26. Механізм функціонування грошового ринку.

Гроші-це субстанта, що виконує роль еквівалента вартості товарів, послуг, екон. ресурсів, інших об’єктів купівлі-продажу. Гроші виконують 3 основні фуекції:

-міра вартості

-засіб платежу і обігу

-засоб нагромадження вартості

Обсяг грошей в обігу країни визначається поняттям монетарна маса(М). Це поняття включає загальну суму різних форм грошей, яка визначає платіжно-купівельну спроможність власників грошей.

Монетарна маса, яка перебуває в обігу, може бути представлена у двох формах. Перша-найбільш ліквідна форма-монетарна маса М₁ включає банкноти, монети і поточні банківські рахунки. Друга-менш ліквідна-монетарна маса М₂ включає строкові або ощадні банківські рахунки і сертифікати короткострокові малої вартості.

Визначаючи попит на гроші(M^D), неокласики виходили з їх ф-ції як засобу обігу,тобто мали на увазі гроші, необхідні для здійснення угод. Тому попит на гроші є ф-цією обсягу продукту з урахуванням загального рівня цін, або номінального продукту M^D=M^D(Y). Більш точно ф-ція попиту на гроші має вигляд такої, що враховує і швидкість їх обертання V.

M^D=

Т.як пропозиція грошей є наперед визначеною величиною, то вирішальним фактором рівноваги є попит на гроші, який пристосовується до пропозиції. Оскільки один з ел-тів пропозиції грошей-швидкість їх обертання V- є постійна величина, то попит може пристосовуватися до пропозиції лише через відповідну зміну номінального продукту. Т.як ном. продукт –це реальний продукт у певних цінах, а власне реальний продукт не визначається грошовим ринком, то грошовий ринок-це лише інструмент формування загального рівня цін.

Пропозиція грошей за кейнсіанською теорією залежить від маси грошей та заг рівня цін, які є екзогенними величинами.

Попит на гроші згідно з теорією переваг ліквідності залежать від ставки процента.Тут ставка процента визначається як альтернативні витрати володіння готівкою.

Формула попиту на гроші(M/P)=L(i).

27. Банківська система та грошова пропозиція.

Комерцiйнi банки — головна ланка дворівневої банкiвської системи.

Ф-ції такі:

-управлiння грошовим обiгом;

-забезпечення платiжного механiзму;

-акумуляцiя заощаджень;

-надання кредиту;

-фiнансування зовнiшньої торгiвлi;

-довiрчi операцi

-зберiгання цiнностей;

-консультування i надання iнформацi

Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, яка здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин.

Однією з важливих функцiй банкiв є їх здатнiсть “робити гроші” — розширювати кредитнi ресурси народного господарства. Банки називають “фабриками кредиту”. Надаючи позичку пiд борговi зобов’язання своїх клiєнтiв (забезпеченi товарно-матерiальними цiнностями, що не є грiшими) банк зараховує їх на рахунок позичальників і тим створює можливiсть надходження в обiг нових сум грошей. Отже дуже важлива роль в економiцi країни належить кожному окремому банку , а ще важливіша роль належить всiй банкiвськiй системi.

В цілому банківська система на відміну від окремого ком. банку не має втрат у резервах і тому може розширювати гр. масу на величину значно більшу ніж надлишкові резерви.

Депозитний мультиплікатор m є величиною, оберненою до

величини мінімальних резервних вимог, установлених Центробанком:

Депозитний мультиплікатор являє собою коеф-т, який показує у скільки разів може збільшитись к-ть нових кредитних грошей D, якщо надлишкові резерви зросли на величину ∆R :

D=∆R* m