Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник з історії екон.вчень.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.46 Mб
Скачать

5.5. Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки

З середини 50-х років ХХ ст. у неокласичній теорії відбуваються процеси, пов’язані з модернізацією її теоретичного і аналітичного інструментарію для здійснення досліджень нових макроекономічних проблем. На основі традиційної неокласичної методології починають будуватися макроекономічні моделі, націлені на пояснення змін, які відбулися в економічній системі суспільства 50-тих – 80-тих років.

Новий виток розвитку НТР потребував зміни структури суспільного капіталу на користь працезаощаджуючих технологій і капіталомісткого виробництва. Структурні кризи і екологічна ситуація вимагали ресурсозбереження і знижували норму прибутку, особливо в традиційних галузях. В таких умовах проблемою ставали вже самі виробничі потужності, ресурси, а не попит на них, як вважали прихильники кейнсіанства.

Структурна перебудова економіки, яку стали здійснювати уряди більшості європейських країн і США, позначилась новим явищем як то поєднання інфляційних процесів із уповільненням темпів економічного зростання і масовим безробіттям (стагфляція), що поставило під сумнів існування оберненого звязку між інфляцією і безробіттям, описаного Філіпсом.

Зростаючі соціальні витрати держави як основа її регулюючого впливу на сукупний попит суттєво стримували стимули для накопичення, заощаджень і запровадження нових технологій. Разом з тим прискорені процеси інтернаціоналізації, поширення міжнародних монополій ставали серйозною перешкодою для ефективного функціонування національних систем державного регулювання, які , в свою чергу, все більшою мірою бюрократизувались.

Отже, стало очевидним, що система державного впливу на економіку, заснована на кейнсіанських теоріях, потребує серйозної реконструкції. Економічна думка неокласицизму відреагувала на ці нові соціально-економічні умови виникненням нових теорій і концепцій. Спочатку в рамках неокласичної традиції починають формуватися теорії економічного зростання, які на противагу кейнсіанським, заснованим на динаміці сукупного попиту, розглядають проблему зростання з точки зору потенціалу виробничих факторів ( Р.Солоу, Д.Мід, Е. Фелпс).

Надалі дослідження розповсюджуються на проблематику економічного циклу і механізмів управління циклічними коливаннями економіки. Найбільш широкого визнання отримали з даної проблематики концепції шкіл монетаризму (М.Фрідмен,П.Волкер, А.Шварц, А.Мельцер), економіки пропозиції (А.Лаффер, Г.Стайн, А.Бернс, М.Уейденбаум) і теорії раціональних очікувань (Р.Лукас, Т.Сарджент, Р.Берроу, Н.Уоллес, Н.Міллер).

Рекомендації цих вчених щодо економічної політики держави в умовах трансформації суспільства до нових постіндустріальних технологій були використані у реформістських діях урядів Р.Рейгана і М. Тетчер, які представляли консервативні партії своїх країн, а відтак і теорії, що лягли в основу їх політичних курсів, стали називати консервативними.

Особлива популярність консервативних ідей у 70-ті 80-ті роки, а також їх успішна практична апробація у плані державного регулювання, зумовили той факт, що з величезної спадщини сучасної неокласичної теорії нами будуть розглянуті лише представники виключно консерватизму.