Торстейн Веблен

(1857 − 1929)

Американський економіст, соціолог.

Основний твір: "Теорія праздного

класу" (1899); "Теорія ділового підприємництва" (1904)

Методологія. Основою розвитку суспільства Т. Веблен вважає психологію колективу. Базуючись на цьому положенні, він формулює психологічну теорію економічного розвитку. Вважає, що трактувати економічні явища потрібно із соціологічної й історичної позиції. Виходить із принципу взаємозв’язку і взаємозумовленості всіх суспільних відносин, у тому числі економічних і соціально-психологічних. Т. Веблена з повним правом можна віднести до фундаторів науки економічна соціологія.

Модель економічної людини А. Сміта, на думку Т. Веблена, безнадійно застаріла. Людина - не є машина для підрахування відчуттів, тому не можна уявити поведінку людини у виді математичних рівнянь. Економічна поведінка людини залежить від норм, традицій, батьківських почуттів, духу суперництва, підсвідомих мотивів і т.д.

Ототожнює закономірності розвитку суспільства з біологічними закономірностями і стоїть на позиціях еволюційного розвитку суспільства. В основу методології Т. Веблена покладено соціальний дарвінізм.

Теорія престижного споживання. Т. Веблен увів поняття престижного споживання, що одержало назву "ефект Веблена". Престижне споживання характерно для багатих власників. Товари для цього класу цінуються по тому, наскільки володіння ними (товарами) відрізняє людину від інших споживачів. Це демонстративне споживання є підтвердженням успіху і змушує середні прошарки імітувати поведінку багатих. Звідси Т. Веблен робить висновок про те, що ринкову економіку характеризують марнотратство, заздре порівняння, заниження продуктивності.

Теорія технократичного детермінізму. Основним протиріччям капіталізму, по Т. Веблену, є протиріччя між індустрією і бізнесом. До індустріалів відносяться інженери й інші учасники виробничого процесу. Їхньою метою є підвищення ефективності виробництва і збільшення багатства суспільства.

До бізнесменів він відносить фінансистів та підприємців. Їхня ціль - одержання максимального прибутку. Бізнес підпорядкував собі промисловість. Антагонізм бізнесу й індустрії може бути розв'язано шляхом переходу влади до інженерно-технічного персоналу. Т. Веблен був прихильником технічних працівників і супротивником бізнесменів, тобто технократом. Він вважав, що майбутнє за суспільством, звільненим від бізнесу і функціонуючим в інтересах усього соціуму.

Джон Роджерс Коммонс

(1862 − 1945)

Американський економіст, психолог.

Основний твір: "Інституціональна

економіка" (1934);

"Економіка колективних дій" (1940)

Методологія. На відміну від Т. Веблена приділив основну увагу не технологічним факторам виробництва і їх носію – інженерно-технічному персоналу, а соціально-правовим інститутам.

Вважає що предметом економічного аналізу повинні стати такі колективні інститути як сім'я, профсоюзи, торгові об'єднання, виробничі корпорації, держава, правові відносини. Головна мета його дослідження на основі примату права зробити все для збереження й модифікації капіталізму. Юридичні процедури Дж. Коммонс вважав єдино ефективними для налагодження соціального миру і погашення конфліктів у суспільстві. Суспільство є системою юридичних норм і правових інститутів. Заперечує класову структуру суспільства, підміняє її поділом на професійні групи, які можуть співпрацювати між собою шляхом здійснення державою реформ у галузі законодавства і створення уряду із представників “колективних інститутів” (профспілки, корпорації, політичні партії тощо).

Теорія “колективних дій”. Ідея класового миру дістала продовження в теорії “колективних дій”, що відображає діяльність колективних інститутів, корпорацій, профспілок та політичних партій, які досягають примирення шляхом укладання добровільних юридичних угод. Вихідною економічною категорією проголошується “угода”. Вона означає прийняття обома сторонами конкретного зобов'язання. Всі угоди в суспільстві поділяються на: ринкові, адміністративні та розподільчі.

Перші угоди включають таких учасників: продавці та покупці, потенційні продавці та покупці, суд, який визначає правила економічного гри і налаштований на примирення сторін.

Другі – це угоди, які віддзеркалюють відносини, що складаються між керівниками та підлеглими.

Треті – це рішення правлінь корпорацій про ціни, регулювання цін з боку держави, державного бюджету, податкової системи).

Сама угода включає в себе три складових: конфлікт, взаємодію, вирішення. Дж. Коммонс допускає, що всі суспільні конфлікти можна розв'язати за допомогою угоди.

Теорія вартості. Поняття вартості в економічній системі Дж. Коммонса має відбиток правового детермінізму, воно визначається як згода в майбутньому виконати попередньо взяте зобов'язання. Саме судові рішення встановлюють “розумну вартість”. Він заявляє, що політична економія – це наука про процеси, які ведуть до встановлення “розумної вартості”. Таким чином, вартість Дж. Коммонс визначав як результат правової угоди "колективних інститутів" (спілок, корпорацій, політичних партій тощо).

Уся економічна діяльність людини пронизана прагненням поліпшити своє життя, націлена на досягнення певного багатства. Тому саме слід встановити такі правила та порядок, які забезпечили би сталу основу, гарантії для чекання. “Без цієї гарантії очікувань, писав Дж. Коммонс, не може бути вартості, підприємництва, угод і зайнятості тепер, або всього цього буде менше. Вартість є сучасною оцінкою майбутнього блага”.