Тема 9. Кредитна система

Банківська система — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерційних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Центральний банк проводить державну емісійну і валютну політику, і є ядром резервної системи. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій. Банкір — банківський ділок, великий акціонер банку або власник банкірського дому. Кредитна система — сукупність кредитних відносин, що існують в країні, форм і методів кредитування, банків або інших кредитних установ, які організовують і здійснюють такого роду відносини. Кредитна установа — фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. Платіжна система — платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обовязковою функцією, що має виконувати платіжна система. Фінансове посередництво — діяльність, повязана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. Фінансові посередники — це брокери. Інструкції Центробанку дозволяють брокерам, які мають ліцензії, рекламувати та продавати зарубіжні й місцеві акції та фінансові інструменти зі своїми комісійними. Як місцеві, так і зарубіжні компанії можуть одержати ліцензії на ведення брокерства. Фінансові послуги — це послуги фінансового посередництва або послуги з кредитування. Прикладом організацій, що надають фінансові послуги є банки, страхові, інвестиційні, лізингові, брокерські компанії та багато інших компаній. Фінансова установа — юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватись банками, за винятком залучення вкладів.

Тема 10. Центральний банк та його роль в економіці

відкритий ринок — ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Золотовалютні резерви- запаси іноземних фінансових активів, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Кредитна експансія — інтенсивне розширення кредитних операцій банків з метою отримання додаткового прибутку. Обовязкові резерви резервні вимоги — це один з основних інструментів здійснення грошово-кредитної монетарної політики Національним банком України і є механізмом регулювання загальної ліквідності банківської системи, який використовується для кон- тролю грошових агрегатів шляхом зниження збільшення грошового мультиплікатора. Операції на відкритому ринку — це офіційні операції центрального банку, що мають на меті купівлю-продаж цінних паперів з високим ступенем ліквідності, які користуються підвищеним попитом за незначних коливань курсу. Політика облікової ставки — це регулювання оплати процента за позики, які центральний банк надає комерційним банкам, що впливає на їхню здатність розширювати кредитні операції.

Рефінансування — це процес здійснення банком активних операцій кредитних вкладень за рахунок позик, отриманих у інших банках м банкам, що впливає на їхню здатність розширювати кредитні операції. Стабілізаційний кредит — це кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням Національного банку строк. Центральний банк — установа в більшості випадків державним органом, яка відповідає за монетарну грошово-кредитну та валютну політику держави Федеральна резервна система США або спільноти держав. Тема 11. Банки як основна ланка кредитної системи

Банк від іт. banco — лава — кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансових операціях. Бaнківські оперaції — операції, які забезпечують функціонування і прибутковість банків. Розрізняють пасивні наприклад, залучення депозитів та активні наприклад, надання кредитів. Мають за мету одержання прибутку насамперед у комерційних банках та супроводжуються необхідними записами в банківських рахунках та в бухгалтерських документах. Депозит вклад — кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з законодавством України, або нерезиденту на строк та під відсоток. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску емісії ощадних депозитних сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів — Національним банком України. Лоро — це поточний рахунок, відкритий в даному банку на імя його банку-кореспондента. Ностро — це рахунок певної кредитної установи у банках-кореспондентах, на якому відображаються взаємні платежі. Активні оперaції бaнків — банківські операції, через посередництво яких банки розміщують наявні в них грошові ресурси видача позик, купівля цінних паперів тощо. Пасивні операції — операції, повязані з формуванням банківських ресурсів. Вони відіграють первинну й вирішальну роль щодо активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти. Іпотечний банк — банк, що спеціалізується на наданні довготермінових кредитів під заставу нерухомості будівель, землі тощо та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю. Банкiвський кредит — надання банком у тимчасове користування частини власного або залученого капіталу — здійснюється у формі видачі позик, обліку векселів та ін. Специфічними формами кредиту є форфейтинг, факторинг, кредит покупцю. Банківські ресурси — кошти, які є у розпорядженні банків і використовуються ними для активних операцій. Уповноважений банк — називається будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Форфейтинг — це спосіб фінансування кредитування зовнішньоекономічних операцій, який полягає в купівлі в експортера експортних вимог форфейтером комерційним банком чи спеціалізованою компанією з виключенням права регресу зворотної вимоги.