
- •1. Суть політики, її специфіка. Основні теорії політики.
- •2. Суб'єкти політики. Критерії політичної суб'єктності.
- •3.Предмет політології.
- •4.Методи політології.
- •5.Категорії політології.
- •6.Функції політології.
- •7. Політична влада: суть, форми прояву.
- •8.Легітимність політичної влади.
- •9. Ресурси політичної влади, їх види.
- •10. Поняття, структура і функції політичної системи.
- •11.Типи політичних систем. Критерії ефективності функціонування політичної системи. Закон деградації політичної системи.
- •12.Поняття і типи політичного режиму.
- •13.Поняття, ознаки та функції держави.
- •14.Теорії походження держави
- •15.Форми державного правління Типи і форми держави
- •16.Форми державного устрою
- •17.Основні принципи правової держави.
- •18.Суть і структура соціальної держави.
- •19.Громадянське суспільство:суть, структура
- •20.Політичні процеси:суть, структура, режим політичного процесу.
- •21.Політична модернізація.
- •22.Політична діяльність і політична участь
- •23.Політичні рішення:суть, типи.
- •24.Суть, принципи демократії
- •25.Основні теорії демократії
- •26.Суть і структура, функції політичних партій
- •27.Партійні системи
- •28.Партійна коаліція
- •29.Політична еліта. Політичне лідерство.
- •33. Громадська думка як фактор політики, її функції.
- •34.Політичний маркетинг як форма політичних технологій: суть. Функції.
- •35. Політичне рекламування: етапи. Функції. Вимоги.
- •36. Поняття "імідж", його природа і властивості.
- •37. Технологія формування іміджу організацій та лідерів.
21.Політична модернізація.
На думку представників цієї течії, політична модернізація є процесом зміни системних якостей політичного життя й функцій політичних інститутів з переходом від традиційного суспільства до сучасного.
Про здатність політичної системи до виживання свідчить її намагання модернізуватися. Системи з різними формами комунікації та соціалізації (мас-медіа, школи, вузи, церкви, армія тощо) культивують певні зразки політичної поведінки, підтримують віру в легітимність влади, її справедливість і т. ін.
Для вимірювання ступеня модернізованості політичної системи Г. Алмонд та Д. Пауелл запровадили такі критерії:
• диференціацію політичних ролей — інтереси кожної соціальної групи мають лобіюватися;
• спеціалізацію політичних інститутів — лобіюють інтереси своїх груп на основі взаємодії;
• культурну секуляризацію — перехід від ірраціональних (емоції, традиції, звички) чинників політичної поведінки до раціональних (право, факти, точна інформація).
Політична модернізація є однією з функцій політичної системи. На кожному історичному етапі свого розвитку суспільство ставить за мету соціальну модернізацію.
C. Блек поділяє процес модернізації на декілька стадій :
усвідомлення мети ;
консолідація зорієнтованої на мету еліти ;
період трансформації ;
інтеграція суспільства на новій основі .
Одним з найголовніших завдань модернізації є структурне оновлення політичної системи , формування політичної структури соціальної дії , оскільки політична система повинна бути якомога більш адаптованою до нових проблем ,породжених сучасним суспільством , здібною діяти за конкретних історичних умов суспільно-політичних ситуацій
Також важливим елементов, є забезпечення високої політичної активності населення , як здатність влади до мобілізації людських і матеріальних ресурсів задля вирішення суспільно значущих завдань .
Сучасні вчені суспільствознаці вирізняють два досить різних між собою типи модернізвції , а саме : органічна модернізація та неорганічна ( або відображена ) модернізація .
Перший тип , притаманний розвиненим країнам Західної Європи та Північної Америки , розпочавшись в епоху відродження , йдучи нерівнозачно у різні часи , іноді гальмований наявністю тоталітарних режимів в тій чи іншій країні , відбувається в цих країнах ще й досі . Сутністю цього типу модернізації є те , що соціально-політичний розвиток відбувається у формі неперервного еволюційного та революційно-реформаторського процесу
Другий тип ( відображена модернізація ) характерний для країн , які знаходяться на порівняно низькому рівні розвитку з країнами , яким притаманна органічна модернізація .
На даному етапі в Україні можна характеризувати як відображену й часткову . Відображену , тому , що наша країна лише нещодавно стала на шлях самостійної державності , тому їй доводться долучатися до досвіду тих , хто проходив цим шляхом . Часткову тому , що на даний момент у суспільно-політичній системі переплетено доволі супуречливі елементи , та й нажаль деякі кроки уряду залишаються не зовсім , м'яко кажучи , зрозумілі. Трансформація в Україні сьогодні не має певної спрямованості. Трансформація - це процес зміни форми , виду , характеру суспільно - політичних відносин . Залишається відкритим питання про мету та ідеальний образ цих змін .