43. Ушинський “Людина як предмет виховання.

Досвід педагогічної антропології” – так називав свою грандіозну працю в 2-х томах К.Д.Ушинський. Під антропологією К.Д.Ушинський розуміє сукупність наук: анатомії, фізіології і патології людини, психології, логіки, історії, філології, історії виховання, що вивчають людину і її діяльність. Ця діяльність включає в себе прояв любові до дітей, душевне відношення, теплоту і турботу про них, що в сукупності характеризує стиль гуманних взаємин вчителя з дітьми в самому широкому сенсі цього слова.

Ніщо так негативно не позначається на вихованні, як сухість, черствість і казенний тон вчителя у відносинах з учнями. Від такого вчителя діти зазвичай тримаються на відстані, він вселяє їм внутрішній страх, відчуженість від нього. Зовсім по-іншому ставляться діти до того вчителя, який заглиблюється в їхні потреби та інтереси, вміє завоювати їхню довіру і повагу змістовної навчальної та позакласної роботою. Багато педагогічні авторитети підкреслювали визначальну роль особистості вчителя у навчанні та вихованні.

Д. Ушинський писав: У вихованні все повинно грунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, як би хитро він не був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання ... Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця істинне виховання, що проникає в характер, неможливо.

Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна утворити характер.

44. . К.Ушинський про зміст освіти

Причини недостатнього розвитку педагогічної науки в Росії Ушинський вбачав у недостатній увазі суспільства до проблем виховання, у вкрай незадовільному стані народної освіти у країні. Визначаючи предметом педагогіки людину, Ушинський відзначав також недостатній рівень розвитку наук про людину, з яких педагогіка повинна черпати дані для розуміння процесів навчання і виховання. Більшість з цих наук самі перебували у зародковому стані. Ще однією причиною була бідність і беззмістовність педагогічної літератури в Росії.

Він подолав розбіжності між матеріальною і формальною концепціями про найбільш доцільний характер освіти. Згідно теорії матеріальної освіти функція навчання полягає, передусім, у засвоєнні учнями фактичного матеріалу; згідно теорії формальної освіти – у розвитку розумових сил учнів (їх мислення, пам’яті, уваги тощо). Ушинський науково обґрунтував положення про органічну єдність оволодіння знаннями і розумового розвитку школярів у процесі навчання.

У тісному зв’язку з першою проблемою Ушинський розв’язував питання про функції навчання. Перед навчанням ставив три основні завдання: освітнє, виховне і розвиваюче, які завжди повинні виступати в єдності.

45. Ушинський «Проект учительської семінарії»

Для підготовки народних вчителів він пропонував створювати учительські семінарії ("Про проект учительської семінарії"), а для підготовки учителів середніх шкіл - педагогічні факультети при університетах. В університетську учительську семінарію слід приймати вихованців тільки тоді, коли можна з упевненістю передбачити в них хороших вчителів.

К.Ушинський вважав необхідним виховання у майбутніх вчителів потягу до знань, до самоосвіти. Він запроваджує після завершення навчання в семінарії річне стажування, яке випускники проходили під керівництвом наставників семінарії, брали у них консультації, звертались за порадами, за необхідною літературою, методичними посібниками. Окремим стажистам семінарія надавала грошову підтримку. Лише після цього випускники отримували кваліфікацію вчителя народної школи.

Ушинський був незадоволений системою і практикою підго-іовки вчителів у царській Росії, дбав про її поліпшення, особливо вчителів початкових шкіл. У своїй статті "Проект учигель-ської семінарії" (1861) він накреслив цікавий і змістовний план створення в Росії вчительських семінарій у невеликих містах і навіть селах, вважаючи, що туди треба приймати насамперед молодь - вихідців із селян, які добре знають сільське життя і охоче готуватимуться до роботи в сільських школах. У своєму проекті вчительських семінарій Ушинський передбачив вивчення таких навчальних предметів: російська мова і література, історія, географія, природознавство, арифметика, креслення, малювання, каліграфія, співи, ручна праця, психологія, педагогіка, методика початкового навчання. Для| проходження педагогічної практики семінаристами при кожній учительській семінарії має бути своя зразкова початкова школа, а в разі потреби педагогічну практику семінаристи зможуть проходити і в інших школах.

Після закінчення семінарії випускники її повинні пройти річне педагогічне стажування, і тільки після цього їм присвоюється звання вчителя. Випускники семінарії - стажисти повинні підтри-муваїи зв'язки із своїми викладачами, з якими могли б радитися в деяких педагогічних питаннях.

Учительські семінарії, на думку Ушинського, повинні стати педагогічними центрами в тій місцевості, для якої вони готують учителів. В них треба створювати вищі педагогічні курси для осіб, які мають вищу освіту і хочугь працювати вчителями, але яким бракує педагогічної підгоговки.

Для підготовки вчителів середньої школи і викладачів педагогіки в учительських семінаріях Ушннський радив відкривати педагогічні факультети при університетах.

Для підвищення педагогічної і методичної кваліфікації вчителів, на його думку, велике значення мають учительські з'їзди та курси, які він радив влаштовувати під час літніх шкільних кл нікул; він сам брав участь у роботі таких з'їздів, наприклад, у м. Сімферополі.

46. Громадсько-педагогічний рух. 60ті. 60-ті роки XIX століття характеризуються новими явищами в історії школи та педагогічної думки в Україні. Скасування кріпосного права, розвиток капіталізму, загострення соціальних суперечностей, зростання селянських заворушень, революційно-демократичний рух - усе це об´єктивно сприяло розвитку шкільної освіти. У 60-х роках XIX ст. передові педагоги України виступили проти станової школи з її муштрою і відривом від життя, теорії від практики. Вимогам реформи початкової, середньої і вищої школи, розвиткові жіночої освіти, боротьбі за українську національну школу, запровадженню ефективніших методів навчання приділялося дедалі більше уваги. Цей період характеризується бурхливим розвитком педагогічної преси, появою цілого ряду педагогічних журналів і газет. На сторінках педагогічних журналів висвітлювались питання, що стосувалися реформи шкільної освіти, психології, педагогіки, дидактики, методики викладання окремих дисциплін та ін. Суспільно-педагогічний рух 60-х років був неоднорідним. Педагоги, що належали до різних напрямків, трактували питання з своїх класових позицій. Педагогічна думка середини та кінця XIX ст. була представлена відомими діячами громадсько-педагогічної думки М.І.Пироговим, Л.М.Толстим, М.О.Корфом та ін.

ПРОВІДНІ ІДЕЇ РУХУ

Перетворення в сфері освіти, які б сприяли приведенню школи у відповідність із потребами суспільного розвитку: створення масової народної школи, зокрема й для жінок.

Створення педагогічних, просвітницьких та наукових товариств. Розвиток педагогічної публіцистики і педагогічних журналів. Відкриття громадських та приватних шкіл різних типів. Участь представників руху у здійсненні реформ освіти, у становленні земського освітнього руху. Сприяння народній освіті шляхом розвитку книговидавничої справи та "ходіння в народ".