70.В.Сухомл Про поєднання виховних завдань школи і сім*ї.Книга «Батьківська педагогіка», «Серце віддаю дітям»

« Якими б прекрасними не були наші установи , найголовнішими « майстрами » , що формують розум , думки дітей, є мати і батько » , - писав В. О. Сухомлинський . Таким чином , необхідність і важливість взаємодії школи та сім'ї очевидні. Успішність досягнень дитини залежить від того , хто і як впливає на його розвиток. Велику частину часу дитина проводить у школі і вдома , тому важливо , щоб взаємодія педагогів і батьків не суперечили один , а позитивно й активно сприймалися дитиною. Це можливо, якщо педагоги та батьки стануть союзниками і однодумцями , зацікавлено і погоджено будуть вирішувати проблеми виховання .

Одним із завдань , що стоять перед колективом нашої школи - створення педагогічної системи , заснованої на взаємодії педагогічного , учнівського та батьківського колективів як рівноправних партнерів. Спільна діяльність педагогів , батьків і дітей може бути успішною , якщо все позитивно налаштовані на спільну роботу , діють спільно , здійснюють спільне планування , підводять підсумки діяльності . Тому , на батьківських зборах , часто повторюю фразу : «Ми повинні дивитися з вами в одному напрямку». Але вважаю , що характер взаємодії педагогів з родиною повинен бути диференційованим. Не слід нав'язувати всім однакові форми взаємодії , треба орієнтуватися на потреби, запити батьків , особливості сімейного виховання , терпляче долучати батьків до справ школи , класу.

В. О. Сухомлинський «Батьківська педагогіка». 1. Педагогічний всеобуч батьків - підвищення їх педагогічної культури. Спільна робота школи і сім'ї в формуванні особистості дитини. Тематика різних видів і форм педагогічної освіти розроблюється з урахуванням віку дітей. 2. «Як виховати справжню людину» -обстоював загальнолюдські моральні цінності (моральне виховання). «Ставлення до батьків, рідних, близьких». «Виховання високих моральних якостей і норм поведінки». «Дружба, любов». «Ставлення до краси в природі і суспільстві». Найвідоміша книга В. О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям» видавалася 55 разів 32-ма мовами. У своїй книзі автор не тільки ставить і вирішує науково- теоретичні проблеми , але й знайомить читача з тим , як протягом декількох років , з того дня , коли маленька людина вперше переступив шкільний поріг , до закінчення початкової школи , він вводив своїх вихованців у світ пізнання навколишньої дійсності , допомагав опановувати знаннями , пробуджував розумові здібності і стверджував благородні почуття , виховував громадянську гідність , віру в добрий початок в людині , безмежну відданість Комуністичної партії та Соціалістичної Батьківщини, почуття дружби народів , інтернаціоналізм .Школа радості, роки дитинства.(розділи)

71. Послідовники Сухомлинського(о.Захаренко, Амонашвілі)

Олекса́ндр Анто́нович— український педагог, громадський діяч.Заслужений учитель УРСР (1974). Народний учитель СРСР (1983). Він створив нову систему громадянського, сімейного та трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя якої тісно перепліталося з життям села, його історією..

Разом з дітьми та їх батьками Олександр Антонович перетворив звичайну сільську школу у школу-комплекс, яка забезпечувала розвиток учня не гірше, а за багатьма показниками і значно краще, в порівнянні з міськими школами.

У Сахнівській школі з ініціативи О. А. Захаренка та завдяки спільним зусиллям батьків і громадськості, були побудовані навчально-спортивний комплекс, танцювальний зал, ігрові кімнати, басейни, культурно-музейний центр, обсерваторія, створено музей села, започаткована шкільна багатотиражна газета.

Амоношвилі Шалва Олександрович, грузинський педагог-новатор, доктор психологічних наук, вчений, працював з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку.В своїй праці Ш.О. Амонашвілі “Добридень, діти!” розповідає про свій досвід навчання шестилітніх дітей в школі, спираючись на свою багатолітню педагогічну практику.Цю книгу називають “поетичною педагогікою”, оскільки вона подається у вигляді розповіді.Гуманна педагогіка є надбання для спрямованого вчителя , для вчителя такого складу , який цілеспрямовано розвиває в собі вищі людські якості , так необхідні для його професійного життя : любов і доброту , творчість і новизну , інтуїцію і мудрість , оптимізм і терпіння , мужність і відданість , розуміння свого вчительського величі і скромність. Учитель Школи Життя постійно піклується про розширення своєї свідомості , заглиблюється в основи гуманної педагогіки , осмислює джерела Трактату Школи Життя . У Трактаті рясно використані думки та ідеї з різних джерел , серед яких основними є : Світові Релігійні , Вищі духовні та філософські Навчання , навчання класиків світової педагогіки , праці сучасних авторів - філософів , психологів , педагогів , письменників , учених.