4. Методи оцінки вартості вибуття запасів

При відпустці запасів у виробництво, продаж і іншому вибутті оцінка їх здійснюється по одному з наступних методів:

• ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних витрат;

• ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення і однакові умови використання; застосовується тільки один з приведених методів. Згідно з П(С)БО обраний метод оцінки вартості вибуття запасів повинен бути відображений в примітках у фінансовій звітності.

Запаси, що відпускаються, і виконувані для спеціальних замовлень і проектів послуги, а також запаси, не замінюючи один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Суть даного методу полягає в тому, що вартість запасів, що вибувають визначається окремо по кожній одиниці запасів, тобто одиниця запасів вибуває по такій же вартості, по якій вона була оприбуткована під час надходження.

Метод середньозваженої собівартості дуже зручний для підприємств, що мають велику кількість запасів різної номенклатури. Оскільки в ході ведення господарської діяльності вартість одного і того ж виду запасів може коливатися, то по кожній одиниці запасів визначається їх середня (середньозважена) вартість. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих в звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих в звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції по вибуттю запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів по методу ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони поступали на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж і інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Метод нормативних затрат, як правило, використовується при оцінці матеріальних затрат у складі незавершеного виробництва та готової продукції.

Оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і цін, що діють. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними витратами коректується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка по цінах продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок в продажній вартості отриманих в звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на начало: звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих в звітному місяці товарів. Вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається з складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації і відповідних особах протягом терміну їх фактичного використання.

Слід мати на увазі, що від вибраного методу списання запасів в бухгалтерському обліку залежатиме податковий облік. В результаті перерахунку уточнюються валові витрати, що, у свою чергу, впливає на прибуток оподаткування.

Наслідки застосування такого або іншого методу оцінки вибуття запасів будуть такими.

Списання запасів за собівартістю перших за часом надходження приведе до того, що собівартість запасів, визначена методом ФІФО, буде мінімальна. Наслідком застосування такого методу виявиться заниження витрат і завищення прибули (як бухгалтерської, так і податкової). Проте з іншого боку, така ситуація буде сприятлива для підприємства, яке бажає привернути увагу інвестора або отримати кредит.

При методі ідентифікованої собівартості запаси враховуються за їх фактичною собівартістю. Оскільки такий метод припускає ведення обліку по кожній конкретній одиниці запасів, то в результаті однакові запаси будуть відображені в обліку за різною вартістю, що спричиняє за собою певні незручності. До того ж, даний метод може бути застосовний підприємством, номенклатура запасів якого нерізноманітна, а кількість запасів невелика.

Менш трудомістким і не вимагаючи індивідуального обліку є метод середньозваженої собівартості. Згідно цьому методу розраховується середня собівартість запасів, по якій здійснюється списання ТМЦ протягом звітного періоду.

Оцінивши запаси одним з перерахованих вище методів, отримують їх собівартість, по якій вони списуються при вибутті.

Наведемо приклад вибуття виробничих запасів за методом ідентифікованої собівартості.

Залишок матеріалу А на початок звітного періоду на підприємстві складає 400 грн. (200 кг. за ціною 2 грн. за одиницю). На протязі звітного періоду підприємство придбало 450 кг. матеріалу А на загальну суму 1 320 грн. (зокрема ПДВ 220 грн.). З них:

- 03.07.2011 р. 250 кг. за ціною 2, 72 грн. (без ПДВ) за 1 кг. на суму 680 грн.;

- 09.07.2011 р. 150 кг. за ціною 2, 80 грн. (без ПДВ) за 1 кг. на суму 420 грн.;

На протязі звітного періоду було списано 360 кг. матеріалу А:

- 02.07.2011 р. 110 кг., придбаних за ціною 2, 00 грн. за 1 кг.;

- 05.07.2011 р. 150 кг., придбаних за ціною 2, 72 грн. за 1 кг.;

- 16.07.2011 р. 100 кг., придбаних за ціною 2, 80 грн. за 1 кг..

Розрахунки наведемо в табл.16.1.

Таблиця 16.1 - Списання матеріалів за методом ідентифікованої собівартості

Залишок на початок періоду			Надійшло			Вибуло			Залишок на кінець періоду
Кіл-ть	ціна, грн.	сума, грн.	Кіл-ть	ціна, грн.	сума, грн.	Кіл-ть	ціна, грн.	сума, грн.	Кіл-ть	ціна, грн.	сума, грн.
200	2	400				110	2	220	90	2	180
			250	2,72	680	150	2,72	408	100	2,72	272
			150	2,8	420	100	2,8	280	50	2,8	140
200	2	400	400	-	1 100	360	-	908	240	-	592