17.Неокласична модель загальної економічної рівноваги.(ad-as).

Взаємодія та взаємозв'язок між сукупним попитом та сукупною пропозицією здійснюється через систему цін:.

Точка перетину кривої сукупного попиту (АD) та кривої сукупної пропозиції (АS) - точка рівноваги яка визначає рівноважний рівень цін (Р_А) та рівноважний реальний обсяг національного виробництва (Q_А)

Три варіанти макрорівноваги:

1. Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

2. Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.

3. Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS, це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня «повної зайнятості»).

Мультиплікатор у моделі AD-AS

Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва, що і рівновага за AD-AS, обидві ведуть до реального ВНП, що дорівнює Qe (графік 3.9).

графік 3.9

C – функція споживання

C+I – зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій

Qe – рівноважний ВНП

E – точка рівноваги

Qf – ВНП в умовах повної зайнятості.

Вирішальне обмеження моделі мультиплікатора полягає в тому, що вона може застосовуватися для опису депресії або рецесії, однак не може застосовуватися до періоду неповної зайнятості, коли реальний обсяг ВНП перевищив потенційний обсяг виробництва.

18. Кейнсіанська модель загальної економічної рівноваги.

Модель IS = LM являє собою вдалу спробу поєднати неокласику і кейнсіанство з метою визначення стану одночасної рівноваги на товарному і грошовому ринках. Зазначимо, що запис IS відображає рівновагу товарного ринку, умовою якої є рівність інвестицій I заощадженням S при певному співвідношенні відсоткової ставки i та доходу Y. Запис LM відображає рівновагу грошового ринку, на якому необхідний розподіл грошової маси М визначається функцією ліквідності L при певному співвідношенні відсоткової ставки i та доходу Y.

Рівновага на двох ринках буде реалізованою тоді, коли виконуються такі умови:

S(Y, i) = I(i) L1(Y) + L2(i) =MS

(4.22.)

Прокоментуємо перше рівняння системи (4.22.). Як нам вже відомо, неокласики цілком справедливо визначають еластичність заощаджень S відносно зміни відсоткової ставки і. Крім того, із основного психологічного закону Кейнса випливає, що величина заощаджень за будь-яких умов залежить від величини доходу. Таким чином, справедливо записати функцію заощаджень так:

S = f (Y, i)

(4.23.)

Що стосується функції інвестицій, то слід прийняти до уваги те, що інвестиції, як правило, є автономними, а, по-друге, є еластичними відносно ставки відсотку, а тому вона може бути записана так:

I = I – bi

Знак мінус перед коефіцієнтом еластичності b вказує на обернений зв’язок між величиною інвестицій та відсотковою ставкою.Функцію інвестицій також можна записати:

I = f (I, i)

Якщо перше рівняння системи являє собою умову рівноваги товарного ринку, то друге рівняння відображає кейнсіанське розуміння рівноваги грошового ринку. В даній системі Y та і є ендогенними величинами, тому рішення цієї системи відносно змінних Y та і дає рівноважні величини.Розглянемо спочатку товарний ринок і визначимо такі співвідношення Y та і, які відповідають умовам рівноваги товарного ринку. Ця залежність Y = f(i), яка склалася на товарному ринку та отримала назву IS (investments-saving) і була запропонована і використана в науковому аналізі Дж. Хіксом. Для визначення IS використаємо основне кейнсіанське рівняння

Зверніть увагу на те, що в кейнсіанському рівнянні Хікс використовує неокласичну функцію інвестицій

Якщо прийняти, що

,

то рівняння IS набуде кінцевого вигляду:

(4.24.)

В ід’ємний коефіцієнт еластичності b при ставці відсотку і відображає обернену залежність між Y та і, а також від’ємний кут нахилу кривої IS на рис 4.11. З розуміло, що збільшення або зменшення будь-якого із компонентів автономних видатків призведе до відповідного зміщення кривої IS праворуч або ліворуч відносно осі Y на графіку моделі IS = LM.

Тепер, використовуючи кейнсіанську модель рівноваги грошового ринку, визначимо функцію рівноваги грошового ринку з урахуванням ендогенних змінних Y та і.

(4.25.)

Наведене рівняння з урахуванням загального рівня цін справедливо записати у такому вигляді:

де k – коефіцієнт еластичності попиту на гроші за розміром реального випуску;

h – коефіцієнт еластичності попиту на гроші за розміром відсоткової ставки.

поділивши обидві частини рівняння на h, отримуємо:
	(4.26.)

Таким чином, ми отримали рівняння лінії LM (liquiditi-money), яка являє собою геометричне місце точок, кожна з яких відповідає певному рівню Y та і при фіксованому значенні запасів реальних грошових засобів .Оскільки коефіцієнт , то крива LM має позитивний нахил, причому, чим більша величина даного коефіцієнту, тим сильніше реагує ставка відсотку на зміну випуску. В той же час коефіцієнт при величині реальних запасів грошей , а тому зменшення реальних запасів грошей зміщує криву LM ліворуч, а їх збільшення, навпаки, зміщує її праворуч. Точка перетину кривих IS і LM відображає єдине можливе рішення системи рівнянь (4.22.) відносно Y та і. Саме визначені величини Y та і є такими, що забезпечують стан одночасної рівноваги товарного і грошового ринків.

19. Основні положення кейнс. теорії про вплив держави на економіку.

Після економ. кризи 30-х рр. Джон Мейнард Кейнс вирішив переглянути класичні уявлення про економічний механізм.Новий економічний світогляд Кейнс подав у своїй книзі «Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей». На противагу класичній теорії ринкового саморегулювання і державного невтручання в економіку він запропонував альтернативну макроекономічну теорію, в основі якої лежить державне регулювання економіки. Це явище отримало в науці назву «кейнсіанської революції».На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостій­но не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів — це не закономірність, а випадковість. Для підтвердження цього положення кейнсіанці наводять кілька аргументів, які заперечують здатність ринкового механізму самозабезпечувати повну зайнятість:1) відкида­ється положення про те, що відсоткова ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями; її прихильники вважають, що власники заощад­жень та інвестори — це зовсім різні економічні групи, які в процесі прийняття рішень про заощадження та їх перет­ворення в інвестиції керуються неоднаковими мотивами. При цьому відсоткова ставка не відіграє ролі єдиного чинника. Крім неї на рівень заощаджень впливають також інші фактори, які не відображають прагнення людей одер­жувати доходи від заощаджень. 2) кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту. Це пояснюється двома обставинами: 1.наявність монополій, які стри­мують зниження цін, і профспілок, які стримують змен­шення заробітної плати, що перешкоджає адекватному зниженню цін і заробітної плати в короткостроковому періоді і протидіє відновленню сукупної пропозиції на рівні потенційного ВВП. 2.якщо навіть припу­стити можливість зниження заробітної плати внаслідок падіння сукупного попиту і попиту на ринку праці, то це не викличе зростання сукупного доходу працюючих і тому не забезпечить відновлення їхнього попиту на рівні потенційного ВВП.Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, не про­позиція створює попит, а навпаки, попит створює власну пропозицію. Тому головним об'єктом державного втру­чання в економіку повинен бути сукупний попит, який в кейнсіанській теорії дістав назву “ефективний попит”. Це означає, що збільшуючи сукупний попит, держава може ефективно впливати на рівень виробництва. Спираючись на концепцію «ефективного попиту», кейнсіанці пропону­ють два методи активізації і стимулювання сукупного попиту: 1)за рахунок збільшення державних закупок або зниження податків;2)за рахунок зниження відсоткових ставок за кредит, що підніме «граничну ефективність капіталу» і збільшить інвестиції приватного сектора економіки.Розглядаючи роль фіскальних і грошово-кредитних інструментів в стимулюванні сукупного попиту, кейнсіанці віддають перевагу першим. Це пояснюється тим, що під час спаду виробництва інвестиції слабо реагують на зниження відсоткової ставки. Отже, за цих умов грошово-кредитна політика е неефективною. Тому головну увагу слід приділяти не зниженню відсоткової ставки, а фіскаль­ній політиці на основі збільшення державних інвестицій, надання пільгових кредитів тощо.Звичайно, використання державного бюджету для стимулювання сукупного попиту може породжувати бюд­жетний дефіцит. За цих умов кейнсіанці пропонують використовувати державні займи, податки і в певних ме­жах грошову емісію.Важливу роль в кейнсіанській теорії відіграє мультиплі­катор інвестицій. Але ефект мультиплікатора за різних умов може бути різним. Найбільшу величину він має за умов наявності в економіці невикористаних потужностей і вільної робочої сили. При наявності резервних потуж­ностей досягається «дешеве» нарощування випуску про­дукції за рахунок незначних додаткових інвестицій. Тому в умовах недостатності сукупного попиту держава може за рахунок бюджетних витрат забезпечувати значний мультиплікативний ефект.