П’єр Жозеф Прудон

(1809-1865)

Французький публіцист, економіст

і соціолог, родоначальник анархізму.

«Що таке власність» ( 1840),

«Система економічних протиріч, або Філософія убогості»(1846).

Методологія. Прудон вважається першим економістом, хто здійснює спробу введення до економічного аналізу методу діалектики, заснованої на теорії суперечностей Гегеля. Категорії Прудон розглядає як ідеї, що породжуються рухом чистого розуму. Останній формулює себе як теза, антитеза і синтез. Теза (певна думка) розкладається на дві думки, що знаходяться у суперечності між собою, на позитивне і непозитивне, на “так” і “ні”. Діалектичний рух формується боротьбою двох об’єднаних в антитезі антагонізмів. Синтезом є нова думка, яка сформувалась в результаті злиття двох думок, що знаходились у суперечності між собою.

На основі даного методу вчений і викладає систему економічних категорій, виділяючи в кожній з них “погану” і “гарну” сторони. Дві сторони категорії, по Прудону, складають її протиріччя. Наука повинна усунути все дурне для того, щоб залишити все гарне – у цьому мислитель вбачає процес діалектичного руху. Із абсолютного розуму необхідно вивести і логічно розвити реально існуючу дійсність. Таким чином, господарська практика у Прудона є результатом застосування категорій, вічних ідей.

Теорія вартості. Розглядаючи вартість товару Прудон приходить до висновку, що “лише праця, і лише вона одна, створює всі елементи багатства” і всякий продукт є “деяка кількість праці”. Однак, “один і той же продукт у різні епохи і в різних місцях може коштувати більше або менше часу, більших або менших витрат”. В конкретний же період цінність незмінна у своєму алгебраїчному вираженні, хоча її грошовий вираз може змінюватись. Тому для визначення абсолютної цінності необхідно розробити спеціальний принцип.⁵⁵ Зосередивши зусилля на даному завданні і дотримуючись власної методології дослідження, Прудон приходить до висновку, що вартість як економічна категорія складається з двох частин: мінової - пов'язаної з різноманіттям потреб людини, і яка породжує обмін, і споживчої - пов'язаної з достатком. Мінова вартість створюється рідкістю благ, в той час як споживча – достатком. Оскільки ж рідкість і достаток - це протилежні поняття, то між міновою і споживчою вартістю існує протиріччя.

Як всякий антагонізм, дане протиріччя має бути розв’язаним. Тому у якості засобу його розв’язання Прудоном вводиться нова категорія, яку він називає “конституйованою вартістю”. Останню складає синтез споживчої і мінової вартостей. Конституйована вартість виражається безпосередньо у годинах робочого часу і створюється у процесі обміну на ринку. Обмін з'єднує елементи суспільного багатства в єдине ціле у певній пропорції і перетворює їх у конституйовану вартість.

Година праці будь-якого виробника, по Прудону, коштує стільки ж, скільки й любого іншого. Тому цінність має бути відрегульованою (конституйованою) посередництвом встановлення кількості відповідних витрат праці і робочого часу. Якщо продукти будуть продаватися за цінами, що відповідають конституйованій вартості, то забезпечується рівновага між попитом і пропозицією. Таким чином, встановлена рівність є гарною стороною економічного відношення вартості і тому завдання економічної науки у пізнанні виконано повністю.

Гроші, за думкою вченого, не мають принципових розходжень з іншими товарами. Усі товари з конституйованими вартостями мають здатність обмінюватися.

Теорія доходів. У поглядах на доходи Прудон базується на теорії трьох факторів виробництва і вважає, що кожний власник землі або капіталу, який сам нічого не виробляє і “свій доход отримує ні за що, є або паразитом, або шахраєм “; ті ж власники, які працюють, заслуговують лише заробітну плату, а не доходи.⁵⁶ Таким чином, вчений вказує на експлуататорську природу всіх доходів, окрім заробітної плати, і засуджує всі операції в економіці, прибуток від яких вище законної винагороди.

Особливо негативно Прудон ставився до процента, вважаючи його основною формою експлуатації, яка має досить серйозні негативні наслідки для економічного розвитку. Завдяки існуванню процента у суспільстві не може бути реалізованим весь вироблений продукт: капіталісти до витрат виробництва додають процент і внаслідок цього робітники лишаються можливості викупити продукт власної праці. Взагалі із теорії доходів Прудон робив досить далекоглядні висновки: сучасне йому суспільство не здатне підтримувати рівновагу виробництва і споживання так як “власники перестали працювати, їх споживання, згідно економічним принципам, непродуктивне”.⁵⁷ Тому необхідним є проведення соціальних реформ, які торкаються, в першу чергу, відносин власності.

Теорія реформ. Власність по Прудону – “це крадіжка”: “ні праця, ні володіння, ні закон не можуть створити власність”.⁵⁸ Власність не може сама по собі відтворюватися і існує лише завдяки насильству й обдурюванню. А раз так, то вона приречена на загибель, оскільки не виробляє нічого, але вимагає щоб дохід відповідав капіталу. ”Індивідуальне володіння є необхідною умовою соціального життя”, у той час як “власність вбиває життя”, - робить висновок вчений. Тому потрібно знищити власність і залишити володіння, засноване на особистій праці. Останнє, за думкою Прудона, не може привести до виникнення власності тому що правом володіння наділені всі.⁵⁹

Всі заходи щодо вирішення проблеми встановлення соціальної справедливості у суспільстві Прудон поділяв на декілька головних напрямків:

1. Розформування крупної власності і визнання головної ролі у економічному розвитку дрібної власності і дрібного виробництва;

2. Знищення відсотку шляхом поетапного введення дарового кредиту через створення Банку народу;

3. Ліквідація нетрудових доходів і встановлення еквівалентного обміну шляхом заміни грошей на робочі квитанції.

4. Відміна уряду як підсумок проведення реформ.

Таким чином, Прудон висуває проект реорганізації суспільних відносин на засадах анархічних ідей, поборником яких він і був на протязі своєї політичної і економічної діяльності.