
- •1.Методологічні принципи побудови снр. Осн. Категорії снр.
- •2. Основні макроекономічні показники.
- •3. Номін та реальний ввп. Індекси цін. Інфлювання та дефлювання ввп
- •4. Система нац. Рахунків як нормативна база макроек-го рахівництва
- •7. Неокласична модель рівноваги інвестиції – заощадження.(і – s)
- •8. Неокласична модель рівноваги товарного ринку.
- •9. Неокласична модель рівноваги грошового ринку.
- •10. Виробнича функція та її вплив на формування сукупної пропозиції.
- •11. Кейнсіанська модель сукупних видатків.
- •12. Кейнсіанська модель рівноваги товарного ринку.
- •13. Кейнсіанська модель рівноваги грошового ринку.
- •15. Сукупні видатки і потенційний ввп. Рецесійний та інфляційний розрив та його графічна та математична інтерпритація.
- •17.Неокласична модель загальної економічної рівноваги.(ad-as).
- •18. Кейнсіанська модель загальної економічної рівноваги.
- •20.Дискреційна фіскальна політика.
- •21. Граничний коефіцієнт податків і складний мультиплікатор видатків.Мультиплікатор збалансованого бюджету.
- •22. Мультиплікативний вплив державних закупівель і чистих податків на реальний ввп.
- •23. Автоматична фіскальна політика.
- •24. Фіскальна політика спрямована на пропозицію.
- •25. Фіскальна політика та держ.Бюджет.
- •26. Механізм функціонування грошового ринку.
- •27. Банківська система та грошова пропозиція.
- •28. Грошова база, грошовий мультиплікатор і грошова пропозиція.
- •29. Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •30. Модель is-lm як імітація одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках.
- •31. Фіскальна політика з урахуванням грошової пропозиції.
- •32. Комбінація фіскальних і монетарних дій.
- •33.Ліквідна та інвестиційна пастки у моделі is-lm.
- •35. Платіжний баланс та його складові.
- •36. Валютний курс, валютний ринок.
- •37. Регулювання валютних курсів.
- •38. Економічна рівновага в умовах відкритої економіки. Чистий експорт як компонент сукупних видатків.
- •39. Модель рівноваги Манделла-Флемінга.
- •48. Неокейнсіанські моделі економічного зростання.
- •49. Фактори економічного зростання. Модель економічного зростання на основі виробничої ф-ції.
- •50. Модель економічного зростання р.Солоу.
28. Грошова база, грошовий мультиплікатор і грошова пропозиція.
Грошовий мультиплікатор відображає залежність грош. пропозиції від гр. бази
Для виведення мультиплікатора скористаємося осн. залежностями сфери грош. обігу.
Грош.пропозиція
(
)
склад-ся з готівки і депозитів:
=C+D
Грош.база(В)- це готівка на руках у населення та у банківських резервах
B=C+R
Для перетворення наведених формул, скористаємося коеф-ми:
Коеф-т розподілу доходів населення на готівку і депозити:
d=C/D→C=dD
Мінімальна норма банківських резервів:
r =R/D→R=rD
Підставимо значення С та R у формули.
=dD+D=D(d+1)→
D= /(d+1)
B=dD+rD=D(d+r)→D=B/(d+r)
Матимемо:
→
Продиференціювавши ф-цію гр. пропозиції матимемо:
29. Грошово-кредитне регулювання економіки.
Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним із головних інструментів державного регулювання економіки. Саме на цій політиці держави акцентують свою увагу монетаристи. Грошово-кредитна політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва.
Мета грошово-кредитної політики — досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду виробництва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей, а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження.
Головним суб'єктом монетарної політики держави є Національний банк, який здійснює грошову емісію і регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.
У своїй політиці Національний банк застосовує такі методи: операції на відкритому рийку; зміна рівня мінімальної резервної норми; визначення рівня облікової ставки.
Операції на відкритому ринку — найбільш важливий метод з точки зору регулювання пропозиції грошей. Суть цього методу полягає в купівлі-продажу Національним банком урядових цінних паперів на відкритому ринку. В процесі купівлі-продажу цих паперів Національний банк вступає у відносини з комерційними банками, нефінансовими фірмами і населенням. Купуючи або продаючи урядові цінні папери, Національний банк здатний збільшувати або зменшувати резерви в банківській системі і таким чином впливати на пропозицію грошей.
Змінюючи мінімальну обов'язкову резервну норму, Національний банк також може впливати на кредитні можливості комерційних банків. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грошової пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають «дорогими», що означає рестриктивну політику. І навпаки, знижуючи резервну норму. Національний банк здійснює експансіоністську політику, тобто політику «дешевих» грошей.
Облікова ставка — це відсоток, під який Національний банк надає кредити комерційним банкам. Національний банк може надавати безпосередньо позику комерційним банкам, призначаючи низьку (дисконтну) облікову ставку. Тому ця політика називається також дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів у комерційних банках і зростання пропозиції грошей, що знижує відсоткову ставку на грошовому ринку. І навпаки, підвищуючи облікову ставку. Національний банк скорочує резерви комерційних банків. У них погіршуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а відсоткова ставка зростає.
Розглянута грошово-кредитна політика держави має безпосередній вплив на рівень національного виробництва, забезпечення зайнятості в економіці та цінову стабільність.
Отже, ефективна грошово-кредитна політика розглядається як невід'ємний компонент антиінфляційної політики тому, що помилкове, необгрунтоване збільшення грошової пропозиції спричинює інфляцію.
На результати монетарної політики значно впливають і процеси, що відбуваються в світовій економіці
Для будь-якої економіки поряд із підтримкою внутрішньої рівноваги виключно важливою є проблема досягнення балансу між експортом та імпортом.
До складу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші, тобто: ПрГ = ГГ + ДГ, де ГГ — готівкові гроші.
Крім того, грошовий обіг має ще один канал вилучень — це готівкові гроші. За умов зміни величини готівки величина депозитних грошей в складі грошей, залучених банками, змінюється в протилежному напрямку. Це впливає на здатність банків створювати нові гроші.
Щоб визначити модель грошової пропозиції з урахуванням усіх обставин, визначимо два додаткових показники, що впливають на її величину.
Коефіцієнт готівки (Кг) — це відношення готівкових грошей до депозитних грошей:
Кг = ГГ / ДГ, звідси ГГ = Кг х ДГ.
Грошова база (ГБ) — це сума готівкових грошей та банківських резервів: ГБ=ГГ+БР.
З урахуванням цього формула грошової бази набуває вигляду:
ГБ = Кг х ДГ + ДГ х Рн = ДГ х (Кг + н).
Звідси депозитні гроші дорівнюють: ДГ = ГБ / (Кг + Рн).
Виходячи з цього, модифікуємо формулу готівкових грошей:
ГГ = Кг х ДГ = Кг х [ГБ / (Кг + Рн)].
Отже, розгорнута формула грошової пропозиції може бути записана:
ПрГ = ГГ + ДГ = ГБ / (Кг + Рн) х Кг + ГБ / (Кг + Рн) = ГБ х [(1 + Кг) / (Рн + Кг)].
Тобто, остаточна формула грошової пропозиції приймає вигляд:
ПрГ = ГБ х [(1 + Кг) / (Рн + Кг)].
У цій формулі вираз [(1 + Кг) / (Рн + Кг)] – це грошовий мультиплікатор, який враховує два канали вилучень у формі готівки та банківських резервів:
Для пояснення неокласичного розуміння впливу грошово-кредитної політики на економіку використаємо модель IS─LM.
Р
озглянемо
графік моделі IS─LM,
на якому відображена зміна рівноваги
під впливом змін у грошовій масі (рис.
7.2). Збільшення грошової маси зміщує
лінію LM1
праворуч у положення LM2.
Якщо грошова пропозиція збільшиться,
відсоткова ставка зменшиться з і1
до і2.
Оскільки величина інвестицій знаходиться
в оберненій залежності від ставки
відсотка, то за таких умов схильність
до інвестування зросте. Виходячи з
еластичності взаємозв’язку між
відсотковою ставкою і величиною
інвестицій, можна очікувати зміни
інвестицій та мультиплікативного впливу
на величину випуску, що приведе до
збільшення випуску з Y1
до Y2.
Таким чином, неокласики вважають
монетарні дії ефективним способом
впливу на реальний випуск.
Однак наведена логіка має певні вади, що пов’язано з обмеженими можливостями грошово-кредитної системи, надавати кошти для інвестицій у реальний сектор економіки. Для з’ясування цієї проблеми уведемо до нашого аналізу певні уточнення, які стосуються виду кривої LM.