4­.2­.­ Економічні­ і­де­ї “Капіта­лу­”­

­

Н­айважл­ив­іш­а­ еконо­мічна­ ­п­ра­ц­я марк­си­зму “Капі­та­л”­ створювала­сь, по ­суті, ­дв­ома вчен­и­ми - ­К­а­рлом Марк­с­ом­ і Фрі­др­іх­ом Енгел­ьс­ом­. ­Б­езпосе­р­е­дньо Марксом­ б­ул­о­ п­ідготовле­но до­ ­друку перший том, про ­що він п­и­сав у ли­ст­і ­до Енгельса в­і­д 16 серпн­я 1867 ­ро­ку:­ “Тіл­ьки­-но за­кі­н­чи­в корект­уру оста­нн­ь­ої сто­рін­ки книги…Так, ц­ей­ том гото­вий. ­Тільки ­то­бі ­я ­зобов’язаний тим, ­що це­ ­ст­ало можливим­! Без­ т­во­єї­ ­с­амопо­же­ртви ­заради мене я ні за що не змі­г­ б­и здійсни­ти­ всю вел­ич­езну роботу по­ трьом томам­.” ².

­П­ісля см­е­р­ті К.Маркса ­за два р­ок­и ­Ф.Енг­ельсом­ б­ул­о­ п­ідготовле­но до д­ру­ку і в­идано другий ­то­м на о­сн­о­ві ві­дн­о­сн­о ціл­іс­но­го руко­пису. Третій ­же­ том вимагав­ бі­льш­ д­овготр­ив­алої роб­от­и, ос­кільк­и ­йо­г­о матер­іал­и­ п­редст­ав­лял­и­ недос­та­т­нь­о обр­о­бл­ені ч­ор­нові нари­си­. У п­ро­цесі роботи н­ад цим­ томом Ен­ге­ль­с ­відредаг­ува­в і виправ­ив­ ­ря­д­ неточн­ос­те­й, доп­у­щ­ених Ма­ркс­ом­, допрацював ряд г­л­ав­,­ здійснивши в­ ­них встав­ки, щ­о ­мали­ само­с­ті­йне на­уко­ве значе­ння і зроб­ив ряд ­д­ос­ить ва­жли­в­их висновків про те, що він ­в­же є с­ві­дк­ом пе­ре­хо­ду­ ­капіт­ал­ізму ві­ль­но­ї­ конкурен­ці­ї ­до­ ­капіт­ал­із­му­ ­мо­н­оп­олістично­го­. Ця ­роб­ота з­айняла д­ев’ять рокі­в.

Сам Енгельс про свою р­ол­ь­ у ро­з­в­ит­к­у мар­кс­изму говори­в­ та­к: “Ос­таннім часом н­е ­ра­з вказували на мою уча­ст­ь­ у ро­зробц­і­ ц­ієї т­еорії. ­То­му я по­ви­нен сказа­ти­ т­ут декілька слі­в,­ ­як­і виче­рпуют­ь д­ане питання­. Я н­е ­мо­жу­ з­аперечувати, що я і до і п­ід ча­с ­мо­єї­ ­сорока­рі­ч­ної су­мі­сної ро­б­о­ти з Ма­рксом п­ри­ймав ­ві­дому­ самостійну участ­ь я­к­ в­ об­ґрунтуванні, та­к­ і­ в­ ­особливо­ст­і­ в ро­з­робці теорії, про яку йде мова­. ­Ал­е­, вел­и­че­зна ч­ас­т­ина ос­но­в­них ке­руючих д­у­мо­к, особл­ив­о ­в­ економі­чн­ій­ ­і істо­ри­ч­ній області,­ і­, ще більш­е­, ­ їх к­і­нцеве­ ­рі­зк­е ф­ормул­юв­ання на­л­е­жить Марксу. Те, що вніс я, Марк­с міг ­ле­гко зробити­ і без ме­не,­ за­ виключен­ням, можл­иво, двох-­тр­ь­ох­ спеціальних с­фер. А тог­о, що зробив Ма­рк­с, я ніколи не зм­іг­ би зробити. ­Маркс­ стояв­ вище,­ бачив­ да­лі­, обст­еж­ував біл­ь­ше і швидше всіх нас. Мар­кс був геній, ­ми­, у к­ра­щ­ому вип­ад­к­у – таланти­. Без­ ньог­о­ наша ­те­орія далек­о б не була ти­м, чим в­она є­. Саме­ тому, ­во­н­а ­справ­ед­ли­во ­назив­ається­ його іменем.”³

4.2. Економічні ідеї «Капіталу» Карл Маркс

(1818 - 1883)

Ні­ме­ць­кий юрист, ак­ти­в­ний уча­с­ник ре­во­лю­цій­но­го ру­ху.

Ос­но­в­ний твір - «Ка­пі­тал» І том (1867р.) - К.Маркс, ІІ том (1885р.), ІІІ том (1894р.) - офо­р­м­лен­ня і ви­дан­ня Ф.Е­н­ге­ль­са.

Ме­то­до­ло­гі­я. У пе­ред­мо­ві до пер­шо­го ви­дан­ня “Ка­пі­та­лу” К.Маркс до­сить чі­т­ко ви­зна­чив пред­мет і ме­тод сво­го до­слі­джен­ня: “Пре­д­ме­том мо­го до­слі­джен­ня у цій ро­бо­ті є ка­пі­та­лі­с­ти­ч­ний спо­сіб ви­ро­б­ни­ц­т­ва і від­по­ві­д­ні йо­му від­но­си­ни ви­ро­б­ни­ц­т­ва.” Ме­тод, за до­по­мо­гою яко­го ви­вча­єть­ся остан­ній, Маркс на­зи­ває ма­те­рі­а­лі­с­ти­ч­ною ді­а­ле­к­ти­кою і роз­ро­б­ляє йо­го на ос­но­ві ді­а­ле­к­ти­ки Ге­ге­ля, від­хи­ли­в­ши йо­го іде­а­лі­с­ти­ч­ну сто­ро­ну і по­ка­за­в­ши, що ді­а­ле­к­ти­ка по­нять ви­ро­с­тає із ді­а­ле­к­ти­ки роз­ви­т­ку ма­те­рі­а­ль­но­го сві­ту. “До­с­лі­джен­ня, - пи­сав Маркс по­ви­нно де­та­ль­но осво­ї­тись з ма­те­рі­а­лом, про­ана­лі­зу­ва­ти рі­з­ні фо­р­ми йо­го роз­ви­т­ку, про­сте­жи­ти їх вну­т­рі­шній зв’я­зок. Ли­ше пі­с­ля то­го як ця ро­бо­та за­кін­че­на, мо­же бу­ти на­ле­ж­ним чи­ном зо­бра­же­но дій­с­ний рух”. За­сто­су­ван­ня ме­то­ду ма­те­рі­а­лі­с­ти­ч­ної ді­а­ле­к­ти­ки да­ло мо­ж­ли­вість від­кри­ти той факт, що в ос­но­ві су­с­пі­ль­но­го жит­тя ле­жить ма­те­рі­а­ль­не ви­ро­б­ни­ц­т­во. “По­ді­б­но до то­го як Да­р­він від­крив за­кон роз­ви­т­ку ор­га­ні­ч­но­го сві­ту, Маркс від­крив за­кон роз­ви­т­ку люд­сь­кої іс­то­рії: той, до остан­ньо­го ча­су при­хо­ва­ний під іде­о­ло­гі­ч­ни­ми на­сти­ла­ми факт, що… ви­ро­б­ни­ц­т­во без­по­се­ре­д­ніх ма­те­рі­а­ль­них за­со­бів до жит­тя і тим са­мим ко­ж­на да­на сту­пінь еко­но­мі­ч­но­го роз­ви­т­ку на­ро­ду або епо­хи фо­р­му­ють ос­но­ву, з якої роз­ви­ва­ють­ся дер­жа­в­ні за­кла­ди, пра­во­ві по­гля­ди, ми­с­те­ц­т­во і на­віть ре­лі­гій­ні по­гля­ди да­них лю­дей.”⁴

Ви­хо­дя­чи з цьо­го із всі­єї си­с­те­ми су­с­пі­ль­них від­но­син бу­ло ви­ді­ле­но еко­но­мі­ч­ні, ви­ро­б­ни­чі від­но­си­ни лю­дей як ос­но­в­ні та ви­зна­ча­ль­ні від­но­си­ни еко­но­мі­ч­ної си­с­те­ми. Під остан­ні­ми ро­зу­мі­лись від­но­си­ни, які ви­ни­ка­ють між лю­дь­ми у про­це­сі ви­ро­б­ни­ц­т­ва, роз­по­ді­лу, об­мі­ну і спо­жи­ван­ня ма­те­рі­а­ль­них благ.

“Е­ко­но­мі­с­ти, - пи­сав К.Маркс, - по­яс­ню­ють нам як здій­с­ню­єть­ся ви­ро­б­ни­ц­т­во при вка­за­них від­но­си­нах; але у них за­ли­ша­єть­ся не з’я­со­ва­ним, яким чи­ном про­ду­ку­ють­ся са­мі ці від­но­си­ни, тоб­то той іс­то­ри­ч­ний рух, який їх по­ро­джу­є”.⁵ У про­це­сі роз­в’я­зан­ня да­ної про­бле­ми вче­ним бу­ло до­ве­де­но, що гли­бин­ною ос­но­вою су­с­пі­ль­с­т­ва є прак­ти­ч­на ді­я­ль­ність лю­дей, по­в’я­за­на з ма­те­рі­а­ль­ним ви­ро­б­ни­ц­т­вом і пе­в­ним рі­в­нем роз­ви­т­ку про­ду­к­ти­в­них сил. Остан­ній ви­зна­чає ха­ра­к­тер еко­но­мі­ч­них від­но­син, які, в свою чер­гу, здій­с­ню­ють ак­ти­в­ний обе­р­не­ний вплив на роз­ви­ток ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Во­ни або га­ль­му­ють йо­го, або спри­я­ють при­ско­ре­но­му роз­ви­т­ку. Ви­ро­б­ни­чі від­но­си­ни за­ле­жать від рі­в­ня роз­ви­т­ку про­ду­к­ти­в­них сил, із змі­ною яко­го змі­ню­єть­ся і са­ма си­с­те­ма ви­ро­б­ни­чих від­но­син. А раз так, то і по­лі­тич­на еко­но­мія по­ви­нна бу­ти на­у­кою про ви­ро­б­ни­чі від­но­си­ни лю­дей і за­ко­ни їх роз­ви­т­ку.

Ви­зна­чен­ня ви­ро­б­ни­чих від­но­син як най­ва­ж­ли­ві­шої сто­ро­ни спо­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ана­ліз вла­с­ти­во­с­тей, осо­б­ли­во­с­тей і су­с­пі­ль­них фу­н­к­цій цих від­но­син спри­я­ло фо­р­му­ван­ню те­зи про те, що еко­но­мі­ч­ні за­ко­ни є за­ко­на­ми ви­ро­б­ни­чих від­но­син, які ви­ра­жа­ють вну­т­рі­шні, сут­ні­с­ні, об’­єк­ти­в­ні при­чин­но-­на­с­лі­д­ко­ві зв’я­з­ки, що ре­гу­лю­ють да­ні від­но­си­ни. “Е­ко­но­мі­ч­ні ж ка­те­го­рії пред­ста­в­ля­ють со­бою ли­ше те­о­ре­ти­ч­ні ви­ра­жен­ня, аб­с­т­ра­к­ції су­с­пі­ль­них від­но­син ви­ро­б­ни­ц­т­ва­…­ці ка­те­го­рії на­сті­ль­ки не­до­в­го­ві­ч­ні, як і від­но­шен­ня, що ви­ра­жа­ють­ся за їх до­по­мо­го­ю. Во­ни пред­ста­в­ля­ють со­бою іс­то­ри­ч­ні і плин­ні про­ду­к­ти”⁶. У дій­с­но­с­ті від­бу­ва­єть­ся про­цес роз­ви­т­ку, про­цес пе­ре­тво­рен­ня од­них ка­те­го­рій в ін­ші на ос­но­ві їх вну­т­рі­шніх су­пе­ре­ч­но­с­тей.

“З чо­го по­чи­на­єть­ся іс­то­рія, з то­го ж по­ви­нен і по­чи­на­ти­ся хід ду­мок, і йо­го по­да­ль­ший рух бу­де пред­ста­в­ля­ти со­бою не що ін­ше, як ві­до­бра­жен­ня іс­то­ри­ч­но­го про­це­су в аб­с­т­ра­к­т­ній і те­о­ре­ти­ч­но по­слі­до­в­ній фо­р­мі; ві­до­бра­жен­ня ви­пра­в­ле­не, але ви­пра­в­ле­не у від­по­ві­д­но­с­ті за­ко­нам, які дає сам дій­с­ний іс­то­ри­ч­ний про­цес.”⁷ Цим са­мим до ін­стру­ме­н­та­рію еко­но­мі­ч­них до­слі­джень вво­дить­ся ме­тод, який отри­мав на­зву ме­то­да ло­гі­ч­но­го і іс­то­ри­ч­но­го. З йо­го до­по­мо­гою, а та­кож при за­сто­су­ван­ні ма­те­рі­а­лі­с­ти­ч­ної ді­а­ле­к­ти­ки і ос­но­в­них фі­ло­соф­сь­ких прин­ци­пів ана­лі­зу Ма­р­к­сом фо­р­му­єть­ся і до­слі­джу­єть­ся ці­лий ряд ка­те­го­рій, як та­ких, що ви­ра­жа­ють пе­в­ні ви­ро­б­ни­чі від­но­си­ни і стан про­ду­к­ти­в­них сил, їх су­пе­ре­ч­ність і ан­та­го­нізм. От­же, вче­ним ви­су­ва­єть­ся у яко­с­ті ос­но­в­но­го і від­сто­ю­єть­ся ме­то­до­ло­гі­ч­ний під­хід, за яким пі­знан­ня су­пе­ре­ч­но­с­тей дає мо­ж­ли­вість зро­зу­мі­ти те­н­де­н­ції роз­ви­т­ку об’­єк­та, що ви­вча­є­ть­ся.

Те­о­рія ва­р­то­с­ті. До­слі­джу­ю­чи то­ва­р­не ви­ро­б­ни­ц­т­во, Маркс при­хо­дить до ви­сно­в­ку, що пра­ця то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка має по­двій­ну при­ро­ду, ви­сту­па­ю­чи, з од­но­го бо­ку, як про­фе­сій­на фо­р­ма пра­ці, як пра­ця ко­ри­с­на, кон­к­ре­т­на, а з ін­шо­го – як ви­тра­та фі­зи­ч­ної і ро­зу­мо­вої ене­р­гії лю­ди­ни без­від­но­с­но до кон­к­ре­т­ної фо­р­ми ці­єї ви­тра­ти, як пра­ця аб­с­т­ра­к­т­на. По­двій­на при­ро­да пра­ці по­ро­джує і дві сто­ро­ни то­ва­ру: кон­к­ре­т­на пра­ця ство­рює йо­го спо­жи­в­чу ва­р­тість, аб­с­т­ра­к­т­на – ва­р­тість. “То­ва­ри з’яв­ля­ють­ся на світ, - пи­сав він, - у фо­р­мі спо­жи­в­чої ва­р­то­с­ті, або то­ва­р­них тіл, та­ких як за­лі­зо, су­к­но, пше­ни­ця і т.п. Це їх до­мо­ро­ще­на на­ту­ра­ль­на фо­р­ма. Про­те то­ва­ра­ми во­ни ста­ють ли­ше в си­лу сво­го по­двій­но­го ха­ра­к­те­ру, ли­ше в си­лу то­го, що во­ни од­но­ча­с­но і пред­ме­ти спо­жи­ван­ня і но­сії ва­р­то­с­ті”⁸

Ва­р­тість то­ва­ру ви­зна­ча­єть­ся як ви­ро­б­ни­че від­но­шен­ня то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ків, що ре­гу­лю­єть­ся се­ре­д­ні­ми, ти­по­ви­ми для да­но­го рі­в­ня про­ду­к­ти­в­них сил су­с­пі­ль­но-­не­о­б­хі­д­ни­ми ви­тра­та­ми аб­с­т­ра­к­т­ної пра­ці, ви­ко­нує фу­н­к­цію мі­ри від­но­син у об­мі­ні і має мі­с­це ли­ше в умо­вах то­ва­р­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

У по­да­ль­шо­му ана­лі­зі Ма­р­к­сом вста­но­в­лю­єть­ся, що в од­но­му й то­му ж про­це­сі пра­ці ство­рю­єть­ся но­ва ва­р­тість ви­тра­та­ми аб­с­т­ра­к­т­ної пра­ці і пе­ре­но­сить­ся ва­р­тість за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва на но­вий то­вар за до­по­мо­гою кон­к­ре­т­ної пра­ці, ко­ри­с­ний ха­ра­к­тер яко­го збе­рі­гає ста­ру ва­р­тість у зно­ву ство­ре­ній спо­жи­в­чій ва­р­то­с­ті. От­же, стру­к­ту­ра ва­р­то­с­ті скла­да­єть­ся із двох ча­с­тин: зно­ву ство­ре­ної спо­жи­в­чої ва­р­то­с­ті і ва­р­то­с­ті пе­ре­не­се­но­ї.

Да­лі вче­ний до­во­дить, що під­ви­щен­ня про­ду­к­ти­в­но­с­ті пра­ці при­во­дить до збі­ль­шен­ня на про­тя­зі пе­в­но­го ча­су ма­си спо­жи­в­чих ва­р­то­с­тей при не­змін­ній ве­ли­чи­ні за­га­ль­ної ва­р­то­с­ті і по­ни­жен­ня ва­р­то­с­ті оди­ни­ці то­ва­ру. Що сто­су­єть­ся ін­те­н­си­в­но­с­ті, яка ха­ра­к­те­ри­зує ве­ли­чи­ну ви­трат аб­с­т­ра­к­т­ної пра­ці в оди­ни­цю ча­су, то ра­зом із її зро­с­тан­ням про­по­р­цій­но зро­с­тає і кі­ль­кість ви­ро­б­ле­них спо­жи­в­чих ва­р­то­с­тей, а та­кож за­га­ль­на су­ма ство­ре­ної ва­р­то­с­ті без змі­ни ва­р­то­с­ті оди­ни­ці то­ва­ру.

За ду­м­кою вче­но­го, ва­р­тість то­ва­ру ви­мі­рю­єть­ся, але не мо­же бу­ти ви­ра­же­ною без­по­се­ре­д­ньо у го­ди­нах ро­бо­чо­го ча­су, що бу­ли за­тра­че­ні на йо­го ви­го­то­в­лен­ня. Ва­р­тість то­ва­ру у ре­а­ль­но­му жит­ті по­стає у пе­в­ній кі­ль­ко­с­ті спо­жи­в­чої ва­р­то­с­ті ін­шо­го то­ва­ру, який при­рі­в­ню­єть­ся до пер­шо­го у мі­но­вій про­по­р­ції. Тоб­то, мі­но­ва ва­р­тість, пе­в­на про­по­р­ція об­мі­ну є фо­р­мою ви­ра­жен­ня ва­р­то­с­ті.

­Праця

­ ­ К­о­нкретна ­ ­ ­ А­б­с­трактна

­ ­ ­

С

Споживча вартість

поживча ­ ­

вартість ­ ­ Вартість

­ ­

­ форма прояву

­ Мінова варті­ст­ь

­

Рис. 4.3. Подвійний характер праці, втіленій у товарі

­

У­ ­відпові­дно­ст­і з визначен­им ­Маркс д­ос­лі­д­жує іст­орични­й ­п­роц­ес виник­не­н­ня і розви­т­ку­ ­форм варто­с­ті від ­пр­о­ст­ої, випа­дк­о­вої, один­ичної до п­ов­н­ої­ і розг­орнутої,­ д­ал­і до зага­ль­н­ої і, наре­шт­і, до гр­ошо­во­ї­, розкрив­аючи т­им­ ­сам­им вини­кнення, су­т­н­ість і ­функції гр­ошей.­ Ос­та­нні­ визнача­ют­ьс­я як з­аг­ал­ьний екв­ів­ал­е­нт­, ­матері­а­л­із­а­ц­ія абст­рактн­ої­ п­р­аці­ “уре­че­вл­ен­ня за­га­ль­ного ­ро­б­о­ч­о­г­о часу” ­⁹

­ ­Грошо­ва ­форма в­иступає н­ай­бі­льш ро­з­винено­ю ­фор­мою в­и­ра­ж­ення ва­рто­ст­і і­ визна­чається в­ченим ­як цін­а. От­ж­е,­ ці­на форму­єт­ься н­а­ о­с­нові вартості­,­ а­л­е в дійсності ціни мо­жуть не спів­па­да­ти з ва­р­ті­с­тю і від­хи­ля­тись від неї вверх або вниз під впли­вом по­пи­ту і про­по­ну­ван­ня. Од­нак за­кон ва­р­то­с­ті пе­ре­роз­по­ді­ляє су­с­пі­ль­ну пра­цю між окре­ми­ми га­лу­зя­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва, змі­нює ті про­по­р­ції, в яких пра­ця бу­ла роз­по­ді­ле­на ра­ні­ше. То­му у кі­н­це­во­му ра­ху­н­ку ці­ни із сти­хій­ною не­об­хід­ні­с­тю тя­жі­ють до сво­їх ва­р­то­с­тей; від­хи­лен­ня їх від ва­р­то­с­ті і ви­кли­кає пе­ре­роз­по­діл ро­бо­чих рук. “Ро­бо­чий час про­кла­дає со­бі шлях че­рез ви­па­д­ко­ві і по­стій­ні ко­ли­ван­ня мі­но­вих від­но­шень про­ду­к­тів при­ва­т­них ро­біт ли­ше на­си­ль­но у яко­с­ті ре­гу­лю­ю­чо­го за­ко­ну, ді­ю­чо­го по­ді­б­но за­ко­ну тя­жін­ня“.¹⁰

Та­ким чи­ном, ко­ли­ван­ня по­пи­ту і про­по­ну­ван­ня впли­ва­ють ли­ше на від­хи­лен­ня ри­н­ко­вих цін від ва­р­то­с­ті, але не на сам рі­вень ва­р­то­с­ті. Ко­ли ри­н­ко­ва ці­на до­рі­в­нює ва­р­то­с­ті, то це пе­ред­ба­чає, що по­пит до­рі­в­нює про­по­зи­ції і тим са­мим ці фа­к­то­ри пе­ре­ста­ють ді­я­ти.

З роз­ви­т­ком ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва, між­га­лу­зе­вої кон­ку­ре­н­ції, за­со­бів транс­по­р­ту і кре­ди­т­ної си­с­те­ми ри­н­ко­ві ці­ни то­ва­рів по­чи­на­ють ре­гу­лю­ва­ти­ся ці­ною ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що рі­в­ня­єть­ся ви­тра­там ви­ро­б­ни­ц­т­ва плюс се­ре­д­ній при­бу­ток. В ос­но­ві ці­ни ви­ро­б­ни­ц­т­ва ле­жить ва­р­тість то­ва­рів, су­ма яких до­рі­в­нює су­мі цін ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Те­о­рія до­да­т­ко­вої ва­р­то­с­ті. На ос­но­ві те­о­рії тру­до­вої ва­р­то­с­ті Маркс до­во­дить, що ро­бі­т­ник про­дає на ри­н­ку не пра­цю, а ро­бо­чу си­лу - су­ку­п­ність фі­зи­ч­них та ін­те­ле­к­ту­а­ль­них сил, що ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся у ви­ро­б­ни­ц­т­ві то­ва­ру. Ро­бо­ча си­ла є спе­ци­фі­ч­ним то­ва­ром, що має спо­жи­в­чу ва­р­тість (зда­т­ність до про­ду­к­ти­в­ної пра­ці) та мі­но­ву ва­р­тість (су­ма жит­тє­вих за­со­бів, не­об­хід­них для утри­ман­ня ро­бі­т­ни­ка та йо­го сі­м’ї).

Під­при­ємець ку­пує ро­бо­чу си­лу за­ра­ди спо­жи­в­чої ва­р­то­с­ті і по­вні­с­тю опла­чує її ва­р­тість. Але ро­бі­т­ник пра­цює зна­ч­но бі­ль­ше ча­су, ніж не­об­хід­но для ство­рен­ня ва­р­то­с­ті йо­го ро­бо­чої си­ли. Весь ре­зуль­тат пра­ці за ра­м­ка­ми не­об­хід­но­го ро­бо­чо­го ча­су для ство­рен­ня ва­р­то­с­ті ро­бо­чої си­ли ста­но­вить до­да­т­ко­ву ва­р­тість, яка бе­з­о­пла­т­но при­вла­с­ню­єть­ся вла­с­ни­ком за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ста­но­вить дій­с­не дже­ре­ло ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го ба­гат­с­т­ва.

Да­лі Маркс від­кри­ває і до­слі­джує дві ос­но­в­ні фо­р­ми до­да­т­ко­вої ва­р­то­с­ті (аб­со­лю­т­ну і від­но­с­ну) і від­по­ві­д­но два ос­но­в­них спо­со­би її зро­с­тан­ня (збі­ль­шен­ня ін­те­н­си­в­но­с­ті пра­ці і про­до­в­жен­ня ро­бо­чо­го дня, з од­но­го бо­ку, під­ви­щен­ня про­ду­к­ти­в­но­с­ті пра­ці – з ін­шо­го).

Те­о­рія ка­пі­та­лу. Роз­гля­да­ю­чи ка­пі­тал, Маркс ви­хо­дить із по­ло­жен­ня, що остан­ній є осо­б­ли­вим ви­ро­б­ни­чим від­но­шен­ням пе­в­ної ста­дії роз­ви­т­ку су­с­пі­ль­с­т­ва (ка­пі­та­лі­з­му), що ви­ра­жає від­но­шен­ня екс­плу­а­та­ції на­й­ма­них пра­ців­ни­ків, від­но­шен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва і при­вла­с­нен­ня до­да­т­ко­вої ва­р­то­с­ті. От­же, ка­пі­тал - це ва­р­тість, що ство­рює до­да­т­ко­ву ва­р­тість, само зростаюча ва­р­тість, яка ви­сту­пає у фу­н­к­ці­о­на­ль­них фо­р­мах про­ми­с­ло­во­го, то­р­го­во­го і по­зи­ч­ко­во­го ка­пі­та­лу.

На ос­но­ві сво­го вчен­ня про до­да­т­ко­ву ва­р­тість Маркс роз­кри­ває і стру­к­ту­ру ка­пі­та­лу, ви­ді­ля­ю­чи в ньо­му:

а) ос­но­в­ний - та ча­с­ти­на ка­пі­та­лу, яка по­стій­но зна­хо­дить­ся у ви­ро­б­ни­ц­т­ві і пе­ре­но­сить свою ва­р­тість на ство­ре­ний про­дукт по ча­с­ти­нам;

б) обі­го­вий - та ча­с­ти­на ка­пі­та­лу, яка ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся у ви­ро­б­ни­ц­т­ві один раз і по­вні­с­тю пе­ре­но­сить свою ва­р­тість на ство­ре­ний про­дукт;

в) по­стій­ний (с)- та ча­с­ти­на ка­пі­та­лу, що ви­тра­ча­єть­ся на ку­пі­в­лю за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва;

г) змін­ний (v) - та ча­с­ти­на ка­пі­та­лу, яка ви­тра­ча­єть­ся на ро­бо­чу си­лу.

Та­ким чи­ном, за сво­ї­ми ма­те­рі­а­ль­ни­ми еле­ме­н­та­ми ка­пі­тал, вкла­де­ний у ви­ро­б­ни­ц­т­во, скла­да­єть­ся із за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ро­бо­чої си­ли. То­му від­но­шен­ня ма­си за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва до кі­ль­ко­с­ті жи­вої пра­ці, що при­во­дить їх у дію, Маркс на­зи­ває тех­ні­ч­ною бу­до­вою ка­пі­та­лу. Од­нак, тіль­ки ро­бо­ча си­ла (змін­ний ка­пі­тал), за ду­м­кою вче­но­го, є єди­ним дже­ре­лом до­да­т­ко­вої ва­р­то­с­ті. Цю ча­с­ти­ну ка­пі­та­лу він то­му і на­зи­ває змін­ною, що во­на ство­рює ва­р­тість, яка пе­ре­ви­щує ва­р­тість ро­бо­чої си­ли. Ва­р­тість же по­стій­ної ча­с­ти­ни ка­пі­та­лу пе­ре­но­сить­ся пра­цею на то­вар, що ви­го­то­в­ля­є­ть­ся. От­же, від­но­шен­ня по­стій­но­го ка­пі­та­лу до змін­но­го є ва­р­ті­с­ною бу­до­вою ка­пі­та­лу.

Да­лі вче­ним ви­во­дить­ся за­ле­ж­ність між ва­р­ті­с­ною і тех­ні­ч­ною бу­до­вою ка­пі­та­лу, що ви­ра­жа­єть­ся осо­б­ли­вою ка­те­го­рі­єю - ор­га­ні­ч­ною бу­до­вою ка­пі­та­лу (c/v), яка є “ва­р­ті­с­ною бу­до­вою ка­пі­та­лу – оскі­ль­ки во­на ви­зна­ча­єть­ся йо­го тех­ні­ч­ною бу­до­вою і ві­до­бра­жає в со­бі змі­ни тех­ні­ч­ної бу­до­ви.”¹¹ З цьо­го ви­зна­чен­ня ка­те­го­рії ор­га­ні­ч­ної бу­до­ви ка­пі­та­лу ви­пли­ва­ють два ос­но­в­ні ви­сно­в­ки. По­-пе­р­ше, ор­га­ні­ч­на бу­до­ва ка­пі­та­лу ви­мі­рю­єть­ся від­но­шен­ням ва­р­то­с­ті за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва до ва­р­то­с­ті ро­бо­чої си­ли, а не від­но­шен­ням ма­си за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва до кі­ль­ко­с­ті ро­бі­т­ни­ків. По­-дру­ге, ор­га­ні­ч­на бу­до­ва ка­пі­та­лу – це не будь-­яка ва­р­ті­с­на бу­до­ва ка­пі­та­лу, а ли­ше та­ка, яка ві­до­бра­жає тех­ні­ч­ну бу­до­ву ка­пі­та­лу і йо­го змі­ни. Тоб­то, як­що, на­при­клад, ва­р­ті­с­на бу­до­ва ка­пі­та­лу під­ви­щить­ся вна­слі­док по­до­ро­ж­чан­ня си­ро­ви­ни при не­змін­ній тех­ні­ч­ній бу­до­ві ка­пі­та­лу, то це не бу­де під­ви­щен­ням ор­га­ні­ч­ної бу­до­ви ка­пі­та­лу. Але як­що ва­р­ті­с­на бу­до­ва ка­пі­та­лу під­ви­щить­ся вна­слі­док під­ви­щен­ня йо­го тех­ні­ч­ної бу­до­ви, то це бу­де озна­ча­ти під­ви­щен­ня ор­га­ні­ч­ної бу­до­ви ка­пі­та­лу.

Те­о­рія до­хо­дів. У сво­їх по­гля­дах на до­хо­ди Маркс від­што­в­ху­єть­ся від то­го від­кри­то­го ним фа­к­ту, що всі во­ни, окрім за­ро­бі­т­ної пла­ти - гро­шо­во­го ви­ра­зу ва­р­то­с­ті то­ва­ру ро­бо­ча си­ла, є пе­ре­тво­ре­ни­ми фо­р­ма­ми додаткової ва­р­то­с­ті. Так, екс­плу­а­ту­ю­чи на­й­ма­ну пра­цю, ка­пі­та­ліст отри­мує при­бу­ток - фо­р­му до­да­ної ва­р­то­с­ті, яка ви­сту­пає у трьох фу­н­к­ці­о­на­ль­них ви­дах: про­ми­с­ло­вий при­бу­ток; то­р­го­вий при­бу­ток; по­зи­ч­ко­вий від­со­ток.

Про­ми­с­ло­вий при­бу­ток фо­р­му­єть­ся у сфе­рі ма­те­рі­а­ль­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва у ви­гля­ді до­да­ної ва­р­то­с­ті, яка вті­ле­на у фо­р­мі до­да­но­го про­ду­к­ту, тоб­то ви­ро­б­ле­них то­ва­рах. Ре­а­лі­за­ція ва­р­то­с­ті остан­ньо­го у гро­шо­вій фо­р­мі і пе­ре­тво­рює до­да­ну ва­р­тість на при­бу­ток. Фа­к­ти­ч­на ве­ли­чи­на при­бу­т­ку є рі­з­ни­цею між ці­ною про­да­жу то­ва­рів і ви­тра­та­ми на їх ви­ро­б­ни­ц­т­во. То­му, як­що ці­на до­рі­в­нює ва­р­то­с­ті, то при­бу­ток за сво­єю ве­ли­чи­ною до­рі­в­нює до­да­ній ва­р­то­с­ті; як­що ці­на від­хи­ля­єть­ся від ва­р­то­с­ті, то ве­ли­чи­на при­бу­т­ку від­по­ві­д­но від­хи­ля­єть­ся від ве­ли­чи­ни до­да­ної ва­р­то­с­ті. Фа­к­то­ра­ми зро­с­тан­ня ве­ли­чи­ни при­бу­т­ку, на ду­м­ку вче­но­го, є ті фа­к­то­ри, що при­во­дять до збі­ль­шен­ня до­да­ної ва­р­то­с­ті (по­дов­жен­ня ро­бо­чо­го дня, під­ви­щен­ня ін­те­н­си­в­но­с­ті і про­ду­к­ти­в­но­с­ті пра­ці, по­ни­жен­ня за­ро­бі­т­ної пла­ти ни­ж­че ва­р­то­с­ті ро­бо­чої си­ли), а та­кож час обі­гу ка­пі­та­лу.

Ко­ли фу­н­к­ції обі­гу ви­ко­нує сам про­ми­с­ло­вець, то він має за­йма­ти­ся по­бі­ч­ни­ми спра­ва­ми: ор­га­ні­зо­ву­ва­ти то­р­гі­в­лю то­ва­ра­ми, ви­вча­ти ри­нок, зна­хо­ди­ти спо­со­би сти­му­лю­ван­ня збу­ту, що, бе­з­у­мо­в­но, за­три­мує по­ве­р­нен­ня ка­пі­та­лу у гро­шо­вій фо­р­мі для по­да­ль­шо­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва. То­му з ме­тою при­ско­рен­ня про­це­су ре­а­лі­за­ції і, від­по­ві­д­но, зро­с­тан­ня при­бу­т­ку про­ми­с­ло­в­ці ре­а­лі­зу­ють про­ду­к­цію за більш ни­зь­ки­ми оп­то­ви­ми ці­на­ми осо­б­ли­вій ка­те­го­рії ка­пі­та­лі­с­тів – то­р­го­вим під­при­єм­цям, які, в свою чер­гу, до­во­дять до­ва­ри до без­по­се­ре­д­ньо­го спо­жи­ва­ча за більш ви­со­ки­ми роз­дрі­б­ни­ми ці­на­ми, що від­по­ві­да­ють ри­н­ко­вій ці­ні. То­му то­р­го­вий при­бу­ток є рі­з­ни­цею між ри­н­ко­вою і роз­дрі­б­ною ці­но­ю.

Од­нак, та­ке по­ло­жен­ня є ли­ше зо­в­ні­ш­ньою фо­р­мою про­яву більш гли­бин­них ви­ро­б­ни­чих від­но­син: про­ми­с­ло­в­ці ді­лять­ся з то­р­го­в­ця­ми до­да­ною ва­р­ті­с­тю, ство­ре­ною у ре­зуль­та­ті екс­плу­а­та­ції на­й­ма­ної пра­ці у сфе­рі ма­те­рі­а­ль­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва. То­р­го­в­ці ку­пу­ють то­ва­ри у про­ми­с­ло­вих ка­пі­та­лі­с­тів ни­ж­че ва­р­то­с­ті, а ре­а­лі­зу­ють їх за ва­р­ті­с­тю. Та­ким чи­ном, то­р­го­вий при­бу­ток – це осо­б­ли­ва фо­р­ма до­да­ної ва­р­то­с­ті.

Крім про­ми­с­ло­вих і то­р­го­вих ка­пі­та­лі­с­тів іс­нує ще од­на ка­те­го­рія під­при­єм­ців – кре­ди­т­ні, що пред­ста­в­ля­ють у ко­ри­с­ту­ван­ня тим­ча­со­во ві­ль­ні гро­шо­ві за­со­би за пе­в­ну пла­ту – по­зи­ч­ко­вий від­со­ток, який на по­ве­р­х­ні еко­но­мі­ч­них від­но­син пред­ста­в­ля­єть­ся як ці­на ка­пі­та­лу, що бе­реть­ся у по­зи­ку. Од­нак, це до­сить своє­рі­д­на ці­на. Для зви­чай­них то­ва­рів ці­на є гро­шо­вим ви­ра­зом їх ва­р­то­с­ті. Але для ка­пі­та­лу, що на­да­єть­ся в по­зи­ку, від­со­ток не є гро­шо­вим ви­ра­зом ва­р­то­с­ті, то­му що сам по­зичковий ка­пі­тал вже ви­ра­же­ний в гро­шо­вій фо­р­мі. В да­но­му ви­па­д­ку від­со­ток є опла­тою спо­жи­в­чої ва­р­то­с­ті ка­пі­та­лу як то­ва­ру – йо­го зда­т­но­с­ті при­но­си­ти при­бу­ток. То­му Маркс на­звав від­со­ток “і­р­ра­ці­о­на­ль­ною фо­р­мою ці­ни”.

По­зи­ч­ко­вий від­со­ток – та ча­с­ти­на при­бу­т­ко­вої ва­р­то­с­ті, яку фу­н­к­ці­о­ну­ю­чі ка­пі­та­лі­с­ти при­му­ше­ні від­да­ва­ти кре­ди­т­ним ка­пі­та­лі­с­там. При­бу­ток, який утво­рю­єть­ся від по­зи­ч­ко­во­го ка­пі­та­лу, роз­па­да­єть­ся на дві ча­с­ти­ни: 1) від­со­ток, який при­вла­с­ню­єть­ся ка­пі­та­лі­с­том-­кре­ди­то­ром в яко­с­ті про­с­то­го вла­с­ни­ка ка­пі­та­лу і 2) під­при­єм­ни­ць­кий до­ход, що при­вла­с­ню­єть­ся фу­н­к­ці­о­ну­ю­чим ка­пі­та­лі­с­том-­по­зи­ча­ль­ни­ком (про­ми­с­ло­в­цем чи то­р­го­в­цем). А так як кре­ди­т­ні від­но­си­ни ши­ро­ко роз­ви­ва­ють­ся і ко­ж­ний окре­мий ка­пі­та­ліст міг би від­да­ти свій ка­пі­тал в по­зи­ку, то по­діл при­бу­т­ку на від­со­ток і під­при­єм­ни­ць­кий до­ход на­бу­ває за­га­ль­но­го зна­чен­ня і ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся на­віть до до­хо­ду на вла­с­ний ка­пі­тал під­при­єм­ців, а не тіль­ки до до­хо­ду, отри­ма­но­му на по­зи­ч­ко­вий ка­пі­тал.

Ре­н­тою Маркс на­зи­ває фо­р­му до­да­ної ва­р­то­с­ті, що ство­рю­єть­ся у зе­м­ле­роб­с­т­ві і є ре­зуль­та­том еко­но­мі­ч­них від­но­син між зе­м­ле­вла­с­ни­ка­ми, фе­р­ме­ра­ми і на­й­ма­ни­ми пра­ців­ни­ка­ми у сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві. Остан­ня ви­сту­пає у ви­гля­ді:

а) ди­фе­ре­н­цій­ної ре­н­ти (по­в’я­за­ної з рі­з­ною які­с­тю і про­ду­к­ти­в­ні­с­тю зе­ме­ль­них ді­ля­нок);

б) аб­со­лю­т­ної ре­н­ти (по­в’я­за­ної з на­яв­ні­с­тю мо­но­по­лії при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті на зе­м­лю).

Об­ме­же­ність зе­м­лі як еко­но­мі­ч­но­го ре­сур­су і по­в’я­за­на з нею мо­но­по­лія ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го го­с­по­дар­с­т­ва на зе­м­лі, стве­р­джує Маркс, зу­мо­в­лює той факт, що су­с­пі­ль­на ці­на ви­ро­б­ни­ц­т­ва сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких про­ду­к­тів ре­гу­лю­єть­ся ви­тра­та­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва на гі­р­ших зе­м­лях. Ін­ди­ві­ду­а­ль­ні ж ви­тра­ти ви­ро­б­ни­ц­т­ва вна­слі­док цьо­го на се­ре­д­ніх і кра­щих зе­м­лях ме­н­ші, ніж на гі­р­ших і то­му ін­ди­ві­ду­а­ль­ні ці­ни ви­ро­б­ни­ц­т­ва та­кож ме­н­ші за су­с­пі­ль­ну ці­ну ви­ро­б­ни­ц­т­ва. В ре­зуль­та­ті цьо­го на да­них зе­м­лях окрім се­ре­д­ньо­го при­бу­т­ку бу­де отри­ма­ний до­да­т­ко­вий при­бу­ток у роз­мі­рі рі­з­ни­ці між су­с­пі­ль­ною і ін­ди­ві­ду­а­ль­ною ці­ною ви­ро­б­ни­ц­т­ва сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких про­ду­к­тів. Цей до­да­т­ко­вий при­бу­ток фе­р­ме­ри пе­ре­да­ють зе­м­ле­вла­с­ни­кам, які і при­вла­с­ню­ють йо­го у ви­гля­ді ди­фе­ре­н­цій­ної ре­н­ти. Остан­ня по­ді­ля­єть­ся Ма­р­к­сом на дві ос­но­в­ні фо­р­ми: ди­фе­ре­н­цій­ну ре­н­ту пе­р­шу (рі­з­но­ви­да­ми якої є ре­н­та за ро­дю­чі­с­тю і ре­н­та за мі­с­це­зна­хо­джен­ням зе­ме­ль­них ді­ля­нок) і ди­фе­ре­н­цій­ну ре­н­ту дру­гу, що ви­ни­кає при по­слі­до­в­них вкла­ден­нях ка­пі­та­лу на од­ній і тій же зе­м­лі.

Мо­но­по­лія при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті на зе­м­лю по­ро­джує осо­б­ли­вий вид ре­н­ти, яку Маркс на­зи­ває аб­со­лю­т­но­ю. Ме­ха­нізм її утво­рен­ня вче­ний по­в’я­зує з тим, що в сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві не від­бу­ва­єть­ся пе­ре­ли­ву ка­пі­та­лу і зе­м­ле­вла­с­ник ні­ко­ли не по­го­дить­ся на­да­ти мо­ж­ли­вість фе­р­ме­ру при­кла­с­ти свій ка­пі­тал на­віть на гі­р­ших зе­м­лях без ви­пла­ти ре­н­ти. А це об­ме­жує і са­ме ви­ро­б­ни­ц­т­во сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ці­ї. Да­ний про­цес при на­яв­но­с­ті ви­со­ко­го по­пи­ту на сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку про­ду­к­цію при­во­дить до то­го, що і її ці­ни на ри­н­ку пі­ді­йма­ють­ся ви­ще рі­в­ня су­с­пі­ль­ної ці­ни ви­ро­б­ни­ц­т­ва. В ре­зуль­та­ті цьо­го рі­з­ни­ця між ри­н­ко­вою ці­ною і ви­тра­та­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва на гі­р­ших зе­м­лях плюс се­ре­д­ній при­бу­ток (су­с­пі­ль­на ці­на ви­ро­б­ни­ц­т­ва) фо­р­мує до­да­т­ко­вий при­бу­ток. Остан­ній при­вла­с­ню­єть­ся вла­с­ни­ка­ми зе­м­лі не­за­ле­ж­но від її яко­с­ті у фо­р­мі аб­со­лю­т­ної ре­н­ти.

Те­о­рія на­ко­пи­чен­ня ка­пі­та­лу і про­цес від­тво­рен­ня. Весь об­сяг ви­ро­б­ле­ної у ма­те­рі­а­ль­но­му ви­ро­б­ни­ц­т­ві су­с­пі­ль­с­т­ва про­ду­к­ції Маркс на­зи­ває су­ку­п­ним су­с­пі­ль­ним про­ду­к­том і вва­жає, що йо­го фо­р­му­ють два під­роз­ді­ли - ви­ро­б­ни­ц­т­во за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва (І) і ви­ро­б­ни­ц­т­во пред­ме­тів спо­жи­ван­ня (ІІ). Для без­пе­ре­р­в­но­го про­це­су від­тво­рен­ня, вва­жає вче­ний, по­ви­нні до­три­му­ва­тись на­сту­п­ні умо­ви:

а) для про­с­то­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва:

І(v+m)=IIc

I(v+m)+II(v+m)=II(c+v+m)

I(c+v+m)=Ic+IIc;

б) для роз­ши­ре­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва:

I(v+m)>IIc

I(v+m)+II(v+m)>II(c+v+m)

I(c+v+m)>Ic+Ic

Але у ре­а­ль­но­му жит­ті ці про­по­р­ції мо­жуть сут­тє­во по­ру­шу­ва­тись. Ба­жан­ня під­при­єм­ців оде­р­жу­ва­ти все бі­ль­ші при­бу­т­ки при­во­дить до ма­со­во­го оно­в­лен­ня ос­но­в­но­го ка­пі­та­лу, до роз­ши­рен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва. За ра­ху­нок вве­ден­ня в дію но­вих ма­шин і об­ла­д­нан­ня (що є за­по­ру­кою зни­жен­ня ін­ди­ві­ду­а­ль­ної ва­р­то­с­ті то­ва­рів на окре­мих під­при­єм­с­т­вах ни­ж­че їх су­с­пі­ль­ної ва­р­то­с­ті) зро­с­тає ор­га­ні­ч­на бу­до­ва ка­пі­та­лу (c/v).

Да­но­му про­це­су спри­яє і кон­це­н­т­ра­ція, так як все бі­ль­ша ча­с­ти­на ка­пі­та­лі­зо­ва­ної до­да­ної ва­р­то­с­ті вкла­да­єть­ся у по­стій­ний ка­пі­тал і все ме­н­ша – у змін­ний. У ре­зуль­та­ті пе­ре­тво­рен­ня ча­с­ти­ни ка­пі­та­лі­зо­ва­ної до­да­ної ва­р­то­с­ті у до­да­т­ко­вий змін­ний ка­пі­тал аб­со­лю­т­на ве­ли­чи­на змін­но­го ка­пі­та­лу зро­с­тає, але при цьо­му по­стій­ний ка­пі­тал зро­с­тає шви­д­ше, ніж змін­ний. Центра­лі­за­ція ка­пі­та­лу, в свою чер­гу, спри­яє та­кож зро­с­тан­ню ор­га­ні­ч­ної бу­до­ви ка­пі­та­лу оскі­ль­ки на кру­п­них під­при­єм­с­т­вах пи­то­ма ва­га по­стій­но­го ка­пі­та­лу ви­ща, ніж на дрі­б­них ви­ро­б­ни­ц­т­вах. От­же, у ре­зуль­та­ті під­ви­щен­ня ор­га­ні­ч­ної бу­до­ви ка­пі­та­лу до­ля змін­но­го ка­пі­та­лу у всьо­му ка­пі­та­лі зме­н­шу­є­ть­ся.

Оскі­ль­ки по­пит на ро­бо­чу си­лу за­ле­жить са­ме від ве­ли­чи­ни змін­но­го ка­пі­та­лу, то від­но­с­не ско­ро­чен­ня змін­но­го ка­пі­та­лу ве­де за со­бою і від­но­с­не ско­ро­чен­ня по­пи­ту на ро­бо­чу си­лу, ви­ті­с­нен­ня із ви­ро­б­ни­ц­т­ва ра­ні­ше за­йня­тих ро­бі­т­ни­ків. “…Ро­бо­че на­се­лен­ня, здій­с­ню­ю­чи на­ко­пи­чен­ня ка­пі­та­лу, тим са­мим у зро­с­та­ю­чих роз­мі­рах ви­ро­б­ляє за­со­би, які ро­б­лять йо­го від­но­с­но над­ли­ш­ко­вим на­се­лен­ням”, ре­зе­р­в­ною ар­мі­єю пра­ці“.¹²

Са­ме на­ко­пи­чен­ня ка­пі­та­лу є то­то­ж­ним з роз­по­всю­джен­ню же­б­ра­ц­т­ва, йо­го збі­ль­шує на­віть тех­ні­ч­ний про­грес, оскі­ль­ки він ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся з ме­тою ка­пі­та­лі­с­ти­ч­ної на­жи­ви. Та­ким чи­ном, стве­р­джує Маркс, “чим бі­ль­ше су­с­пі­ль­не ба­гат­с­т­во, фу­н­к­ці­о­ну­ю­чий ка­пі­тал, роз­мі­ри і ене­р­гія йо­го зро­с­тан­ня, а від­по­ві­д­но, чим бі­ль­ша аб­со­лю­т­на ве­ли­чи­на про­ле­та­рі­а­ту і про­ду­к­ти­в­на си­ла йо­го пра­ці, тим бі­ль­ша про­ми­с­ло­ва ре­зе­р­в­на ар­мі­я. Ві­ль­на ро­бо­ча си­ла роз­ви­ва­єть­ся вна­слі­док тих же при­чин, що і си­ла роз­ши­рен­ня ка­пі­та­лу”, а це по­ро­джує же­б­ра­ц­т­во, па­у­пе­ризм. Та­кий, на ду­м­ку К.Ма­р­к­са, “а­б­со­лю­т­ний, за­га­ль­ний за­кон ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го на­ко­пи­чен­ня”.¹³

Те­о­рія криз К. Ма­р­к­са бу­ду­єть­ся на ос­но­ві йо­го кон­це­п­ції ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го на­ко­пи­чен­ня і роз­по­ді­лу до­хо­дів. На ду­м­ку вче­но­го, аб­с­т­ра­к­т­на мо­ж­ли­вість криз при­та­ман­на ще про­с­то­му то­ва­р­но­му ви­ро­б­ни­ц­т­ву і є ре­зуль­та­том за­го­с­т­рен­ня су­пе­ре­ч­но­с­ті між при­ва­т­ною і су­с­пі­ль­ною пра­це­ю. При­ва­т­ні вла­с­ни­ки ви­ро­б­ля­ють то­ва­ри без по­пе­ре­дньо­го ура­ху­ван­ня і знан­ня су­с­пі­ль­них по­треб. То­му до­сить ре­а­ль­ним є той факт, що то­ва­ри бу­дуть ви­ро­б­ле­ні у над­ли­ш­ку у по­рі­в­нян­ні з по­пи­том на них і не знай­дуть збу­ту. Од­нак та­ка фо­р­ма­ль­на мо­ж­ли­вість криз кон­к­ре­ти­зу­єть­ся і стає ре­а­ль­ні­с­тю у про­це­сі кру­го­обі­гу ка­пі­та­лу, в умо­вах йо­го су­с­пі­ль­но­го від­тво­рен­ня.

Як бу­ло вже до­ве­де­но вче­ним, для ре­а­лі­за­ції су­с­пі­ль­но­го про­ду­к­ту не­об­хід­ні пе­в­ні спів­від­но­шен­ня між ви­пу­с­ком за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва і пред­ме­тів спо­жи­ван­ня, а та­кож все­ре­ди­ні да­них під­роз­ді­лів. Од­нак, при ана­р­хії ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва не іс­нує ні­яко­го ме­ха­ні­з­му, який би за­без­пе­чу­вав під­три­ман­ня не­об­хід­ної про­по­р­цій­но­с­ті між рі­з­ни­ми сфе­ра­ми і га­лу­зя­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва. То­му ре­а­ль­ною мо­ж­ли­ві­с­тю є по­ру­шен­ня умов ре­а­лі­за­ції су­ку­п­но­го су­с­пі­ль­но­го про­ду­к­ту і кри­за.

Оскі­ль­ки ру­шій­ним мо­ти­вом ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва є до­да­т­ко­ва ва­р­тість, то з ме­тою її ма­к­си­мі­за­ції під­при­єм­ці вкла­да­ють у ви­ро­б­ни­ц­т­во все но­ві і но­ві ка­пі­та­ли. Так як їх ба­жан­ня зро­с­тан­ня при­бу­т­ків не має об­ме­жень, то ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­му го­с­по­дар­с­т­ву вла­с­ти­ва те­н­де­н­ція до без­ме­ж­но­го роз­ши­рен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва, яке не су­про­во­джу­єть­ся від­по­ві­д­ним зро­с­тан­ням спо­жи­ван­ня. Роз­мі­ри спо­жи­ван­ня ро­бо­чо­го кла­су об­ме­же­ні су­мою отри­му­ва­ної за­ро­бі­т­ної пла­ти і хо­ча з роз­ви­т­ком про­ду­к­ти­в­них сил зро­с­тає і роз­мір за­ро­бі­т­ної пла­ти, про­те не та­ки­ми те­м­па­ми як ви­ро­б­ни­ц­т­во.

Ме­ха­ні­з­мом від­но­с­но­го ско­ро­чен­ня пла­то­спро­мо­ж­но­го по­пи­ту ро­бі­т­ни­ків, тоб­то більш по­ві­ль­ні­шо­го зро­с­тан­ня су­ми за­ро­бі­т­ної пла­ти ро­бо­чо­го кла­су у по­рі­в­нян­ні зі зро­с­тан­ням ва­р­то­с­ті ви­ро­б­ле­них в су­с­пільстві то­ва­рів, є під­ви­щен­ня ор­га­ні­ч­ної бу­до­ви ка­пі­та­лу. Під­ви­щен­ня ор­га­ні­ч­ної бу­до­ви ка­пі­та­лу та­кож су­про­во­джу­єть­ся зро­с­тан­ням ре­зе­р­в­ної ар­мії пра­ці, що, в свою чер­гу, упо­ві­ль­нює зро­с­тан­ня ре­а­ль­ної за­ро­бі­т­ної пла­ти за­йня­тих ро­бі­т­ни­ків і по­си­лює від­ста­ван­ня пла­то­спро­мо­ж­но­го по­пи­ту ро­бі­т­ни­чо­го кла­су від зро­с­тан­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Що сто­су­єть­ся під­при­єм­ців, то во­ни, хо­ча і збі­ль­шу­ють свій по­пит на пред­ме­ти спо­жи­ван­ня, все ж не в змо­зі по­гли­ну­ти весь при­ріст про­ду­к­ції дру­го­го під­роз­ді­лу, який в умо­вах ін­ду­с­т­рі­а­ль­ної еко­но­мі­ки скла­да­єть­ся, в ос­но­в­но­му, з пред­ме­тів ма­со­во­го спо­жи­ван­ня. На­ко­пи­чу­ю­чи ка­пі­тал, під­при­єм­ці збі­ль­шу­ють в бі­ль­ших ма­с­ш­та­бах по­пит на за­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ніж на пред­ме­ти спо­жи­ван­ня.

Та­ким чи­ном, - ро­бить ви­сно­вок Маркс, - ос­та­то­ч­ною при­чи­ною усіх дій­с­них криз зав­жди за­ли­ша­ють­ся бі­д­ність і об­ме­же­ність спо­жи­ван­ня мас, що про­ти­ді­ють пра­г­нен­ню ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва роз­ви­ва­ти про­ду­к­ти­в­ні си­ли та­ким чи­ном, ні­би ме­жею їх роз­ви­т­ку мо­г­ла бу­ти ли­ше аб­со­лю­т­на спо­жи­в­ча зда­т­ність су­с­пі­ль­с­т­ва.”¹⁴

У пе­рі­од про­ми­с­ло­во­го під­йо­му ка­пі­та­лі­с­ти­ч­не ви­ро­б­ни­ц­т­во шви­д­ко роз­ши­рю­єть­ся, про­те пла­то­спро­мо­ж­ний по­пит ро­бо­чо­го кла­су від­но­с­но ско­ро­чу­єть­ся, тоб­то він зме­н­шу­єть­ся у по­рі­в­ня­ні із все зро­с­та­ю­чим об­ся­гом ви­ро­б­ни­ц­т­ва. “Ве­ли­че­з­на по від­но­шен­ню до на­се­лен­ня про­ду­к­ти­в­на си­ла, що роз­ви­ва­єть­ся у межах ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го спо­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва і зро­с­тан­ня, хо­ча і не у тій же про­по­р­ції, ка­пі­та­ль­них ва­р­то­с­тей (не ли­ше із ма­те­рі­а­ль­но­го суб­стра­ту), що зро­с­та­ють зна­ч­но шви­д­ше, ніж на­се­лен­ня, су­пе­ре­чать ос­но­ві, що все більш зву­жу­єть­ся у по­рі­в­ня­ні із зро­с­тан­ням ба­гат­с­т­ва, для якої діє ця ве­ли­че­з­на про­ду­к­ти­в­на си­ла, і умо­вам зро­с­тан­ня ва­р­то­с­ті цьо­го все­зро­с­та­ю­чо­го ка­пі­та­лу. Звід­си кри­зи”.¹⁵

Те­о­рія со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­но­го уст­рою су­с­пі­ль­с­т­ва. Ана­то­мію су­с­пі­ль­с­т­ва скла­да­ють ре­а­ль­ний ба­зис (ви­ро­б­ни­чі від­но­си­ни, які ві­до­бра­жа­ють той чи ін­ший стан про­ду­к­ти­в­них сил) і над­бу­до­ва (по­лі­ти­ка, пра­во, куль­ту­ра, ре­лі­гія), су­ку­п­ність яких Маркс на­зи­ває су­с­пі­ль­но-­еко­но­мі­ч­ною фо­р­ма­ці­є­ю. Іс­то­рія роз­ви­т­ку су­с­пі­ль­с­т­ва є про­це­сом по­слі­до­в­ної змі­ни су­с­пі­ль­но-­еко­но­мі­ч­них фо­р­ма­цій, яка від­бу­ва­єть­ся вна­слі­док то­го, що “на пе­в­ній ста­дії сво­го роз­ви­т­ку ма­те­рі­а­ль­ні про­ду­к­ти­в­ні си­ли су­с­пі­ль­с­т­ва при­хо­дять у су­пе­ре­ч­ність з іс­ну­ю­чи­ми ви­ро­б­ни­чи­ми від­но­си­на­ми, або – що є ли­ше юри­ди­ч­ним ви­ра­зом остан­ніх – з від­но­си­на­ми вла­с­но­с­ті, всередині яких во­ни роз­ви­ва­лись. Із форм роз­ви­т­ку про­ду­к­ти­в­них сил ці від­но­си­ни пе­ре­тво­рю­ють­ся на їх око­ви. То­ді на­сту­пає епо­ха со­ці­а­ль­ної ре­во­лю­ції.”¹⁶

Та­ких іс­то­ри­ч­них ета­пів роз­ви­т­ку Маркс ви­ді­ляє чо­ти­ри – “а­зі­ат­сь­кий, ан­ти­чний, фе­о­да­ль­ний і су­час­ний, бу­р­жу­а­з­ний спо­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва” і до­во­дить, що ка­пі­та­лізм є остан­нім, за­сно­ва­ним на екс­плу­а­та­ції спо­сіб ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Ни­зь­кий рі­вень роз­ви­т­ку про­ду­к­ти­в­них сил зу­мо­вив іс­ну­ван­ня при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті, екс­плу­а­та­цію ї по­діл су­с­пі­ль­с­т­ва на во­ро­жі кла­си, їх бо­ро­ть­бу між со­бо­ю. Стрі­м­кий роз­ви­ток про­ду­к­ти­в­них сил ка­пі­та­лі­з­му, що на­бу­ва­ють де­да­лі бі­ль­шо­го су­с­пі­ль­но­го ха­ра­к­те­ру, роз­ви­ток кру­п­ної ма­шин­ної ін­ду­с­т­рії усу­ва­ють ті об’єктивні при­чи­ни, що по­ро­джу­ють при­ва­т­ну вла­с­ність на за­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва. На цій ос­но­ві впе­р­ше з’являється об’єктивна мо­ж­ли­вість по­бу­до­ви но­во­го су­с­пі­ль­с­т­ва без при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті і екс­плу­а­та­ці­ї. Та­ке су­с­пі­ль­с­т­во Маркс на­зи­ває ко­му­ні­з­мом і вва­жає, що во­но бу­де роз­ви­ва­тись на ос­но­ві су­с­пі­ль­ної вла­с­но­с­ті на за­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва за якої стає мо­ж­ли­вою пла­но­ва ор­га­ні­за­ція всьо­го су­с­пі­ль­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва в ін­те­ре­сах на­ро­ду, бу­дуть лі­к­ві­до­ва­ні ана­р­хія ви­ро­б­ни­ц­т­ва і еко­но­мі­ч­ні кри­зи, а ра­зом з ни­ми і па­ну­ван­ня сти­хії еко­но­мі­ч­них від­но­син над лю­дь­ми. В та­ких умо­вах повністю усу­ва­єть­ся екс­плу­а­та­ція, жебрацтво тру­до­вих мас, яким на ос­но­ві роз­ви­т­ку про­ду­к­ти­в­них сил і під­ви­щен­ня про­ду­к­ти­в­но­с­ті пра­ці бу­де за­без­пе­че­но до­ста­ток ма­те­рі­а­ль­них і куль­ту­р­них благ.

4.3. Роз­ви­ток ідей ма­р­к­си­з­му на­при­кі­н­ці XIX на по­ча­т­ку ХХ сто­літ­тя

В остан­ній тре­ти­ні ХІХ сто­літ­тя в еко­но­мі­ці роз­ви­не­них кра­їн від­бу­ва­ють­ся ка­р­ди­на­ль­ні зру­шен­ня у роз­ви­т­ку про­ду­к­ти­в­них сил. Про­гре­си­в­ні пе­ре­тво­рен­ня у тех­ні­ці і тех­но­ло­гії ви­ро­б­ни­ц­т­ва, перш за все, змі­на йо­го ене­р­ге­ти­ч­ної ба­зи, де пар бу­ло ви­ті­с­не­но еле­к­т­ри­ч­ною ене­р­гі­єю, ство­рю­ють умо­ви для шви­д­кої кон­це­н­т­ра­ції і центра­лі­за­ції ка­пі­та­лу, ви­ни­к­нен­ня мо­но­по­лі­с­ти­ч­них со­ю­зів. На змі­ну ві­ль­ній кон­ку­ре­н­ції по­сту­по­во при­хо­дить мо­но­по­лі­с­ти­ч­на ста­дія роз­ви­т­ку, яка ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся но­ви­ми яви­ща­ми як у сфе­рі еко­но­мі­ч­но­го, так і по­лі­тич­но­го жит­тя.

Під­ко­рен­ня ри­н­ку не­зна­ч­ній кі­ль­ко­с­ті мо­но­по­лі­с­тів-­ви­ро­б­ни­ків га­лу­зе­вої про­ду­к­ції, по­сту­по­ве вза­є­м­не пе­ре­пле­тін­ня про­ми­с­ло­во­го і ба­н­ків­сь­ко­го ка­пі­та­лу, пе­р­ші спро­би втру­чан­ня у про­цес на­ко­пи­чен­ня при­ва­т­но­го ба­гат­с­т­ва дер­жа­ви, по­гли­б­лен­ня і ви­до­змі­нен­ня ци­к­лі­ч­них криз, зро­с­та­ю­ча міць про­ле­та­рі­а­ту, об’­єд­на­но­го у про­фе­сій­ні со­ю­зи то­що, все більш по­тре­бу­ва­ли на­у­ко­во­го осми­с­лен­ня.

До­слі­джен­ня но­вих су­с­пі­ль­них явищ у да­ний пе­рі­од від­бу­ва­єть­ся до­сить рі­з­ни­ми шля­ха­ми: від мо­де­р­ні­за­ції ор­то­до­к­са­ль­них те­о­рій до ство­рен­ня прин­ци­по­во но­вих, за­сно­ва­них на ін­шій ме­то­до­ло­гі­ч­ній ос­но­ві вчень. Пе­рі­од, що роз­гля­да­єть­ся на­ми, є ча­сом на­ро­джен­ня но­вої іс­то­ри­ч­ної шко­ли, ма­р­жи­на­лі­з­му у трьох йо­го ос­но­в­них те­чі­ях – ав­с­т­рій­сь­кої, ма­те­ма­ти­ч­ної та ке­м­б­рі­дж­сь­кої шкіл, со­ці­а­ль­но­го на­пря­м­ку еко­но­мі­ч­ної ду­м­ки. Ма­р­к­сизм, як до­мі­ну­ю­че се­ред всіх ін­ших еко­но­мі­ч­них вчень 90-х ро­ків ХІХ сто­літ­тя, пе­ре­жи­ває скла­д­ний про­цес ево­лю­ції, що від­бу­ва­єть­ся, при­най­м­ні, по трьом ос­но­в­ним на­пря­м­кам:

Роз­по­всю­джен­ня ідей ма­р­к­си­з­му, про­па­га­н­да йо­го те­о­ре­ти­ч­них кон­це­п­цій, до­не­сен­ня най­ва­ж­ли­ві­ших по­ло­жень до на­род­них мас, які ра­ні­ше не бу­ли зна­йо­мі з на­у­ко­вою те­о­рі­є­ю. По­пу­ля­ри­за­ція вклю­ча­ла не ли­ше “пе­ре­каз” те­о­рії, а й за­сто­су­ван­ня її ви­сно­в­ків до іс­то­ри­ч­них умов кон­к­ре­т­ної кра­ї­ни.

Те­о­ре­ти­ч­ний за­хист ос­но­в­них по­ло­жень ма­р­к­си­з­му як від від­кри­тої кри­ти­ки з бо­ку аль­те­р­на­ти­в­них те­о­рій, так і від но­вих ідей ре­ві­зі­о­ні­з­му і ре­фо­р­мі­з­му, які ви­ни­к­ли у са­мій ма­р­к­си­ст­сь­кій те­чі­ї. Та­ка ідей­на бо­ро­ть­ба спо­ну­ка­ла вче­них до по­шу­ку но­вих да­них, но­вих ар­гу­ме­н­тів до­да­т­ко­во до тих, що у свій час бу­ли ви­сло­в­ле­ні К.Ма­р­к­сом і Ф.Е­н­ге­ль­сом.

Тво­р­чий роз­ви­ток са­мої те­о­рії, зба­га­чен­ня її но­ви­ми по­ло­жен­ня­ми, за­сто­су­ван­ня ме­то­до­ло­гії ма­р­к­си­з­му до ви­рі­шен­ня які­с­но но­вих про­блем.

У про­це­сі та­кої ево­лю­ції при­мх­ли­во пе­ре­плі­та­ють­ся ідеї і до­лі ви­да­т­них вче­них-­ма­р­к­си­с­тів: у од­ні пе­рі­оди сво­го жит­тя і тво­р­чо­с­ті во­ни від­сто­ю­ють од­ні по­гля­ди, у ін­ші – по­тра­п­ля­ють до зо­всім ін­шо­го на­пря­м­ку роз­ви­т­ку ма­р­к­си­з­му, до ек­ле­к­ти­ч­но­го по­єд­нан­ня рі­з­них за ме­то­до­ло­гі­ч­ною ос­но­вою те­о­рій. За­зви­чай, до­сить скла­д­ною є і кла­си­фі­ка­ція за ви­ді­ле­ни­ми на­пря­м­ка­ми всіх тих, хто від­сто­ю­вав ма­р­к­сизм. То­му у да­ній ро­бо­ті ми пред­ста­в­ля­є­мо ко­ро­т­кі ві­до­мо­с­ті про окре­мих, най­більш ви­да­т­них ма­р­к­си­с­тів да­но­го пе­рі­оду, і більш де­та­ль­но зу­пи­ни­мо­ся на роз­гля­ді ідей на­шо­го спів­ві­т­чи­з­ни­ка, що здо­був сві­то­ву сла­ву, - еко­но­мі­ч­ній те­о­рії М. І. Ту­га­на-­Ба­ра­нов­сь­ко­го.

М.І­.­Зі­бер

(1844 - 1888)

до­цент Ки­їв­сь­ко­го уні­вер­си­те­ту,

«Да­від Рі­ка­р­до та Карл Маркс в їх су­с­пі­ль­но-­еко­но­мі­ч­них по­гля­дах (1885р.)».

1. Ана­лі­зує ос­но­в­ні про­бле­ми «Ка­пі­та­лу», до­во­дить зв’я­зок між ан­г­лій­сь­кою кла­си­ч­ною по­літ­еко­но­мі­єю та ма­р­к­си­з­мом, кри­ти­кує те­о­рії гра­ни­ч­ної ко­ри­с­но­с­ті.

2. Здій­с­нює спро­бу за­сто­су­ван­ня ідей «Ка­пі­та­лу» до ана­лі­зу умов ро­сій­сь­кої дій­с­но­с­ті і ви­ді­ляє на­яв­ність ка­пі­та­лі­с­ти­ч­них від­но­син в сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві Ро­сі­ї.

3. Здійснює пропаганду ос­но­в те­о­ре­ти­ч­ної си­с­те­ми ма­р­к­си­з­му, не ви­зна­ю­чи її ре­во­лю­цій­ної сто­ро­ни.

Г.В.Пле­ха­нов

(1856 - 1918)

ре­во­лю­цій­ний ді­яч, за­сно­в­ник гру­пи «Ви­з­во­лен­ня пра­ці», яка бу­ла пер­шою ро­сій­сь­кою со­ці­ал-­де­мо­кра­ти­ч­ною ор­га­ні­за­ці­є­ю.

Ос­но­в­ний твір: «До пи­тан­ня до роз­гля­ду мо­ні­с­ти­ч­но­го по­гля­ду на іс­то­рі­ю» (1895р.)

1. До­слі­джує про­бле­ми вза­є­мо­дії про­ду­к­ти­в­них сил і ви­ро­б­ни­чих від­но­син, то­ва­р­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва, від­тво­рен­ня і на­ма­га­єть­ся до­ве­с­ти на­яв­ність ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го роз­ви­т­ку в Ро­сі­ї.

2. Про­во­дить кри­ти­ч­ний ана­ліз кон­це­п­цій пред­ста­в­ни­ків пі­з­ньої кла­си­ч­ної по­літ­еко­но­мі­ї.

3. Про­па­гує ма­р­к­си­ст­сь­ку те­о­рію на­у­ко­во­го со­ці­а­лі­з­му, ана­лі­зує еко­но­мі­ч­ні пе­ре­д­у­мо­ви со­ці­а­лі­с­ти­ч­ної ре­волюці­ї.

В.І­.­Ле­нін

(1870 - 1924)

по­лі­тич­ний і ре­во­лю­цій­ний ді­яч,

за­сно­в­ник ко­му­ні­с­ти­ч­ної пар­ті­ї.

Ос­но­в­ні тво­ри: “Ро­з­ви­ток ка­пі­та­лі­з­му в Ро­сі­ї” (1899р.), “І­м­пе­рі­а­лізм, як ви­ща ста­дія ка­пі­та­лі­з­му” (1913р.).

1. До­слі­джує на ос­но­ві ма­р­к­си­ст­сь­кої ме­то­до­ло­гії роз­ви­ток ка­пі­та­лі­з­му в Ро­сії, про­бле­ми ка­пі­та­лу, від­тво­рен­ня су­с­пі­ль­но­го про­ду­к­ту і фо­р­мує за­кон про пе­ре­ва­ж­не зро­с­тан­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва, за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва що до ви­ро­б­ни­ц­т­ва пред­ме­тів спо­жи­ван­ня.

2. Ана­лі­зує ім­пе­рі­а­лізм як осо­б­ли­ву ста­дію еко­но­мі­ч­но­го роз­ви­т­ку і ви­ді­ляє йо­го ос­но­в­ні ри­си.

3. Роз­ро­б­ляє те­о­рію со­ці­а­лі­с­ти­ч­но­го уст­рою еко­но­мі­ч­но­го жит­тя су­с­пі­ль­с­т­ва.