- •1. Предмет і завдання курсу "Історія педагогіки". Основоположні принципи розвитку історико-педагогічного процессу
- •2. Особливості виховання у різних суспільствах.
- •3. Країни Стародавнього Сходу - прабатьківщина освіти
- •4. Афінська школа. Освітні і виховні ідеали. Освіта в Грецьких містах-колоніях на території України
- •5. Система освіти і виховання у Спарті
- •6. Порівняльні зіставлення освітніх і виховних ідеалів Стародавньої Греції і Риму
- •7. Освіта та педагогічна думка у Стародавньому Римі
- •8. Педагогічні погляди філософів Стародавньої Греції: Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита
- •9. Середньовічні університети (хіі-хy ст.). Започаткування демократичних освітніх ідеалів. Ідеали перших світових і вітчизняних університетів сьогодні
- •11. Гуманізм середньовіччя (Вінцент із Бове, ф.Рабле, м.Монтень, Вітторіно де Фельтре)
- •12. Демократичні і гуманістичні ідеали педагогічної концепції я.А.Коменського
- •13. "Велика дидактика" я.А.Коменського - узагальнення досвіду теорії і практики освіти і виховання попередніх епох
- •14. Реальна освіта у визначеннях представників педагогічної думки Західної Європи (д.Локк, я.Коменський, ж-ж.Руссо).
- •15. Теорія вільного виховання Жан-Жака Руссо та її послідовники –
- •16. Протиріччя політичних і філософських передумов у теорії педагогіки д.Локка. Д.Локк - прибічник реальної освіти
- •17. Проблема підготовки вчителя в зарубіжній історії педагогіки(XVII-XIX ст.)
- •18. Порівняльна характеристика підходів до розуміння принципу природовідповідності (ж-ж. Руссо, я.А.Коменський, л.Толстой, в.Сухомлинський)
- •19. Й.Г.Песталоцці. Основи початкової освіти. Спроби гармонізувати класичну і реальну освіту
- •20. Теорія розвиваючого навчання за й.Г.Песталоцці і а.Дістервегом
- •21.Й.Ф.Гербарт. Внесок в педагогіку як у наукову дисципліну
- •22. Герберт Спенсер - прибічник реальної освіти
- •23. Представники руху "нове виховання" (о.Декролі, Дж.Дьюї та ін.).
- •24. Концепція реальної освіти (кін. Хіх - початок хх ст. Й.Г. Кершенштейнер, г.Шаррельман)
- •25.Особистісна орієнтованість представників зарубіжної педагогіки хх ст. (м.Хайдегер, ж.П.Сартр)
- •26. Виховання на території України у додержавний період
- •27. Особливості виховання дітей у сім’ях східних слов’ян
- •29. Християнство. Поширення знань.
- •30. Розвиток освіти й шкільництва в Київській Русі
- •31. Вперше педагогічна думка Київської Русі Педагогічна думка Київської Русі
- •33. Просвытництво у перыод Мономаха.
- •Братські школи в Україні і Білорусії (xyi-xyii ст.)
- •36. Острозьський колегіум.
- •Освіта в Україні за часів козацької доби
- •Києво-Могилянська академія
- •39. Діяльність Григорія Сковороди
- •40. Особливості думки регіонів України. (Духнович та ін.)
- •41. Тарас Григорович Шевченко
- •42. Ушинський. Принцип народного виховання.
- •43. Ушинський “Людина як предмет виховання.
- •44. . К.Ушинський про зміст освіти
- •45. Ушинський «Проект учительської семінарії»
- •47. Послідовники Ушинського. (Корф, Лубенець)
- •48. Національно-освітнє питання хіх ст.
- •49. Громадсько-педагогічна діяльність в Україні (60-ті роки хіх ст.)
- •51. Видатні українці про національну освіту хіх-хх.
- •52. Діяльність Огієнка.
- •54. 1917. Цетральна Рада.
- •55. Перші декрети Радянською уряду про освіту.
- •56. Підготовка учителя в Україні в 20-ті роки
- •57. Перетворення в галузі освіти. Кодекс про народну освіту (1922 р.).
- •59. Ліквідація неписьменності(20-30) як фактор зміни загальної культури суспільства
- •60.Співвідношення принципів демократизму і дисципліни в педагогічному методі а. Макаренка. Педагогічна поема
- •61.Особистість і колектив у педагогічній системі Макаренка
- •62. Альтернативні оцінки педагогічного експерименту а. Макаренка вітчизняною і зарубіжною наукою і практикою
- •64. Альтернативність оцінок педології. Постанова «про педагогічні перекручення у системі Наркомосів» у рецепції дослідників кінця 20-го ст.
- •65.Закон «Про зміцнення зв*язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти»в урср(1959 квітень)
- •66. Освіта в Україні в період ввв(1941-45)
- •67. Педагогічна наука в Україні в 40-их-70 рр. Особистісно-орієнтована педагогічна концепція в. Сухомлинського
- •68. В, Сухомлинський»Про виховання громадянина». Книга «Народження громадянина»
- •69.Новаторство в. Сухомлинського у контексті 20 ст.
- •70.В.Сухомл Про поєднання виховних завдань школи і сім*ї.Книга «Батьківська педагогіка», «Серце віддаю дітям»
- •71. Послідовники Сухомлинського(о.Захаренко, Амонашвілі)
- •72. . Підготовка вчителя в Україні (1917 - 2010 рр.)
- •73.Звільнення школи і пед. Науки від орієнтації на ідеологію, від впливу авторитарно-адміністративної педагогіки(80-90)
- •74.НпУім.Драгоманова. Етапи становлення і діяльності
- •75.Сучасна педагогічна освіта в Україні.Пед університети в Україні як генератори субкультури і освіти наступного тисячоліття
- •76.Державні документи про освіту.Державна національна пограма «Освіта»(Україна 21ст).Закон України по загальну сер освіту(1999)
- •77.Проблема підготовки вчителя у сучасній світовій практиці
- •78.Представники укр. Просвітництва в діаспорі(20-21ст)
- •79.Досвід заруб педагогіки 20 ст в в суч діяльності освіти україни
- •80.Відкритість суч. Школи і сприйняття нею сучасних заруб. Тенденцій освіти
- •82. Педаг наука кінця 20-поч 21ст.Творення концепції нац. Школи. Апн України
- •83.Базова освіта як визначальна тенденція пошуку національного виховання
- •84.ПуДрагоманова в системі вищої Освіти України
- •85.Історичний досвід освіти педагог пошуку.Його переосмислення і втілення в концепції суч нац. Освіти
22. Герберт Спенсер - прибічник реальної освіти
англ філософ, педагог Герберт Спенсер (1820— 1903) як прибічник матеріальної теорії освіти Система Спенсера була спрямована на підготовку спещалістів-практиків, кваліфікованих техніків і робітників Завданнями школи вважав озброєння людини знаннями, пов'язаними з видами ії діяльності (самозбереження, здобування засобів для життя, виховання соціальних функцій, дозвілля) Зміст і методика навчання мають відповідати етапам розумового розвитку дитини Г. Спенсер рiзко засуджував стару європейську школу середини ХIХ столiття, яка спиралася на "формальний" концептуальний напрямок, за її догматичнi методи навчання, вiдставання вiд рiвня науки та потреб практичного життя. Завдання школи, вважав Г. Спенсер, полягає в тому, щоб озброїти людину знаннями, пов'язаними з основними видами її дiяльностi. Таких видiв дiяльностi людини вiн нараховував п'ять. Вони були нацiленi на самозахист, отримання коштiв на життя, виховання нащадкiв, виконання соцiальних обов'язкiв i органiзацiю дозвiлля. Саме до них школа й повинна готувати молодь. Беззаперечно позитивним у його поглядах було те, що вiн вiдстоював iдею реальної освiти, виховання людини, пiдготовленої до життя. Стосовно дидактичних проблем Г. Спенсер вимагав, щоб змiст i методика навчання вiдповiдали етапам розумового розвитку дитини, щоб навчання йшло вiд простого до складного, вiд конкретного до абстрактного, вiд практики до теорiї. Як i Ж. Руссо, Г. Спенсер вважав за необхiдне ставити дитину в становище дослiдника, вчити її робити самостiйнi висновки. Саме навчання повинне при цьому викликати в дитини iнтерес i почуття задоволення.
23. Представники руху "нове виховання" (о.Декролі, Дж.Дьюї та ін.).
Педагогічні орієнтири попередньої епохи - гербартіанство, спенсеріанство, клерикальна педагогіка, - базувались на жорстких авторитарних методах управління процесом формування особистості, обмежували самостійність дитини, її ініціативу в рамках глобальної регламентації всіх аспектів навчально-виховного процесу. Ці орієнтири не відповідали вимогам нового часу, що призвело до кризи традиційної педагогіки, появи цілого ряду нових концепцій і течій. Всі вони, взяті у сукупності, отримали живу реформаторської педагогіки (або нового виховання).
Ідея вивчення дитячої природи, навчання за "центрами інтересів" дитини були покладені в основу педагогічної теорії та практики бельгійського педагога Овіда Декролі.
О.Декролі критично ставився до практики традиційних шкіл, які не враховували у достатній мірі ні дитячих інтересів, ні їх еволюції, ні особливостей дитячого мислення, ні активної природи дитини.
Ідея О.Декролі полягала у необхідності побудови навчання на основі "центрів інтересів" дитини. Він вважав, що основними потребами дітей є, по-перше, фізичні потреби у їжі, у захисті від несприятливого клімату, різних небезпек і ворогів, а по-друге, духовні - у солідарності, праці, відпочинку і самовдосконаленні.
Одним із напрямків реформаторської педагогіки стала концепція педагогічного прагматизму Джона Дьюї - американського філософа-прагматиста і педагога. Розроблена ним різновидність прагматизму, так званий інструменталізм, стала основою для побудови його педагогічної системи. Цей напрям виходить з того, що будь-яка теорія є, по суті, засобом пристосування, "інструментом для дії" і виправдовується практичною корисністю. Основою концепції Дж.Дьюї є педоцентризму. Тому функцію педагога він вбачав у керівництві самостійною діяльністю дітей, у розвитку їх допитливості. Він писав, що дитина - це вихідна точка, центр і кінець всього, тому необхідно завжди мати на увазі її ріст та розвиток, оскільки тільки вони можуть слугувати мірилом виховання.
Провідним принципом роботи початкової школи Дж.Дьюї вважав принцип "навчання через діяльність". Праця виступала і як мотив навчання (задоволення конструктивного та експресивного імпульсів) і як його метод. В цілому ідеї американського педагога сприяли більшому урахуванню сутності дитячої природи в навчальному процесі, пошуку нових форм навчальної роботи (результатами таких пошуків були комплексні програми, метод проектів тощо).
