67. Педагогічна наука в Україні в 40-их-70 рр. Особистісно-орієнтована педагогічна концепція в. Сухомлинського

У середині 70-х років почалась активна робота науковців на базі лабораторії початкового навчання НДІ педагогіки України під керівництвом М. В. Богдановича з метою розробки нового змісту освіти. Робота велась у ключових напрямках початкової освіти - М. В. Богданович, Л. П. Кочина (математична освіта), Л. К. Нарочна, (вивчення навколишнього середовища), М. С. Вашуленко (мовна освіта). Методисти працювали над новими навчальними експериментальними програмами, методичними матеріалами та рекомендаціями, які друкувалися у педагогічному журналі «Початкова школа», що був заснований у 1969 році. Але як і раніше в Україні зміст освіти визначався єдиною типовою програмою, що була розроблена АПН СРСР.Підсумовуючи, треба зазначити, що завдяки дослідженням науковців, що були проведені у 40-70-х роках ХХ століття відбулися якісні зміни в розумінні засад сенсорного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку вітчизняним науковцями.

Його педагогічна концепція високогуманна і демократична, органічно поєднує класичну і народну педагогіку.

Особливу увагу В.Сухомлинський приділяє школі як осередку культури. Проте цю роль, на його думку, вона може виконати лише за умови, що в її діяльності пануватимуть чотири культи: Батьківщини, Людини, Матері й рідного Слова.

Головною метою якої є всебічний розвиток особистості. Його можна досягти залученням її до різних видів діяльності, постійним і планомірним формуванням пізнавальних здібностей.

Соціально-педагогічна діяльність — особистісно зорієнтована, оскільки зосереджується на вирішенні індивідуальних проблем, які виникають у процесі соціалізації конкретної людини, засобами вивчення її особистості та довкілля, складання індивідуальної програми допомоги; сприяє дітям і молоді зорієнтуватися у вирі суспільних подій та явищ, в оволодінні соціальним досвідом, самостійному пошукові професійного і життєвого шляху та є складовою навчально-виховного процесу школи, його невід’ємною підсистемою. Головною метою навчально-виховного процесу В.О.Сухомлинський вважав всебічний розвиток особистості .

Одним із основних положень у системі поглядів В.О.Сухомлинського на сутність навчально-виховного процесу є положення про неповторність кожної дитини. “У практиці своєї виховної роботи ми виходимо з того, що людина неповторна …”, — пише ВасильОлександрович у праці “Духовний світ школяра” “Людська індивідуальність дитини неповторна …”, — повторює він у праці “Розмова з молодим директором. Цій темі була присвячена і окрема стаття — “Людина неповторна”, що була надрукована у часопису “Народное образованиe” у 1961 р Положення про неповторність кожної дитини є немовби наріжним каменем, на якому побудована вся система поглядів В.О.Сухомлинського на проблеми навчання й виховання. Таке ж важливе значення воно має і для концепції особистісно орієнтованого підходу, оскільки саме з нього випливає положення про дитину як найвищу цінність і, відповідно, головного суб’єкта навчально-виховного процесу. Це дає змогу сформулювати перший, фундаментальний принцип особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання — принцип неповторності кожної дитини.