1. Суть політики, її специфіка. Основні теорії політики.

Термін „політика” походить від давньогрецького слова „поліс” (місто-держава) та його похідних: „politike” (мистецтво управляти державою), „politeteia” (конституція), „polites” (громадяни), „politica” (державний діяч)..

Трактування політики можна згрупувати так:

1. політика як процес боротьби за завоювання та утримання влади (Мак’явеллі, Бюрдо, Дюверже, Арон);

2. політика як специфічний вид діяльності соціальних суб’єктів, пов’язаний з боротьбою за владу, розподілом цінностей, управління державними та суспільними справами. (Ільїн, Мельвіль, Федоров).

Політика виникла з необхідності підпорядковувати індивідуальні та групові інтереси всезагальному, який полягає у збереженні цілісності і єдності розшарованого суспільства.

Мета політики — забепечення панування одних суспільних груп над іншими, одних інтересів над іншими або узгодження соціальних інтересів.

Завдання політики — підтримання певного порядку в суспільстві, соціальної справедливості, максимального забезпечення як інтересів окремих індивідів, так і соціальних груп, а також загальносуспільного інтересу, забезпечення цілісності суспільства.

Засобами політики є право, державний примус (сила), мораль.

У політиці, як сфері життєдіяльності людей, виявляються відмінності інтересів різних груп, які, з одного боку — стикаються, а з іншого — взаємоузгоджуються.

Межі політики (3 точки зору):

• тоталітарне трактування меж політики (у тоналіт. державах політ. усі форми жіття, фактично відсутнє громад. сус-во і приватне життя)

• анархічне (геть політику)

• ліберально-демократичне ( політика відіграє важливу роль у сус-ві сфера її обмежана рамками громад. сус-ва)

Основні тeopiї політики.

1. Стратифікаційна (А.Бентлі) Політика – це суперництво певних суспільних груп (страт) за владу, що забезпечує баланс, рівновагу суспільних відносин.

2. Правова (Спіноза, Гоббс, Локк) Політика, держава є похідними від права і перш за все, від природніх прав людини, які лежать в основі діяльності держави і тих законів, які вона приймає.

3. Етична (Аристотель) Політика – це діяльність, спрямована на досягнення загального блага.

4. Інституційна. Політика реалізується через інститути які реалізовують владу, в першу чергу такий важливий інститут, яким є держава, а отже, політика – це участь у справах держави, через неї визначається зміст діяльності держави.

2. Суб'єкти політики. Критерії політичної суб'єктності.

Суб’єкт – це джерело активно-цілеспрямовної і предметно-практичної діяльності, яка спрямована на об’єкт. Суб’єкт є завжди діяльний, є ініціатором взаємодії з об’єктом.

Суб’єктами політики є:

• людина;

• певні групи (різні об’єднання, нації, населення даної території, різні демографічні групи);

• політичні партії, різноманітні організації та об’єднання;

• політична еліта, політичні лідери, держава, її органи та організації.

Політика виражається у діяльності її суб’єктів.

+ Під суб’єктами політики розуміються учасники політичного процесу, здатні діяти вільно і самостійно. Є три рівні суб’єктів політики: соціальний (індивіди, класи, еліти, етноси, мафія, натовп, корпоративні групи); інституційний (партії, органи державної влади, суспільні організації, такі супер-інститути як ООН, НАТО); функціональний (армія, органи розвідки, лоббі, опозиція, бюрократія).