41. Тарас Григорович Шевченко

(1814-1861) хоч ніколи і не був учителем і, окрім "Букваря Южнорусского", не написав ніяких педагогічних творів, але своїми поетичними творами, повістями, драмами заклав основи тієї екопсихологічної системи особистості, яка, згідно з російською вченою Г.О.Глотовою, становить своєрідний внутрішній психологічний "дім", усі компоненти якого "взаємопов'язані, пригнані один до одного" і забезпечують людині "стабільність її внутрішнього духовного світу".

Без створених великим поетом яскравих образів кращих представників українського народу, близького серцю кожного українця образу неньки - України важко виховувати глибокі патріотичні почуття у підростаючого покоління в цей складний, суперечливий, доленосний час.

В основі освітньо-виховного ідеалу Шевченка - щира, працьовита, духовно багата людина, яка, з одного боку, і "чужому" навчається і "свого" не цурається, а з іншого - здатна "все розібрати" і "спитати" себе: ,Що ми? Чиї ми? Яких батьків? За що закуті?"

Шевченко мріяв про справжню народну школу, в якій би навчалися рідною мовою всі діти без будь-яких обмежень. Великі надії покладав на недільні школи, намагався їм всіляко допомагати (передавав частину коштів, отриманих від реалізації "Кобзаря"). Намагаючись прислужитися справі українського шкільництва, підготував до видання "Буквар Южно-русский", яким започаткував свій план створення дешевих, доступних для всіх дітей шкільних підручників. Стосовно цього в одному із своїх листів писав: "Думка єсть за "Букварем" напечатать лічбу (арифметику) і піни, і величини такої ж, як і "Буквар". За лічбою етнографію і географію в 5 копійок. А історію, тільки нашу, може вбачаю в 10 копійок" З листа М.К.Чалого видно, що великий поет бачив початкове навчання не обмеженим рамками формування навичок письма, читання, рахунку, а й таким, яке повинне давати початкові відомості з історії, географії та етнографії України. З цією метою у "Букварі" помістив дві великі народні думи - "Про Поповича" і "Марія Богуславка", окрім них наводилися народні приказки та прислів'я.

Шевченковій поезії вдалося освятити образи цнотливої дівчини та матері - творців сім'ї, родинної основи як споконвічного коріння життя народу.

42. Ушинський. Принцип народного виховання.

Термін "народність" Ушинський пояснює як своєрідність кожного народу, яка зумовлена його історичним розвитком, географічними, економічними, політичними та іншими умовами його життя. Народність – це національна самобутність народу і коріниться вона, на думку видатного педагога, перш за все, у характері народу.

Ушинський доводить, що не тільки на практиці, але і в теорії не існує загальної виховної системи для всіх народів. У кожного народу своя особлива система виховання, і як не можна жити за зразком іншого народу, так само не можна виховуватись за чужою запозиченою педагогічною системою.

У методологічному плані принцип народності виховання виступає як корінна закономірність розвитку системи освіти і виховання у будь-якій країні. Ця система повинна будуватись у повній відповідності з особливостями і потребами своєї країни. За умови дотримання даного принципу виховання здійснюється в дусі народних звичаїв, традицій, рис національного характеру і психології свого народу.

Складовою частиною ідеї народності в Ушинського стояло питання про жіночу освіту, без чого він не уявляв суспільної системи виховання.

Найважливішою ознакою і найкращим виразником народності Ушинський називає рідну мову. У статті "Рідне слово" розкрив роль мови у житті народу. У ній сконцентровано весь історичний досвід народу, його культура: "Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ".

Оскільки виховання повинно бути народним, то, як вказує Ушинський, рідна мова повинна займати центральне місце у вихованні людини. Він критикував політику російського царизму в українських школах і наголошував, що навчання у них повинно відбуватися рідною мовою.

Однією з основних ідей, які пропагував К. Ушинський, є ідея народності у вихованні. У статті «Про народність у суспільному вихованні» він дав високу оцінку всім народам Росії, народність вважав основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу. Народ, на його думку, — джерело всіх надбань матеріальної та духовної культури, тому треба вивчати історію, географію, економіку, мову, літературу, мистецтво та інші науки.

Народна творчість, поезія, пісні, музика, образотворче мистецтво — джерело культури народу. Однією з ознак народності є мова, найкращий виразник духовної культури кожного народу. У статті «Рідне слово» К. Ушинський писав, що мова народу — кращий, ніколи нев'янучий цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії.