
- •1. Суть політики, її специфіка. Основні теорії політики.
- •2. Суб'єкти політики. Критерії політичної суб'єктності.
- •3.Предмет політології.
- •4.Методи політології.
- •5.Категорії політології.
- •6.Функції політології.
- •7. Політична влада: суть, форми прояву.
- •8.Легітимність політичної влади.
- •9. Ресурси політичної влади, їх види.
- •10. Поняття, структура і функції політичної системи.
- •11.Типи політичних систем. Критерії ефективності функціонування політичної системи. Закон деградації політичної системи.
- •12.Поняття і типи політичного режиму.
- •13.Поняття, ознаки та функції держави.
- •14.Теорії походження держави
- •15.Форми державного правління Типи і форми держави
- •16.Форми державного устрою
- •17.Основні принципи правової держави.
- •18.Суть і структура соціальної держави.
- •19.Громадянське суспільство:суть, структура
- •20.Політичні процеси:суть, структура, режим політичного процесу.
- •21.Політична модернізація.
- •22.Політична діяльність і політична участь
- •23.Політичні рішення:суть, типи.
- •24.Суть, принципи демократії
- •25.Основні теорії демократії
- •26.Суть і структура, функції політичних партій
- •27.Партійні системи
- •28.Партійна коаліція
- •29.Політична еліта. Політичне лідерство.
- •33. Громадська думка як фактор політики, її функції.
- •34.Політичний маркетинг як форма політичних технологій: суть. Функції.
- •35. Політичне рекламування: етапи. Функції. Вимоги.
- •36. Поняття "імідж", його природа і властивості.
- •37. Технологія формування іміджу організацій та лідерів.
18.Суть і структура соціальної держави.
Соціальна держава (держава соціальної демократії) — це сучасна політико-правова теорія, де слово «соціальна» несе велике значеннєве навантаження: воно пов'язано із соціальним життям людей, підкреслює, що держава бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, здійснює функцію регулювання економіки з обов'язковим урахуванням екологічних вимог, забезпечує захист економічних і соціальних прав людини.Коли говорять про побудову соціальної правової держави, мають на увазі насамперед втілення в ній: — принципу верховенства права (панування правового закону) як головного в правовій державі; — принципу соціальної справедливості (забезпечення державою соціальної безпеки особи) як головного в соціальній державі.Поняття «соціальної держави» було висунуто у 1929 p. німецьким державознавцем X. Хеллером і згодом поширилося в Європі. Після Другої світової війни концепція соціальної держави одержала закріплення в конституціях ряду країн Західної
Вчені (Г.А. Ріттер, Роулз та ін.) виділяють три моделі сучасної соціальної держави.
І. «Позитивна держава» (США), у якій є найменший ступінь невтручання держави в економіку і соціальне забезпечення, орієнтоване на дотримання індивідуалізму та захист корпоративних інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб контролю).
2. Власне соціальна держава (Велика Британія), у якій забезпечуються гарантований мінімальний рівень життя і рівність стартових можливостей (соціальна політика держави як засіб забезпечення повної зайнятості).
3. «Держава добробуту» (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя та встановлюється максимальний рівень доходів, зменшується різниця в зарплаті, гарантується повна зайнятість соціальна політика держави як засіб забезпечення «рівності, кооперації та солідарності»).
Держава є соціальною, правовою остільки, оскільки вона гарантує людині свободу вияву:
як індивіду, який відрізняється від інших фізичними і психічними якостями, тобто має індивідуальність;
як члену соціального організму, яким є громадянське суспільство, тобто індивіду, який входить до складу громадських і професійних груп і організацій;
як громадянину, який є підданим держави.
Кінцевою метою соціальної держави є: - досягнення соціальної демократії, що полягає в реалізації влади народу і забезпеченні людині та громадянинові всіх прав, свобод і законних інтересів та виконання всіма суб'єктами права своїх обов'язків; - ліквідація всіх форм гноблення, дискримінації, расизму, експлуатації людини людиною; - гарантування всім людям рівних умов вільного розвитку і розвитку кожної окремої особистості; - досягнення цих та інших цілей у мирний спосіб, політичними методами; - модернізація виробництва і поступовий перехід до ринкових відносин.
19.Громадянське суспільство:суть, структура
Громадянське суспільство – це сукупність усіх громадян, їх вільних об’єднань та асоціацій, пов’язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами впливу держави, але охороняються та гарантуються нею. Тобто, громадянське суспільство розглядається як таке, що протистоїть державі. Його можна розуміти як організацію інтересів громадян незалежно від держави.
Серед основних ознак громадянського суспільства виділяються такі: – розвинута система ринкових відносин, вільна конкуренція, свобода обміну діяльністю та її продуктами, між незалежними власниками; – відповідний до вільних ринкових відносин суспільний лад та політична система, в якій держава є похідною від громадянського суспільства, знаходиться під його впливом і постійним контролем, а інші силові структури підзвітні і підконтрольні органам держави і суспільства; – властивість саморегуляції суспільних дій безпосередньо самими же громадянами, на основі традицій, домовленостей та моральних норм; – правова визначеність сфер пріоритетів державної діяльності і громадянського суспільства, недопустимість втручання державних органів в приватне життя громадян; – економічний, політичний і ідеологічний плюралізм суспільного життя, повага до громадянських прав людей, які вважаються вищими цінностями суспільства; – визнання реальних потреб і інтересів людей, як основного мотиву їх діяльності є моральною нормою громадянського суспільства.
Зміцнення громадянського суспільства на сьогодні передбачає: — фінансування незалежних мас-медіа; — встановлення контактів не лише з урядом, але й з опозиційними силами; — надання допомоги задля зміцнення ключових інститутів громадянського суспільства, органів судочинства та охорони правопорядку; — створення і розвиток благодійницьких та добровільних організацій, за допомогою яких населення менше сподівалося б на ' допомогу держави і більше покладалося на власні сили; — розширення каналів обміну технічної та гуманітарної допомоги, обміну в галузі освіти та культури. Громадянське суспільство має свою, досить складну внутрішню структуру. Для нього характерна наявність в основному не вертикальних, як у державі, ієрархічних зв'язків, а горизонтальних, головним чином невладних з'єднань. Фундамент складають відносини, зв'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства.
Насамперед, це економічні відносини, засновані на економічному плюралізмі, різноманітті форм власності при дотриманні інтересів особистості і суспільства в цілому. Саме економічний плюралізм дає можливість перебороти існуюче відчуження людини від засобів виробництва. Другий шар — це соціальнокультурні відносини, що включають сімейно-родинні, етнічні, релігійні та інші стійкі зв'язки. Громадянське суспільство може ґрунтуватися тільки на різноманітній, розгалуженій соціальній структурі, що відбиває все багатство і розмаїтість інтересів представників різних соціальних груп і шарів. Третій, верхній шар громадянського суспільства утворять відносини, зв'язані з індивідуальним вибором, з політичними і культурними розходженнями груп по інтересах, політичних партій, рухів, клубів і т.п. У такий спосіб досягається культурно-політичний плюралізм, що припускає заперечення ідеологічних стереотипів, що забезпечує вільне волевиявлення всіх громадян.