4. Тест закритого типу.

1. Ким стане людина, якщо у неї буде переважати розсудлива частина душі, з точки зору Платона:

а) філософом

2. Сутністю речей за Аристотелем є:

в) матерія

3. Першоформа за Аристотелем це:

а) Бог

4.В питанні будови Всесвіту Аристотель є прихильником концепції:

а) геоцентризму

5. Виділити положення, які виражають сутність суб’єктивного ідеалізму:

в) світ – це сукупність відчуттів суб’єкта

6. Кому з філософів належить думка: «Душа людини є чистим листком паперу (tabularasa), на якому досвід (завдяки чуттєвому пізнанню) пише свої письмена»:

г) Локку

7. Головною проблемою філософії Просвітництва є:

а) проблема особи і суспільства, їх взаємозв’язки і взаємодія

8. Виділіть один, найбільш правильний вислів про сутність філософської течії матеріалізму:

в) Матеріалізм – це такий погляд на світ, який стверджує первинність природи, буття і вторинність свідомості

9. Чи можлива ситуація, коли один і той же філософ визнає первинність як матеріальною так і ідеальною

а) так

10. Виділіть положення, яке виражає сутність агностицизму

б) світ не можна пізнати

Білет №26

1.Філософія елейської школи

Еле́йськашко́ла — давньогрецька філософська школа, що виникла в місті Елея на півдні Італії у 6-7 століттях до н. е. Головними її представниками були Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський, МеліссСамоський, Горгій.Засновником був Парменід.Основна ідея Елейської школи-метафізичне мислення.Елейська школа вперше розрізнила мислення (і мислиме буття) та чуттєві дані (і буття, що сприймається чуттєво), виділила буття як поняття про дійсність. Завдяки цьому вперше був здійснений поділ між поняттям і тим, що воно позначає, поняття стає окремим предметом дослідження. Елеати змогли сформулювати поняття єдності, єдиного буття як неперервного, незмінного, неподільного цілого, однаково присутнього в усіх елементах чуттєво даної дійсності. Поняття "буття" стало одним з головних для класифікації відомої дійсності, для побудови перших логічно обгрунтованих систем знання за принципом поєднання відомих уявлень у висловлювання, які не суперечать одне одному. Здійснені перші спроби аналізу понять, що використовувалися філософами, призвели до відкриття феномену обмеженості, суперечливості понять. Так, відомі апорії Зенона засвідчили, що поняття "єдине — множинне", "обмежене — необмежене" та інші неспроможні відобразити дійсність, яку за своїми визначеннями вони повинні відображати. Завдяки цьому відкриттю постала проблема створення нових понять, більш придатних для пізнання Космосу. Передусім — це проблема відображення засобами логіки зміни, руху, процесів.

2.Загальнологічні методи пізнання

Пізнання — сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного світу. Пізнання є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання).Метод (від гр. "методос" — шлях, дорога) розуміється зараз як спосіб досягнення мети. Найважливішим є поділ всіх методів наукового пізнання на загально-логічні, методи емпіричного пізнання і методи теоретичного пізнання.Емпіричне і теоретичне — два основних ступені наукового пізнання, що відрізняються за об'єктом, формою одержуваного знання, пов'язані зі

специфічною дослідницькою діяльністю відповідними засобами і мовою.Загально-логічні методи як система регулятивних принципів забезпечують визначеність, послідовність і доказовість мислення. До їх числа належать абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння та аналогія.Абстрагування (від лат. — відвернення) — логічна операція уявного виділення деяких властивостей і відношень об'єкта, що вивчається, і відкидання усіх інших. Результатом абстрагування є поняття, що висловлює суттєві сторони цього об'єкта. Абстракція повинна бути обґрунтованою об'єктивно (абстрагуватися можуть тільки відносно незалежні властивості) і методологічно (в результаті абстрагування об'єкт стає зручнішим для вивчення).Аналіз — операція розчленування речі, явища, властивості або відношення між предметами на складові елементи, що виконується в процесі пізнання і практичної діяльності. Нерозривно пов'язаний із синтезом — сполученням елементів, виділених шляхом аналізу.Синтез не є простим копіюванням дійсності, а включає в себе ідеалізацію, підрахунок реальних можливостей, урахування тенденцій розвитку. Це чітко виявляється при побудові наукових гіпотез, утворенні нових понять.Індукція — форма умовиводу від окремого до загального. Це спосіб логічного переходу від чуттєво-конкретного до абстрактного. Багаторазове сприйняття властивостей предметів, що вивчаються, або різних випадків виникнення явища дозволяє шляхом порівняння між собою даних, що спостерігаються, виділити властивості і обставини, що постійно зустрічаються у всіх розглянутих об'єктів, і відділити їх від властивостей і обставин мінливих, нестійких.Дедукцією називається спосіб міркування, в ході якого із загальних посилок з необхідністю витікає висновок того ж самого або меншого ступеня узагальненості.Порівняння — це логічна операція зіставлення між собою об'єктів пізнання з метою їх розрізнювання або ототожнення за належними їм ознаками.Аналогія як метод пізнання припускає дотримання таких основних правил♦ щоб перелік схожих ознак був якомога повнішим і різноманітнішим;♦ щоб схожі ознаки були суттєвими;♦ щоб в предметі, що вивчається, не було особливостей, протидіючих існуванню у нього досліджуваної

ознаки.Емпіричне пізнання має такі особливості:♦ Воно спрямоване на вивчення зовнішньої сторони явища, а не сутності.♦ Провідна роль належить чуттєвому пізнанню.♦ Його мета —

встановлення емпіричних закономірностей, тривких - взаємозв'язків явищ, що спостерігаються.