Артур Лаффер
Американський економіст, професор економіки
Основний твір – “ Основи економіки пропонування” (1983) у співавторстві з Канто У. і Джонісом Д.
Методологія. У методологічному плані теорія А.Лаффера передбачає повернення до основних неокласичних принципів, таких як раціоналізм, суб’єктивізм і необмежена приватна ініціатива в умовах максимальної свободи дії ринкового механізму. Вчений, як і всі прихильники “економіки пропонування”, відмовляється від аналізу економіки на основі агрегованих, сукупних змінних і наголошує на неможливості їх практичного застосування при побудові економетричних моделей.
Піддаючи критиці механістичність і формальність основних макроекономічних методів, вихідними пунктами економічного аналізу вважає суб’єктивні мотиви і стимули, що визначають поведінку окремих суб’єктів у їх економічній діяльності. “Теорія пропозиції – це по суті та галузь економічної теорії, яка концентрує увагу на самих особистостях і самих приватних стимулах і мотивах. Головна ідея полягає у тому, що люди працюють не для того, щоб сплачувати податки. Працюючи, вони думають про те, що залишиться після сплати податків. Вони зберігають не для того, щоб ставати банкрутами. Вони зберігають для того, щоб отримувати доходи для заощаджень. А це і є власне особисті і приватні мотиви, які мають відношення до розподілу доходу, до виробництва і збереження. Це не той чудовий підхід з точки зору сукупного попиту, який так жахливо підвів нас у 70-ті роки”.45 На противагу теорії ефективного попиту висувається нова концепція економіки пропонування, одним із прихильників і ідеологів якої і є Лаффер. Дана теорія зосереджує увагу на факторах, що визначають пропозицію ресурсів, формування заощаджень як основи інвестиційного процесу і активно використовує у дослідженнях функціональний аналіз, математичні та економетричні моделі.
Таким чином, концепції Лаффера ґрунтуються на неокласичних постулатах, згідно з якими зростання пропозиції заощаджень автоматично знижує відсоткові ставки і тим самим сприяє зростанню інвестицій. Політика ж держави щодо податкових надходжень і витрат може суттєво впливати на інвестиційний процес, стимулюючи або стримуючи формування заощаджень. Тому, незважаючи на прихильність неокласичним принципам свободи, Лаффер досліджує проблеми місця і ролі держави в економіці і виходить у своїх теоретичних побудовах з факту, що “ …модель пропозиції не є розпорядженням по елімінуванню держави. Вона висуває рекомендації по використанню держави більш сприятливим чином в цілях покращення положення всіх нас”.46 І особлива роль у цьому процесі відводиться податковій політиці.
Ефект Лаффера. Вихідною гіпотезою прихильників економіки пропонування є теза про те, що збільшення державних видатків, викликаючи зростання бюджетного дефіциту, призводить до зниження заощаджень і, відповідно, гальмує зростання накопичення і виробництва в той час, коли зниження податків стимулює зростання заощаджень і випуску. Аналіз довготривалих тенденцій динаміки податків, здійснений Лаффером у ході математичного дослідження функціонального зв’язку податкових надходжень в бюджет і податкових ставок на прибуток і заробітну плату, виявив існування певного оптимального рівня податкових ставок, при якому значення функції державних доходів досягає максимуму, а також зменшення її значення, коли податкові ставки відхиляються від оптимального рівня.
Графічною інтерпретацією описаного ефекту є загальновідома “крива Лаффера”, зображена на рисунку 5.13
О
податкування,
%
Податкові
надходження
Рис.5.13. Крива Лафера.
У відповідності з залежністю, яку описує дана крива обсяг податкових надходжень залежить від середньої ставки податку і величини доходу. Якщо ставка оподаткування дорівнює нулеві, то держава не отримує податків. Підвищення ставки податку від 0% до певного рівня m% супроводжується збільшенням податкових надходжень до бюджету. Але подальше збільшення податкового навантаження шляхом підвищення сумарної стави податку викликає скорочення сукупних доходів і витрат (податкової бази). Підвищення ставки податку від m% до 100% супроводжується скороченням податкових надходжень у бюджет. Сумарна ставка оподаткування на рівні 100% означає, що держава намагається вилучити у економічних агентів весь одержаний ними доход. За таких умов відкрита приватна економічна діяльність втрачає сенс і припиняється.