4.4. Су­ча­с­ний ма­р­к­сизм

Іс­то­ри­ч­на до­ля ма­р­к­си­з­му, як ні од­но­го вчен­ня ХІХ сто­літ­тя, бу­ла до­сить дра­ма­ти­ч­но­ю. По­в’я­за­на з іде­о­ло­гі­єю про­ле­та­рі­а­ту і йо­го ре­во­лю­цій­ним ру­хом, еко­но­мі­ч­на те­о­рія ма­р­к­си­з­му, прой­ш­ла шлях від сві­то­во­го трі­у­м­фу і ста­но­ви­ща “є­ди­но ві­р­но­ї” до по­в­но­го за­пе­ре­чен­ня сво­єї на­у­ко­во­с­ті пі­с­ля не­вда­лої спро­би вті­лен­ня її ос­но­в­них ідей в со­ці­а­лі­с­ти­ч­них кра­ї­нах.

Пі­с­ля здій­с­не­ної в Ро­сії бі­ль­шо­ви­ст­сь­кої ре­во­лю­ції і по­бу­до­ви пер­шої мо­де­лі со­ці­а­лі­з­му на прак­ти­ці, яка у по­да­ль­шо­му ді­с­та­ла на­зву “во­єн­но­го ко­му­ні­з­му”, ста­ло оче­ви­д­ним, що те­о­ре­ти­ч­но­го над­бан­ня К. Ма­р­к­са, Ф.Е­н­ге­ль­са та їх за­хі­д­них по­слі­до­в­ни­ків яв­но не­до­ста­т­ньо для по­яс­нен­ня ба­га­то­пла­но­вої дій­с­но­с­ті. Більш за все це сто­су­ва­лось прак­ти­ки по­бу­до­ви со­ці­а­лі­з­му, про що кла­си­ки ска­за­ли у сво­їй те­о­рії зо­всім не­ба­га­то. То­му 20-30 ро­ки XX сто­літ­тя ста­ють у на­шій кра­ї­ні пе­рі­одом під­не­сен­ня еко­но­мі­ч­ної ду­м­ки ма­р­к­си­з­му у тво­р­чо­му ро­зу­мін­ні, її ви­хо­ду на сві­то­вий рі­вень.

Вчен­ня Ма­р­к­са до­по­в­ню­єть­ся іде­я­ми ра­ні­ше про­ти­ді­ю­чих на­у­ко­вих шкіл, по­чи­на­ють фо­р­му­ва­ти­ся но­ві те­о­ре­ти­ч­ні по­ло­жен­ня як це бу­ло по­ка­за­но на­ми на при­кла­ді еко­но­мі­ч­но­го над­бан­ня М.І. Ту­ган-­Ба­ра­нов­сь­ко­го. Ці­ла пле­я­да та­ких ви­да­т­них ра­дян­сь­ких еко­но­мі­с­тів, як О.­В­.­Ча­я­нов, М.Д.Ко­н­д­ра­ть­єв, О.­А­.­Бо­г­да­нов, М.І­.­Бу­ха­рін, С.Т.Стру­мі­лін, В.А­.­Ба­за­ров, Г.М.Кри­жа­нов­сь­кий та ін­ші роз­ви­ва­ли у да­ний пе­рі­од ма­р­к­си­ст­сь­ке вчен­ня. Їх ідеї охо­п­лю­ва­ли ши­ро­ке ко­ло пи­тань що­до сут­но­с­ті пе­ре­хі­д­но­го пе­рі­оду, шля­хів роз­ви­т­ку се­лян­сь­ких го­с­по­дарств, пла­ну та ри­н­ку, ме­то­дів пла­ну­ван­ня і ре­гу­лю­ван­ня ри­н­ко­вої кон’­ю­н­к­ту­ри, ці­но­у­т­во­рен­ня і кре­ди­ту то­що.

Од­нак на фо­ні та­ко­го те­о­ре­ти­ч­но­го плю­ра­лі­з­му по­сту­по­во по­чи­нає фо­р­му­ва­ти­ся пе­в­ний си­н­тез еко­но­мі­ч­ної на­у­ки і пар­тій­ної іде­о­ло­гії, який у по­да­ль­шо­му при­вів до до­г­ма­ти­з­му і пе­ре­ро­джен­ня еко­но­мі­ч­ної на­у­ки у вчен­ня, за­вдан­ням яко­го бу­ло до­ве­ден­ня пе­ре­ваг со­ці­а­лі­з­му, ви­пра­в­дан­ня еко­но­мі­ч­ної по­лі­ти­ки ко­му­ні­с­ти­ч­ної пар­тії, у роз­ро­б­ці якої, до ре­чі, са­ма те­о­рія ні­якої уча­с­ті не при­йма­ла. Во­на, зде­бі­ль­шо­го, за­йма­лась ци­ту­ван­ням і тлу­ма­чен­ням ідей кла­си­ків ма­р­к­си­з­му, під­по­ряд­ку­ван­ням остан­ніх про­гра­м­ним до­ку­ме­н­там пар­тії і уря­ду.

Та лі­нія тво­р­чо­го роз­ви­т­ку ма­р­к­си­з­му, яка бу­ла ха­ра­к­те­р­ною для ра­дян­сь­кої еко­но­мі­ч­ної ду­м­ки 20-х -30-х ро­ків, бу­ла обі­рва­на на­си­ль­ни­ць­ки­ми ме­то­да­ми пар­тій­ної іде­о­ло­гії “за­хи­с­ту ма­р­к­си­з­му від во­ро­жих еле­ме­н­тів”. По­клик Ста­лі­на до “ви­ко­р­чо­ву­ван­ня” те­о­рій Ча­я­но­ва, Гро­ма­на, Ба­за­ро­ва, що “за­с­мі­чу­ють го­ло­ви на­ших прак­ти­ків”, на прак­ти­ці озна­чав “ви­ко­р­чо­ву­ван­ня” са­мих те­о­ре­ти­ків. Про­це­си “Тру­до­вої се­лян­сь­кої пар­ті­ї” і “Со­ю­з­но­го бю­ро ме­н­шо­ви­ків” при­бра­ли всіх, хто ми­с­лив не до­г­ма­ми, із на­у­ки, а “пе­ре­суд 1937 –1938 р. р”. – із жит­тя.⁴¹

Пі­с­ля по­ді­б­них ре­п­ре­сій над ці­ли­ми по­ко­лін­ня­ми по­літ­еко­но­мів ви­сів “да­мо­к­лів меч” стра­ху пе­ред фі­зи­ч­ною роз­пра­вою за ін­ак­о­дум­с­т­во. То­му в еко­но­мі­ч­ній те­о­рії бі­ль­ше не іс­нує офі­цій­них на­у­ко­вих шкіл, рі­з­ко зни­жу­єть­ся ін­те­ле­к­ту­а­ль­ний по­те­н­ці­ал на­у­ки. Та­ким чи­ном, до се­ре­ди­ни 50-х ро­ків в ра­дян­сь­кій ма­р­к­си­ст­сь­кій еко­но­мі­ч­ній ду­м­ці вже бу­ло сфо­р­мо­ва­но до­г­ма­ти­ч­ний на­пря­мок ма­р­к­си­з­му, по­зба­в­ле­ний тво­р­чо­го роз­ви­т­ку еко­но­мі­ч­них ідей К.Ма­р­к­са. Всі бі­льш-­менш про­гре­си­в­ні ідеї на­ро­джу­ють­ся “ли­ше в го­ло­вах” ма­р­к­си­с­тів без вся­кої на­дії бу­ти об­на­ро­ду­ва­ни­ми. І ли­ше в 90-ті ро­ки, в пе­рі­од пе­ре­бу­до­ви со­ці­а­лі­с­ти­ч­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва, від­бу­ва­єть­ся ре­а­бі­лі­та­ція еко­но­мі­с­тів, що не за­кон­но під­ля­г­ли ста­лін­сь­ким ре­п­ре­сі­ям, і по­во­рот еко­но­мі­ч­ної на­у­ки в сто­ро­ну дій­с­но на­у­ки, а не іде­о­ло­гі­ї.

Про­те, не­зва­жа­ю­чи на всі про­ти­дії кон­се­р­ва­ти­в­них сил, в ра­м­ках еко­но­мі­ко-­ма­те­ма­ти­ч­них до­слі­джень 50-х, які у по­да­ль­шо­му та­кож бу­дуть по­в’я­зу­ва­тись із “бу­р­жу­а­з­но­ю” ма­те­ма­ти­ч­ною шко­лою, роз­ро­б­лю­ють­ся ме­то­ди си­с­те­м­но­го ана­лі­зу со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­них про­це­сів і об­ґру­н­то­ву­ють­ся ре­ко­ме­н­да­ції що­до удо­ско­на­лен­ня ор­га­ні­за­цій­них стру­к­тур управ­лін­ня, прин­ци­пів ра­ці­о­на­ль­но­го ве­ден­ня го­с­по­дар­с­т­ва на ос­но­ві но­вих ме­то­дів ана­лі­зу і прин­ци­пу оп­ти­ма­ль­но­с­ті. Та­ка ро­бо­та бу­ла іде­о­ло­гі­ч­но до­зво­ле­ною так як не су­пе­ре­чи­ла ма­р­к­си­ст­сь­кій ідеї про пла­но­ву ор­га­ні­за­цію со­ці­а­лі­с­ти­ч­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва.

У ме­жах до­слі­джен­ня пла­но­вих про­це­сів со­ці­а­лі­с­ти­ч­ної еко­но­мі­ки ро­сій­сь­кий вче­ний Ле­о­нід Ві­та­лі­йо­вич Ка­н­то­ро­вич (1912-1926) вво­дить в еко­но­мі­ч­ну на­у­ку ка­те­го­рію мо­де­лі лі­ній­но­го про­гра­му­ван­ня. Остан­ня бу­ла ви­ко­ри­с­та­на в ці­лях роз­ро­б­ки оп­ти­ма­ль­но­го під­хо­ду в про­це­сі ви­ко­ри­с­тан­ня ре­сур­сів. На цій ос­но­ві вче­ний впе­р­ше бу­дує ста­ти­с­ти­ч­ну і ди­на­мі­ч­ну мо­де­лі по­то­ч­но­го та пе­р­с­пе­к­ти­в­но­го пла­ну­ван­ня ви­ко­ри­с­тан­ня еко­но­мі­ч­них ре­сур­сів на ос­но­ві но­вих ма­те­ма­ти­ч­них під­хо­дів в об­ла­с­ті си­с­те­м­ної по­бу­до­ви еко­но­мі­ч­них по­ка­з­ни­ків, які за­сто­со­ву­ють­ся при ана­лі­зі ці­но­у­т­во­рен­ня, ефе­к­ти­в­но­с­ті ка­пі­та­ло­вк­ла­день. За цю ро­бо­ту Л.В.Ка­н­то­ро­вич, до ре­чі, єди­ний із ра­дян­сь­ких еко­но­мі­с­тів, був удо­сто­є­ний Но­бе­лів­сь­кої пре­мії (1975 р.).

На За­хо­ді, осо­б­ли­во в пе­рі­од 50-х -60-х ро­ків, ува­гу до­слі­д­ни­ків по­чи­на­ють при­ве­р­та­ти ма­р­к­си­ст­сь­кі кон­це­п­ці­ї. По­ве­р­нен­ня на­у­ки в сто­ро­ну К.Ма­р­к­са бу­ло по­в’я­за­не з но­ви­ми про­це­са­ми, що від­бу­ва­ли­ся у еко­но­мі­ч­ній дій­с­но­с­ті. На­у­ко­во-те­х­ні­ч­на ре­во­лю­ція і по­сту­по­ва змі­на ін­ду­с­т­рі­а­ль­них тех­но­ло­гій на пост­ін­ду­с­т­рі­а­ль­ні ка­р­ди­на­ль­но змі­ни­ла со­ці­а­ль­ні від­но­си­ни за­хід­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва. То­му еко­но­мі­ч­на на­у­ка по­чи­нає здій­с­ню­ва­ти пе­ре­хід від ана­лі­зу фу­н­к­ці­о­на­ль­них за­ле­ж­но­с­тей до до­слі­джень всьо­го ком­пле­к­су со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­них про­блем.

Най­бі­ль­шо­го роз­по­всю­джен­ня у да­ний пе­рі­од на­бу­ва­ють те­о­рії, по­в’я­за­ні з по­да­ль­шою роз­ро­б­кою ма­р­к­си­ст­сь­кої те­о­рії ци­к­лу і, перш за все, те­о­рії М.Д. Кон­д­ра­ть­є­ва про до­в­го­хви­льо­ві ко­ли­ван­ня еко­но­мі­ч­ної кон’­ю­н­к­ту­ри - П.Бо­к­ка­ра, Л.Фо­н­т­вей ( Фран­ція), Е.­Ма­н­дель ( Бель­гія), Е. Аль­т­фа­тер ( Ні­ме­ч­чи­на); по­шу­ком де­мо­к­ра­ти­ч­ної аль­те­р­на­ти­ви і со­ці­а­ль­но­го іде­а­лу сто­со­в­но роз­ви­т­ку за­хід­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва – со­ці­ал-­де­мо­к­ра­ти К.Шу­ма­хер, Е.­О­л­ле­н­ха­у­ер, Ф.Фа­р­т­манн, Н.Ви­чо­рек, В.Май­с­нер, К.Цинн ; до­слі­джен­ня транс­фо­р­ма­цій еко­но­мі­ч­ної си­с­те­ми і гу­ма­ні­за­ції всіх сто­рін жит­тя лю­ди­ни – ра­ди­ка­ль­на по­літ­еко­но­мія П.Ба­ра­на, П.Су­і­зі, Ч.Міл­л­са, Г.Ма­к­ру­зе (США), Р.Е­бі­н­ха­у­зе­на, Р.Ві­н­ке­ль­ма­на (Ні­ме­ч­чи­на), А.­Рат­та­н­сі (Ве­ли­ко­бри­та­нія) то­що.

Остан­ня, до ре­чі, і на­бу­ла най­бі­ль­шої по­пу­ля­р­но­с­ті се­ред усіх ма­р­к­си­ст­сь­ких до­слі­джень у США. На фо­ні під­не­сен­ня мо­ло­ді­ж­но­го по­лі­тич­но­го ру­ху 50-60-х ро­ків у аме­ри­кан­сь­кій ака­де­мі­ч­ній на­у­ці по­ча­ло­ся ідей­не роз­ме­жу­ван­ня тра­ди­цій­но на­ці­ле­них еко­но­мі­с­тів і їх лі­во­ра­ди­ка­ль­них ко­лег. Ре­зуль­та­том цьо­го про­це­су ста­ло фо­р­му­ван­ня до­сить се­р­йо­з­них на­у­ко­вих центрів, що по­єд­ну­ють всіх не зго­д­них з тра­ди­цій­ною лі­ні­єю по­літ­еко­но­мів, по­лі­то­ло­гів, іс­то­ри­ків, со­ці­о­ло­гів. Під да­хом Ма­с­са­чу­сет­сь­ко­го уні­вер­си­те­ту в Ам­хе­р­с­ті, Но­вої шко­ли со­ці­а­ль­них до­слі­джень в Нью-­Йо­р­ці, Аме­ри­кан­сь­ко­го уні­вер­си­те­ту в Ва­шинг­то­ні і ін­ших на­вча­ль­них і на­у­ко­вих за­кла­дів ці­ла пле­я­да мо­ло­дих вче­них під­дає кри­ти­ч­но­му ана­лі­зу за­хі­д­не су­с­пі­ль­с­т­во, ви­вчає пе­р­с­пе­к­ти­ви йо­го роз­ви­т­ку на ос­но­ві ме­то­до­ло­гії ма­р­к­си­з­му, вва­жа­ю­чи Ма­р­к­са “пе­р­шим ве­ли­ким ра­ди­ка­ль­ним еко­но­мі­с­том”, а се­бе – йо­го по­слі­до­в­ни­ка­ми ⁴²

До­слі­д­ни­ки ра­ди­ка­лі­з­му ви­ді­ля­ють у ньо­му дві кру­п­ні те­чії: спо­жи­в­чий і гу­ма­ні­с­ти­ч­ний. Пе­р­ша роз­ви­ває те­о­рію еко­но­мі­ч­ної екс­плу­а­та­ції ро­бі­т­ни­ків і еко­но­мі­ч­ної ста­г­на­ції су­с­пі­ль­с­т­ва, зо­се­ре­джує ува­гу на со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­них про­бле­мах, та­ких як вза­є­мо­від­но­си­ни між спо­жи­ва­ча­ми і ви­ро­б­ни­ка­ми, на­ро­с­тан­ня су­пе­ре­ч­но­с­тей між ни­ми. (Поль Ба­ран, Поль Су­і­зі, Шарль Бет­те­ль-­хейм, Ернст Ма­н­дел). Дру­га те­чія ана­лі­зує со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ні про­бле­ми впли­ву лю­ди­ни на зо­в­ні­ш­нє се­ре­до­ви­ще, відчуження від про­це­су пра­ці, де­гу­ма­ні­за­цію су­с­пі­ль­с­т­ва (Чарльз Райт Міллс, Ге­р­берт Ма­к­ру­зе, Еріх Фромм). Ми зо­се­ре­ди­мо свою ува­гу на іде­ях од­но­го із най­більш кру­п­них пред­ста­в­ни­ків спо­жи­в­чо­го ра­ди­ка­ль­но­го со­ці­а­лі­з­му США По­ля Ба­ра­на.