1.1.3. Екологія живлення Лускатих

У ящірок зуби дрібні, при­стосовані до захоплення та подрібнення різних безхребетних. У змій зуби диференційовані на отруйні та хапальні.

Своєрідною особливістю плазунів є їх здатність тривалий час голодувати. Деякі види змій та черепах у неволі без їжі живуть близько року; ящірки в активному стані можуть обходитися без поживи декілька тижнів. Сучасні плазуни переважно органофаги – живляться масовими дрібними наземними та водними безхребетними, а також хребетними – рибами, земноводними, мишоподібними гризунами. Є серед рептилій види з високо спеціалізованим живленням – змії-яйцеїди; основною здобиччю морської змії Pelamis platurus є головоногі молюски. Більшість ящірок – хижаки, що живляться різноманітними тваринами. Основну їжу дрібних і середньої величини видів становлять комахи, павуки, черви, молюски та інші безхребетні. Більші за розмірами ящірки поїдають невеликих хребетних – гризунів, птахів та їх яйця, жаб, змій, інших ящірок, а також падло. Менша кількість ящірок рослиноїдні. Їх раціон складають плоди, насіння та соковиті частини рослин. Однак навіть у рослиноїдних молоді особини, як правило, спочатку живляться комахами. Багато видів ящірок однаково охоче споживають як рослинну їжу, так і тваринного походження. Деяким видам притаманний канібалізм: дорослі переслідують і поїдають молодих особин того ж виду. Харчова спеціалізація у ящірок спостерігається порівняно рідко.

Ящірки повільно підкрадаються до здобичі, а потім схоплюють її у заключному кидку. Як правило, здобич поїдається цілком, але може попередньо розриватися щелепами на частини. Подібно до інших плазунів, ящірки здатні тривалий час залишатися без їжі, витрачаючи запаси поживних речовин, які відкладаються в жирових тілах, що знаходяться в порожнині тіла.

Ящірки п'ють воду, злизуючи її язиком або зачерпуючи нижньою щелепою.

Змії живляться різноманітними, переважно хребетними, тваринами. Можуть проковтувати велику здобич цілою. Кістки лицьової частини черепа з'єднані між собою рухомо, а нижня щелепа підвішена на зв'язках, що розтягуються. Еластичною зв'язкою з'єднані також ліва і права половини нижньої щелепи. Тому змії можуть широко розкривати рот. Під час руху здобичі стравоходом вільні кінці ребер відхиляються вбік, не перешкоджаючи її просуванню до шлунка.

В окремих видів змій наявні отруйні залози (видозмінені слинні). Отруту вони вводять у рану здебільшого під час укусу за допомогою борозенчастих або трубчастих зубів (одна-дві пари), розташованих на верхній щелепі. При відкритій пащі отруйні зуби набувають вертикального положення, при закритій – горизонтального, і кінці їх спрямовані назад.

1.1.4. Розмноження та розвиток представників ряду Лускаті

У країнах з чітко вираженою зміною пір року, якою є Україна, плазуни починають розмножуватися навесні незабаром після пробудження від зимівлі.

Більшість ящірок стають статевозрілими на 2-му році життя, гадюки – на 5-му. Першими починають розмножуватись старіші за віком тварини.

Самці багатьох видів набувають в цей час яскравого шлюбного забарвлення. У тропіках більшість ящірок розмножуються протягом усього року або ж з короткими перервами в період сильної посухи або під час сезону дощів. У період розмноження статевозрілі самці бувають сильно збуджені, приймають специфічні демонстративні пози, поєднуючи їх з певними, характерними для даного виду сигнальними рухами тіла, що дозволяють суперникам ще здаля впізнавати один одного. Для багатьох ящірок властиві своєрідні шлюбні ігри, під час яких самець демонструє перед самкою яскраве забарвлення тіла, активно залицяється, на що самка відповідає певними сигнальними рухами тіла. При паруванні самці ящірок утримують самку щелепами за шию, за боки тіла або біля основи хвоста, причому спочатку хапають її, як правило, за хвіст. Переважна більшість ящірок відкладає яйця, кількість яких в одній кладці коливається від 1-2 у найдрібніших видів до 8-20 у середніх і кількох десятків у великих ящірок. Форма та розміри яєць також варіюють. Найчастіше вони бувають овальні або витягнуті по поздовжній осі, рідше зовсім круглі, злегка загострені з кінців або зігнуті у вигляді стручка. Яйця вкриті тонкою, проникливою для вологи безбарвною шкірястою оболонкою, здатною розтягуватися в процесі розвитку ембріона. Тому розміри щойно відкладених яєць завжди бувають помітно менше тих, з яких повинні вилупитися малята. Лише у геконів і деяких безногих ящірок яйця одягнені твердою вапняною оболонкою. Такі яйця – м'які при відкладання – швидко твердіють на повітрі, і їх розмір потім залишається незмінним протягом усього періоду розвитку. Яйця самка відкладає декілька разів за сезон порціями по 2-4 яйця в різних місцях або ж однією кладкою. Зазвичай вона відкладає їх у нору або в неглибоку ямку, присипаючи потім землею. Часто можна знайти яйця, відкладені під камінням, у тріщинах скель, в дуплах або під корою дерев. Нерідко кілька самок відкладає яйця в одне і те ж місце, де їх скупчується кілька десятків або навіть сотень. Менша кількість видів ящірок –яйцеживородні. Їх яйця, позбавлені щільної оболонки, розвиваються всередині тіла матері, і малята народжуються живими, звільняючись від тонкої плівки, що їх оточує ще в яйцепроводі або відразу ж після появи на світ.

У звичайної гадюки, ящірок волокнисті оболонки яйця редукуються і хоріон безпосередньо прилягає до яйцепроводу. У хоріоні є виступи, що вростають у стінки яйцепроводу. Таким чином, живлення і обмін речовин значною мірою відбувається за рахунок материнського організму. Подібно до гадюк відбувається живородіння і в морських змій, тобто зародок у них зв'язаний з материнським організмом тонкими кровоносними судинами (примітивною плацентою).

Справжнє живородіння властиве лише деяким сцинкам та американським нічним ящіркам ксантузіям, ембріони яких отримують живлення через несправжню плаценту – кровоносні судини в стінках яйцепроводу матері. Живородіння зазвичай пов'язано з суворими умовами існування, наприклад з проживанням на крайній півночі або високо в горах. У більшості випадків, відклавши яйця, самка вже ніколи більше до них не повертається, і ембріони, що розвиваються, покинуті напризволяще. Справжня турбота про потомство спостерігається лише у деяких сцинків і веретінниць, самки яких обвиваються навколо відкладених яєць, періодично перевертають їх, захищають від ворогів, допомагають молодим звільнитися від оболонки і, залишаючись із ними в перші години після вилуплення, приносять їм їжу та захищають у разі небезпеки. Тривалість розвитку ембріона усередині яйця різна. У видів, що мешкають в помірному кліматі, наприклад, у більшості ящірок нашої фауни, ембріони розвиваються 30-60 днів, і молоді з'являються на світ наприкінці літа або на початку осені. Час появи малят приурочений до найбільш сприятливого періоду року. Деякі види ящірок яйця відкладають з майже повністю розвиненими ембріонами, завдяки чому молоді можуть вилуплюватися вже в найближчі кілька днів. На час вилуплення малят з яйця в ембріонів в передньому кутку рота розвивається спеціальний яйцевих зуб, яким, похитуючи головою, молода ящірка, як лезом бритви, прорізає в оболонці яйця щілину для виходу назовні. Статева зрілість у деяких ящірок настає вже на наступний рік після народження, в інших – на 2-4-й або навіть на 5-й рік життя. Явище партеногенезу встановлене для окремих форм кавказької скельної ящірки, північноамериканських тейід з роду Chemidophorus та існує, можливо, у деяких геконів і агам. Самці при партеногенезі відсутні, тому такі види представлені одними самками.