Уеслі Клер Мітчелл

(1874 − 1948)

Американський економіст, професор

Колумбійського університету.

Основні твори: "Ділові цикли" (1913),

“Лекції про типи економічної теорії”

(1935), “Вимірювання економічних

циклів” (1946)

Методологія. Поділяючи погляди Т. Веблена, У. Мітчелл розглядає економічні проблеми у взаємозв’язку з психологічними, соціологічними та іншими проблемами, які обумовлюють психологію, поведінку і мотиви діяльності людей. Його кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм полягав у збиранні статистичних даних, які в подальшому стали б підгрунтям для пояснення гіпотез. Критикує Т. Веблена за ігнорування статистики для доказу своїх ідей. У. Мітчелл в процесі дослідження економічних явищ уникає міждисциплінарного підходу та використовує описово-статистичний метод, який дозволив започаткувати економетрику як нову галузь економічної науки на основі використання математичних та статистичних підходів. Продовжує критикувати класичну модель економічної людини (раціонального гедоніста) та ставить за мету показати відмінність реальної поведінки людини в економіці від гедоністичного нормотипа використовуючи статистичний аналіз. У нього дійсний економічний суб'єкт є середньостатистичною людиною в її відношенні до грошових інститутів. Вважає, що грошовий фактор має найсерйозніший вплив на господарську поведінку людей. Головним завданням економічної теорії має бути дослідження зв'язків між грошовим обігом та поведінкою людей.

Теорія економічних циклів. Суттєвий внесок У. Мітчелл зробив у дослідження економічних циклів, уперше висунувши ідею безкризового циклу, що складається з чотирьох фаз: депресії, пожвавлення, розквіту та рецесії. Проте незважаючи на відсутність фази кризи (так як не вбачав різниці між періодичними спадами виробництва і кризою), У. Мітчелл визнавав постійний характер циклічних коливань і обстоював активне державне втручання у вигляді антикризових заходів. Пропагував, для пом'якшення циклічних коливань і досягнення сприятливої кон'юнктури, створення спеціального державного органу планування, під яким розумів постійне державне регулювання економічних процесів, що має індикативний, рекомендаційний характер.

Піднесення і спади ділової активності У. Мітчелл пов'язує із прагненням підприємців одержати максимальний прибуток. Прибутковість залежить від низки факторів: цін і витрат, обсягу продажу, розмірів кредиту, руху грошової маси тощо. Певну роль у взаємодії окремих елементів, що зумовлюють стан і динаміку господарського життя, відіграє асинхронність (“випередження” і “запізнювання”). На стадії пожвавлення витрати виробництва починають зростати швидше, ніж ціни. Це знижує норму прибутку та обумовлює скорочення обсягу продажу, виробництва та зайнятості. На стадії спаду витрати, як і ціни, збільшуються повільніше, але процес скорочення витрат виробництва незабаром починає випереджати зниження цін, поліпшуючи перспективи отримання прибутку.

Циклічність не є неодмінною рисою процесу товарного виробництва. “Цикли, писав У. Мітчелл, – це специфічне явище, притаманне лише сфері інститутів підприємництва”. Єдиним механізмом вирішення суспільних протиріч є державне регулювання в області грошових, фінансових, кредитних чинників у поєднанні із соціально-культурними проблемами.