- •1. Предмет і завдання курсу "Історія педагогіки". Основоположні принципи розвитку історико-педагогічного процессу
- •2. Особливості виховання у різних суспільствах.
- •3. Країни Стародавнього Сходу - прабатьківщина освіти
- •4. Афінська школа. Освітні і виховні ідеали. Освіта в Грецьких містах-колоніях на території України
- •5. Система освіти і виховання у Спарті
- •6. Порівняльні зіставлення освітніх і виховних ідеалів Стародавньої Греції і Риму
- •7. Освіта та педагогічна думка у Стародавньому Римі
- •8. Педагогічні погляди філософів Стародавньої Греції: Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита
- •9. Середньовічні університети (хіі-хy ст.). Започаткування демократичних освітніх ідеалів. Ідеали перших світових і вітчизняних університетів сьогодні
- •11. Гуманізм середньовіччя (Вінцент із Бове, ф.Рабле, м.Монтень, Вітторіно де Фельтре)
- •12. Демократичні і гуманістичні ідеали педагогічної концепції я.А.Коменського
- •13. "Велика дидактика" я.А.Коменського - узагальнення досвіду теорії і практики освіти і виховання попередніх епох
- •14. Реальна освіта у визначеннях представників педагогічної думки Західної Європи (д.Локк, я.Коменський, ж-ж.Руссо).
- •15. Теорія вільного виховання Жан-Жака Руссо та її послідовники –
- •16. Протиріччя політичних і філософських передумов у теорії педагогіки д.Локка. Д.Локк - прибічник реальної освіти
- •17. Проблема підготовки вчителя в зарубіжній історії педагогіки(XVII-XIX ст.)
- •18. Порівняльна характеристика підходів до розуміння принципу природовідповідності (ж-ж. Руссо, я.А.Коменський, л.Толстой, в.Сухомлинський)
- •19. Й.Г.Песталоцці. Основи початкової освіти. Спроби гармонізувати класичну і реальну освіту
- •20. Теорія розвиваючого навчання за й.Г.Песталоцці і а.Дістервегом
- •21.Й.Ф.Гербарт. Внесок в педагогіку як у наукову дисципліну
- •22. Герберт Спенсер - прибічник реальної освіти
- •23. Представники руху "нове виховання" (о.Декролі, Дж.Дьюї та ін.).
- •24. Концепція реальної освіти (кін. Хіх - початок хх ст. Й.Г. Кершенштейнер, г.Шаррельман)
- •25.Особистісна орієнтованість представників зарубіжної педагогіки хх ст. (м.Хайдегер, ж.П.Сартр)
- •26. Виховання на території України у додержавний період
- •27. Особливості виховання дітей у сім’ях східних слов’ян
- •29. Християнство. Поширення знань.
- •30. Розвиток освіти й шкільництва в Київській Русі
- •31. Вперше педагогічна думка Київської Русі Педагогічна думка Київської Русі
- •33. Просвытництво у перыод Мономаха.
- •Братські школи в Україні і Білорусії (xyi-xyii ст.)
- •36. Острозьський колегіум.
- •Освіта в Україні за часів козацької доби
- •Києво-Могилянська академія
- •39. Діяльність Григорія Сковороди
- •40. Особливості думки регіонів України. (Духнович та ін.)
- •41. Тарас Григорович Шевченко
- •42. Ушинський. Принцип народного виховання.
- •43. Ушинський “Людина як предмет виховання.
- •44. . К.Ушинський про зміст освіти
- •45. Ушинський «Проект учительської семінарії»
- •47. Послідовники Ушинського. (Корф, Лубенець)
- •48. Національно-освітнє питання хіх ст.
- •49. Громадсько-педагогічна діяльність в Україні (60-ті роки хіх ст.)
- •51. Видатні українці про національну освіту хіх-хх.
- •52. Діяльність Огієнка.
- •54. 1917. Цетральна Рада.
- •55. Перші декрети Радянською уряду про освіту.
- •56. Підготовка учителя в Україні в 20-ті роки
- •57. Перетворення в галузі освіти. Кодекс про народну освіту (1922 р.).
- •59. Ліквідація неписьменності(20-30) як фактор зміни загальної культури суспільства
- •60.Співвідношення принципів демократизму і дисципліни в педагогічному методі а. Макаренка. Педагогічна поема
- •61.Особистість і колектив у педагогічній системі Макаренка
- •62. Альтернативні оцінки педагогічного експерименту а. Макаренка вітчизняною і зарубіжною наукою і практикою
- •64. Альтернативність оцінок педології. Постанова «про педагогічні перекручення у системі Наркомосів» у рецепції дослідників кінця 20-го ст.
- •65.Закон «Про зміцнення зв*язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти»в урср(1959 квітень)
- •66. Освіта в Україні в період ввв(1941-45)
- •67. Педагогічна наука в Україні в 40-их-70 рр. Особистісно-орієнтована педагогічна концепція в. Сухомлинського
- •68. В, Сухомлинський»Про виховання громадянина». Книга «Народження громадянина»
- •69.Новаторство в. Сухомлинського у контексті 20 ст.
- •70.В.Сухомл Про поєднання виховних завдань школи і сім*ї.Книга «Батьківська педагогіка», «Серце віддаю дітям»
- •71. Послідовники Сухомлинського(о.Захаренко, Амонашвілі)
- •72. . Підготовка вчителя в Україні (1917 - 2010 рр.)
- •73.Звільнення школи і пед. Науки від орієнтації на ідеологію, від впливу авторитарно-адміністративної педагогіки(80-90)
- •74.НпУім.Драгоманова. Етапи становлення і діяльності
- •75.Сучасна педагогічна освіта в Україні.Пед університети в Україні як генератори субкультури і освіти наступного тисячоліття
- •76.Державні документи про освіту.Державна національна пограма «Освіта»(Україна 21ст).Закон України по загальну сер освіту(1999)
- •77.Проблема підготовки вчителя у сучасній світовій практиці
- •78.Представники укр. Просвітництва в діаспорі(20-21ст)
- •79.Досвід заруб педагогіки 20 ст в в суч діяльності освіти україни
- •80.Відкритість суч. Школи і сприйняття нею сучасних заруб. Тенденцій освіти
- •82. Педаг наука кінця 20-поч 21ст.Творення концепції нац. Школи. Апн України
- •83.Базова освіта як визначальна тенденція пошуку національного виховання
- •84.ПуДрагоманова в системі вищої Освіти України
- •85.Історичний досвід освіти педагог пошуку.Його переосмислення і втілення в концепції суч нац. Освіти
12. Демократичні і гуманістичні ідеали педагогічної концепції я.А.Коменського
Я. А. Коменський — син своєї епохи. Це був період переходу від середньовіччя до нового часу, який супроводжувався сутичками нового проти старих порядків. В його світогляді відбилися суперечності цього перехідного періоду від феодалізму до капіталізму, боротьби прихильників Реформації і Контрреформації. Отже, світогляд педагога формувався під впливом джерел, які часто суперечили одне одному. Він був активним діячем релігійної організації і в той же час устремління Коменського — і наукові, і практичні — були спрямовані в реальний світ і на покращення життя в ньому. З поєднання всіх цих чинників Коменський прагнув виробити власну філософію.
Загальне філософське бачення світу у нього формувалось завдяки античній філософії, релігії, ідеям Відродження.
Походження й існування природи та людини він розглядав з релігійних позицій. Але під впливом епохи Відродження Коменський виробив новий погляд на людину. На противагу середньовічному аскетизму, людина, на думку великого педагога, останнє і найдосконаліше творіння Бога. Її призначення не тільки підготувати себе до майбутнього небесного життя, а й жити справжнім життям земним.
На суспільні погляди Коменського впливала його участь в демократичному народному русі Чехії, що у доповненні з ідеями Відродження сформували у нього демократизм, гуманізм, народність, глибоку симпатію до простих людей.
Коменський бачив, відчував на собі i глибоко переживав недосконалість та несправедливість тогочасного суспільного устрою. Єдиним доцільним засобом реформування суспільства він називає зразкове виховання молоді. “Людина робиться людиною тільки завдяки вихованню“. Справу виховання молоді покладає на школи.
Найважливіші педагогічні ідеї Коменського, особливо його дидактичні погляди ґрунтуються на засадах сенсуалізму. Сенсуалізм (sensus – відчуття) – філософська течія, представники якої стверджують, що джерелом пізнання об’єктивного світу для людини служить передусім її чуттєвий досвід.
13. "Велика дидактика" я.А.Коменського - узагальнення досвіду теорії і практики освіти і виховання попередніх епох
Коменський цілком правильно поставив питання про загальнопедагогічні основи навчання. Основу його дидактичного вчення становлять три найважливіших принципи:
— виховуючий характер навчання;
— зв’язок навчання з життям;
— відповідність навчання віку учнів.
Важливим є питання про суть і завдання освіти. У “Великій дидактиці“ Коменський так визначав цю проблему: “А наукова освіта нехай служить людині для удосконалення одночасно її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами і здійснювати в дії“. “Знати, діяти і говорити – ось у чому сіль мудрості“.
Дидактичні положення Коменський ґрунтує, передусім, на сенсуалістичній основі, тому найголовнішим принципом вважає принцип наочності. Він першим у світі теоретично обґрунтував і детально розкрив цей принцип, хоч на емпіричному рівні його застосовували й інші педагоги. “Початок пізнання завжди випливає з відчуттів, тому навчання починати не із словесного тлумачення про речі, а з реального спостереження за ними“.
З цього принципу виводить “Золоте правило дидактики“: “Нехай буде золотим правилом для тих, хто навчає: все, що тільки можна, надавати для сприймання чуттями: видиме – зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, доступне смакові – смаком, доступне дотикові – дотиком. Якщо якісь предмети можна сприйняти одразу кількома чуттями, нехай вони зразу ж і відчуваються кількома чуттями“.
У процесі навчання, крім використання самих предметів, Коменський рекомендував користуватись картинами, копіями, муляжами, моделями тощо. Як бачимо, принцип наочності Коменський протиставляв відірваному від життя словесному, пасивному навчанню.
