7. Неокласична модель рівноваги інвестиції – заощадження.(і – s)
Інвестиції – це компонент чистих видатків. Реальні інвестиції складаються із заг обсягу капіт і виробнич тов – в.. Найважл роль у прийнятті інвевтиц рішень відіграє реальна , а не номін ставка. Реальна % ст. – це номін % ст. , скориг з урахув рівня інфл.
Інв залеж від рівня % і .Ф – ція ж інвестиц є складною: чим вищий % , тим нижчий попит на інв.:I = I(i) ; Y/i<0. Графік попиту на інвестиції. Крива попиту на інвестиц (мал.1) ілюструє обернену залежність між інвестиціями і ставкою %. Окрім ст. % , на стан кривої попиту на інвестиц впливає ряд інших факторів:витрати на придбання , експлуат і обслуговування обладнання; податки на прибуток підприємців ; технолог зміни; наявний осн кап – л. Представники неоклас школи вваж , що зміна % ст. Впливає На процес формування заощаджень. Заощ є ф – єю % і реального доходу . Залежність між ними пряма: чим вищий %, тим більш заощ.(мал.2) S = S(i) ; S/i>0 .
Вважають , що % ст. Визнач розподіл доходів домогосподарств на поточне й очікуване оживання. Споживач відмовиться від частини своїх доходів і перетворить їх на заощадження , якщо вони ринесуть йому % , тим більш він спонукає до додаткових заощаджень, оскільки є запорукою збільш спожив в майб.
Згідно з неокл моделлю ринку попит пристосовується до пропозиції . це пристосування гарантує механізм , який забезпеч відпов заощ інвевтиц на ринку заощ , де попит і пропоз врівноваж. Неоклас гіпотеза рівноваги :
Y = C + I ;Y = C+ S ;I = S
Рівновага на ринку заощ (інвестицій) передбачає рівність S = I , S(i, I) = I (i). Неокласики вваж ,що завжди існує % і , який урівноваж попит і пропозицію. Зміна рівноваги на ринку заощ – інвест може відбутися під впливом зміни схильності до заощ , лінія заощ зрушиться паралельно праворуч уздовж кривої заощ . відпов буде змін %.
AD = C + I.
8. Неокласична модель рівноваги товарного ринку.
Взаємодія та взаємозв'язок між сукупним попитом та сукупною пропозицією здійснюється через систему цін:.
Точка перетину кривої сукупного попиту (АD) та кривої сукупної пропозиції (АS) - точка рівноваги яка визначає рівноважний рівень цін (РА) та рівноважний реальний обсяг національного виробництва (QА)
Три варіанти макрорівноваги:
1. Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.
2. Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.
3. Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS, це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня «повної зайнятості»).
Мультиплікатор у моделі AD-AS
Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва, що і рівновага за AD-AS, обидві ведуть до реального ВНП, що дорівнює Qe (графік 3.9).
графік
3.9
C – функція споживання;C+I – зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій
Qe – рівноважний ВНП;E – точка рівноваги
Qf – ВНП в умовах повної зайнятості.
Вирішальне обмеження моделі мультиплікатора полягає в тому, що вона може застосовуватися для опису депресії або рецесії, однак не може застосовуватися до періоду неповної зайнятості, коли реальний обсяг ВНП перевищив потенційний обсяг виробництва.
Неокласики вважають, що на ринку заощаджень – інвестицій завжди існує гнучка рівноважна відсоткова ставка, яка забезпечує узгодження різноспрямованих інтересів домогосподарств, які заощаджують й інвесторів, які запозичують та інвестують, що зумовлює досягнення рівноваги.
S (i) = I (i) |
(3.15.) |
Таким чином, рівновага на товарному ринку передбачає не тільки рівність сукупного попиту сукупній пропозиції (AD = AS), але і рівновагу заощаджень – інвестицій (S = I).