансованості державного бюджету. Бюджетний дифіцит.
Державний бюджет – це певний кошторис державних доходів і витрат для здійснення протягом 1-го року. Залежно від співвідношення між доходами і видатками бюджету його стан може бути :1. Збалансованим 2. Дефіцитним 3. Профіцитним. Проблема досягнутості збалансованості держбюджету є однією з центральних. Сформовано 3-ри концепції збалансованості бюджету:1. Базується на тому, що бюджет має бути збалансованим кожного року. Однак такий підхід суттєво обмежує можливості держави у здійснені фіскальної політики. 2. Ґрунтується на тому, що бюджет має бути збалансованим у ході економічного циклу. Проблема полягає в тому, що спади і підйоми в економіці є різними як за глибиною, так і за тривалістю. 3. Полягає у тому, що при збалансуванні бюджету потрібно керуватись теорією ”функціональних фінансів”. Вона зводиться до того, що уряд має прагнути до досягнення збалансованості економіки в цілому, а не лише бюджету. Це дозволяє значно розширити можливості урду у здійснені фіскальної політики. На сьогодні 2-га і 3-тя концепція перебувають в основі фіскальної політики розвинутих країн світу.
Дефіцит державного бюджету – це різниця між державними надходженнями і державними видатками. Однак на думку багатьох економістів сучасна методика не враховує впливу інфляційна дефіцит бюджету та державних активів і пасивів. Дефіцит бюджету може змінюватись як у наслідок змін у фіскальній політиці уряду, так і в результаті зміни економічної кон’юктури. Для оцiнки впливу фiскальної полiтики на бюджет обчислюють так званi циклiчно скоригоеаний дефiцит бюджету -. (його нepiдкo називають бюджету дефiцитом бюджету за повної зайнятостi, або структурним дефiцитом) та цuклiчнuй дефiцит.Для визначення цих дефiцитiв спочатку обраховують бюджет за повиої зайнятостi - він показує, якимu були бu податкові надходження, а вiдтак i сальдо державного бюджету, якби нацiональна економікa продукувала природнuй обсяг пpoдукції, а держаенi видатки були поточнuми. Змiна бюджету за п6вноiї зайнятостi показує напрям впливу фiскальної полiтики на сукупний попит у нацiональнiй економiцi.Фактuчиuй дефiцuт державного бюджету - це рiзниця мiж державнuми надходженнями i видатками. він складаеться пiд впливо фiскальної полiтики i циклiчнuх коливань. Структурний дефiцuт визначають як рiзницю мiж надходженнямu за пoвної зайнятостi за наявних податкових ставок i фактuчнuмu видатками. Цuклiчиuй дефiцuт - це рiзнuця мiж фактичнuм i структурним дефiцитами. Перевищення фактичного дефiциту над структурним становить циклiчнuй дефiцuт, а перевищення структурного дефiциту над фактичним - цuклiчнuй надлuшок.
Причини дефіциту держбюджету:
- падіння доходів в умовах кризового стану економіки;
- зменшення приросту національного доходу;
- збільшення бюджетних витрат;
- непослідовна фінансово-економічна політика;
- надмірна величина державного сектору;
- зростання витрат у зв'язку з обслуговуванням внутрішнього і зовнішнього державного боргу;
- домінуюча політика державного патерналізму.
Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:
перехід від фінансування до кредитування;
ліквідація дотацій збитковим підприємствам;
скорочення витрат на управління державою;
реформування системи оподаткування;
збільшення ролі місцевих бюджетів;
конверсія.
Бюджетна політика держави повинна бути направлена на скорочення бюджетного дефіциту через низку таких заходів:
збільшення надходжень у пріоритетні галузі економіки;
скорочення обсягів державного сектора економіки і, відповідно, бюджетних асигнувань;
зниження видатків на управління та оборону;
стимулювання росту підприємницької активності.
Дефіцит бюджету є безпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2 — 3 % ВНП. У протилежному разі він негативно впливає на функціонування грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому.
„В законі України про ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ на 2006 рік визначили доходи Державного бюджету України на 2006 рік у сумі 124.945.131 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України — у сумі 96.564.420,3 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 28.380.710,7 тис. гривень, згідно з додатком № 1 до цього Закону.
Затвердили видатки Державного бюджету України на 2006 рік у сумі 137.081.485,7 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України — у сумі 108.245.247,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 28.836.237,9 тис, гривень ”
В законі України про ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ на 2006 рік установили граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2006 рік у сумі 12.909.044,9 тис. гривень, у тому числі граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України — у сумі 11.402.827,4 тис. гривень та граничний розмір дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 1.506.217,5 тис. гривень, згідно з додатком № 2 до цього Закону ”
Лінія ОА відображає ситуацію абсолютної рівності у розподілі доходів, коли 20 % сімей володіють 20 % сукупних доходів суспільства, 40 % сімей — 40 % доходів і т. д.
Пряма ОВ відбиває ситуацію абсолютної нерівності у розподілі доходів, коли 1 % сімей отримує 100 % усіх доходів.
Крива ОСА показує стан фактичного розподілу доходів, тобто реальний пайовий розподіл сімей між сукупними доходами всього суспільства.
Крива Лоренца дає підстави для висновків про ступінь розриву між фактичним розподілом доходів і станом рівності. Поглиблення нерівномірності в розподілі доходів графічно виражається зміною конфігурації кривої Лоренца у бік збільшення її увігнутості відносно лінії абсолютної рівності (бісектриси ОА).
Важливим показником диференціації доходів населення є коефіцієнт (індекс) Джині
Розрахунок коефіцієнта Джині пов'язаний із кривою Лоренца. Він визначається відношенням площі фігури L, утвореної кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності (бісектрисою ОА), до площі всього трикутника ОАВ :
де Ко — коефіцієнт Джині;SL— площа заштрихованої частини графіка; SА0АВ — площа трикутника, утвореного бісектрисою ОА, відрізком ОВ осі абсцис та вертикальним відрізком АВ.
Величина коефіцієнта Джині може змінюватися від 0 (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулю) до 1 (чисельник дорівнює знаменнику) або від 0 до 100 %.юЧим вище =Тим краще