60. Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання

Кейнсіанська модель макрорівноваги

Ця модель отримала назву „Кейнсіанського хреста”. Вона є базовою для моделі IS-LM. Модель „Кейнсіанського хреста” грунтується на таких засадах:

- закритість економіки;

- в економіці існує незмінний рівень цін;

- стабільна % ставка;

- вирішальний вплив на кінцевий результат в-ва має сукупний попит;

- рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції не гарантує повної зайнятості;

- розмежування запланованих та фактичних витрат.

Заплановані витрати визначаються грошовою масою, яку дом\госп, фірми планують затратити на товари і послуги.

Фактичні витрати – це витрати, які фірми, д\г фактично витратили на придбання товарів і послуг.

Фактичні витрати можуть відхи-лятися від запланованих. Це від-хилення обумовлюється такими ситуаціями:

а) фірми пропонують більше товарів і послуг, ніж їх готові купити господарства.

б) готовність покупців придбати більше товарів і послуг не забезпечується реальним обсягом в-ва.

Умови рівноваги для кейнсіанської моделі:

: Е=Со+Іо+с'У 1.сукупні доходи=сукупним витратам

2.сукупні витрати = витрати д\г + витрати фірм

3.Ф-я споживання: С=Со+с'*У

4. Ф-я інвестицій = Автономні інвестиціям

5. підставивши в рівняння Е=С+І значення ф-й споживання та інвестицій матимемо

6. підставивши значення сукупних витрат у першу умову: У=Со+Іо+с'У. Це означає, що обсяг фактичних витрат залежить від автономного споживання (Со), автономних інвестицій (Іо), граничної схильності до споживання за доходом (с') та обсягу фактичного доходу (У).

61. Альтернативні макроекономічні теорії.

Макроекономічна теорія Кейнса тривалий час домінувала в теорії та практиці макроекономічного регулювання. Вона відповідала тим умовам, коли головна увага приділялась проблемам подолання спаду виробництва та зменшення безробіття.

На відміну від кейнсіанців, які вважають, що для сучасного капіталізму характерним є внутрішня нестабільність, монетаристи дотримуються думки, що ринкова система є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Тому вони відкидають кейнсіанську ідею про необхідність державного втручання в економіку і відстоюють принципи вільної конкуренції.

На відміну від кейнсіанців, які спираються на рівняння сукупних витрат Y = С + I + G + NX, в основі монетаристської теорії лежить рівняння обміну, яке можна відобразити такою формулою:

М·V = Р·Y,

де М – грошова маса; V – швидкість обертання грошей; Р – рівень цін; Y – фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.

Згідно з монетаристською теорією, головну роль у регулюванні економіки виконує грошово-кредитна, а не фіскальна політика. При цьому основним інструментом регулювання економіки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулювальний вплив на економічну активність.

Теорія раціональних очікувань стала досить поширеною в середині

70-х років в умовах виникнення стагфляції, коли в економіці деяких країн спостерігалися одночасно інфляція і безробіття. Її прихильники виступили проти теорії адаптивних очікувань, згідно з якою очікування майбутньої інфляції формуються економічними суб'єктами на основі попередньої та поточної інфляцій.

За цих умов реакція економічних суб'єктів на майбутню інфляцію відбувається повільно, тобто з певним запізненням в часі. Вказане положення знаходиться в контексті кейнсіанської теорії і обумовлює відповідний механізм пристосування заробітної плати до зміни цін.

Згідно з теорією адаптивних очікувань падіння сукупного попиту відносно потенційного рівня знизить ціни, але заробітна плата тимчасово не зменшиться, оскільки вона враховує адаптивно очікувану інфляцію, яка вища від фактичної. Завдяки цьому в короткостроковому періоді сукупна пропозиція під впливом зменшення сукупного попиту і зниження цін зменшиться відносно потенційного рівня. Лише з часом, коли заробітна плата зменшиться пропорційно зниженню цін і викличе адекватне зменшення середніх витрат, сукупна пропозиція знову збільшиться до потенційного рівня. Отже, теорія адаптивних очікувань знаходиться в контексті кейнсіанської теорії і виходить із необхідності розрізняти сукупну пропозицію в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Теорія раціональних очікувань спирається на іншу логіку, яка асоціюється з положеннями класичної теорії. Її прихильники виходять з того, що економічні суб'єкти спроможні діяти раціонально. Аналізуючи економічну інформацію, вони здатні визначити майбутні зміни. Іншими словами, економічні суб'єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а й майбутні зміни в економічній кон'юнктурі, в тому числі і зміни в економічній політиці держави. Маючи здатність передбачати майбутні зміни в економіці, вони спроможні приймати такі рішення, які найбільшою мірою відповідають їхнім інтересам.