Глава 2

Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

• сучасний стан і причини глобальної та національної екологічної кризи;

• сучасну природничо-філософську парадигму світоустрою, збалансо­ваного розвитку, виходу з кризового стану;

• роль українських учених, філософів у формуванні еколого-природни­чої філософії планетарного життя людини, суспільства;

• концепції збалансованого розвитку (світові, національні);

• сучасні міжнародні й національні принципи екологічної політики в контексті збалансованого розвитку;

• міжнародні керівні положення та документи з екологічної політики і управління;

• політику еколого-техногенної безпеки в контексті національної безпеки;

• міжнародні екологічні зобов'язання і принципи міжнародної еко­логічної співпраці;

• міжнародні стандарти культури менеджменту;

• міжнародне екологічне законодавство, стандарти дій;

• національні керівні положення і документи з екологічної політики та управління;

• національне екологічне законодавство, норми і стандарти;

• методологію формування та здійснення екологічної політики й уп­равління;

• механізми та інструменти здійснення екологічної політики (наукові, правові, економічні тощо);

• системи ефективного екологічного управління, їхні цілі, завдання та функції;

• загальносистемну методологію екологічного управління;

• екологічні програми, проекти;

• принципи організації міжгалузевої й міжрегіональної екологічної взаємодії;

• принципи організації екологічної співпраці з громадськістю, підпри­ємницьким сектором економіки;

• приклади та методологію впровадження ефективної екологічної прак­тики, у тому числі міжнародної співпраці.

Висновки

1. Екологічне управління як складова загальних систем управління ґрун­тується на загальносистемних теоретико-методологічних основах управління (теорії управління, теорії систем, методології системно-процесного підходу тощо). У той же час екологічне управління функціонує у сферах життєдіяльності, де діє майже 250 функціональ­них екологічних закономірностей, які становлять специфічну теоре­тико-методологічну базу. Отже, ця база екологічного управління є

Контрольні запитання та завдання

симбіозом загальносистемних і екологічних засад управління зі складними предметною і міждисциплінарною структурами теоретич­них, нормативних, функціональних і менеджерських основ.

2. Системоутворювальною складовою є методологія системно-процесного підходу, яка ґрунтується на системному мисленні управлінсько­го персоналу (менеджерів) і процесах системного аналізу. Ця мето­дологія пронизує й раціоналізує всі процеси підготовки прийняття та реалізації управлінських рішень, які стосуються екологічних аспектів або вимог до функціональних екологічних закономірностей.

3. Ключовими положеннями теоретичних основ є теорія біотичних основ і теорія біотичного регулювання розвитку екосистем, які найбільш відповідають цілям гармонізації системи «природа—суспільство» і ролі екологічного управління в процесі гармонізації.

4. Ключовими положеннями нормативних основ системного екологічно­го управління є методологічні положення, що найбільше відповідають принципам гармонізації: керівні принципи збалансованого еколого- соціоекономічного розвитку, міжнародні стандарти збалансованої екологічної політики та моделі екологічного управління, нормативна методологія прийняття збалансованих екологічних рішень із застосу­ванням методологій системного підходу.

5. Ключовими положеннями функціональної методології є цільові функції, орієнтовані на інноваційну діяльність, на кінцевий результат, як найбільш ефективні методи досягнення екологічних цілей. Найбільше відповідає принципам гармонізації методологія ефектив­ного прийняття рішень, що ґрунтується на збалансованості системно­го мислення, досвіді та інтуїції тих, хто відповідає за прийняття рішень (трикутник прийняття рішень).

6. Окремо виділяється менеджерська методологія як основа гар­монізації системи управління. Вона ґрунтується на сучасних підходах до ефективної діяльності менеджера в системі управління, формуван­ня культури менеджменту.