
- •Методологія теорії держави та права. Поняття і види методів наукового дослідження
- •Загальнонаукові методи пізнання державно-правових явищ
- •Конкретиконаукові методи пізнання
- •Місце і роль дослідження загальної теорії права в системі юридичних наук.
- •Об’єкт і предмет загальної теорії права.
- •Предмет теорії держави та права та його особливості.
- •Теорія природнього права: виникнення основні ідеї та сутність.
- •До слабких сторін природно-правового підходу до права можна віднести:
- •Юридичний позитивізм.
- •Види юридичних наук
- •Фактори визначення меж державного втручання в суспільні відносини
- •Функції теорії держави та права.
- •Поняття, види та загальна характеристика нпа
- •Поняття, ознаки та види законів
- •Форма та джерела права. Співвідношення понять
- •Основні форми реалізації права.
- •Приватне і публічне право: проблеми співвідношення
- •Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •Відмінності між національною системою права і національною системою законодавства:
- •Законність як багатоаспектна категорія.
- •Держава та громадянське суспільство. Проблеми співвідношення
- •Державо і право: проблеми співвідношення.
- •Вимоги законності.
- •Принципи законності.
- •Поняття і ознаки правопорядку.
- •Функції правопорядку.
- •Загальна характеристика сучасних теорій держави
- •Методи та форми реалізації функцій Держави
- •Співвідношення завдань та функцій держави
- •3. Деякі вчені до числа критеріїв відносять також принцип поділу влади і класифікують
- •Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •Право як межа державного втручання в суспільні відносини.
- •Нормативно правові правозастосовні та інтерпритаційни акти їх співвідношення
Нормативно правові правозастосовні та інтерпритаційни акти їх співвідношення
Нормативно-правовий акт - офіційний акт-документ, ухвалений уповноваженими суб'єктами нормотворчості у визначеній формі і порядку, який встановлює (змінює, доповнює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.
Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію форми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права. При цьому він є найбільш досконалим серед усіх форм (джерел) права.
Ознаки нормативно-правового акта:
1) є правоутворювальним актом, оскільки встановлює чи закріплює нові норми права або змінює (доповнює, скасовує) діючі; чітко формулює зміст юридичних прав, обов'язків, відповідальності;
2) є офіційним актом - приймається чи санкціонується уповноваженими органами держави (нормотворчими органами) або ухвалюється народом (референдум) в межах їх компетенції;
3) поширюється на неозначене коло осіб і розрахований на неодноразове застосування;
4) має конкретну форму, яка залежить від органу, котрий його (акт) видає. Його форма визначена Конституцією, а також законом про нормативно-правові акти (у разі його прийняття);
5) займає чітко визначене місце серед інших нормативних актів, відповідно до субординації за юридичною силою - не суперечить актам вищої юридичної сили, передусім Конституції, міжнародним договорам, ратифікованим парламентом тощо;
6) розробляється і приймається з додержанням встановленої законом нормотворчої процедури (нормотворча ініціатива, розробка, обговорення, прийняття, підписання, реєстрація, оприлюднення, набрання чинності);
7) має форму письмового документа, що складається відповідно до правил нормотворчої техніки, визначену структуру й офіційні реквізити - назва акта вказує на орган, який видав, вид акта, предмет регулювання; дата і місце прийняття; підпис (підписи) відповідальних посадових осіб;
8) підлягає обов'язковій державній реєстрації та обліку (в Україні існує Єдиний державний реєстр нормативних актів);
9) доводиться до відома населення у встановленому законом порядку - публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка.
Правозастосовчий акт - це спосіб зовнішнього прояву формально-обов'язкового правила поведінки індивідуального характеру, яке підтверджує, встановлює, змінює або скасовує юридичні права і обов'язки персоніфікованих суб'єктів у конкретній життєвій ситуації.
Інакше, акт застосування права - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, прийнятий на основі юридичних фактів 164
і норм права, який визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб. Діяльність правозастосовчих органів завершується оформленням відповідного акта, який фіксує прийняте рішення і надає йому офіційного значення і вольового характеру. Щодо конкретних осіб акт застосування права є категоричним, обов'язковим до виконання велінням.
Правозастосовчий акт має ряд особливостей:
S його можуть приймати компетентні органи держави;
S він має індивідуально визначений (персоніфікований)характер;
S не може мати зворотної дії в часі;
S має встановлену законом форму.
Акти застосування права класифікують за різними критеріями:
> за суб'єктами прийняття: а) акти державних органів (акти глави держави; суду, контрольно-наглядових органів, акти уповноважених органів громадських об'єднань; б) акти недержавних органів (рішення органів місцевого самоуправління);
> за значенням: а) основні (вирок суду); б) допоміжні (готують видання основних, напр., постанова про притягнення особи в якості обвинуваченого);
> за характером правового впливу: а) регулятивні (наказ про підвищення по службі); б) охоронні (постанова про відкриття кримінальної справи);
> за формою: а) окремий документ (укази, вироки, рішення, накази та ін.) - це юридична форма; б) резолюція на матеріалах справи; в) усна форма та письмова форма;
> за характером юридичних наслідків:
а) правоконстатуючі (правопідтверджуючі);
б) правовстановлюючі;
в) правозмінюючі;
г) правоприпиняючі.
Акт офіційного тлумачення (інтерпретаційний акт) — це акт-документ, який містить роз'яснення змісту і порядку застосування норми права, сформульоване уповноваженим органом у межах його компетенції, що має обов'язкову силу для всіх, хто застосовує певну норму.
Ознаки інтерпретаційного акта:
• має чинність у сукупності з тим нормативно-правовим актом, в якому містяться норми права, що тлумачать, залежить від нього та, як правило, розділяє його долю;
• є формально-обов'язковим для всіх, хто застосовує певну норму;
• не виходить за межі норми права, що тлумачиться, являє собою уточнювальне судження про норму права, а не новий нормативний припис;
• приймається тільки правотворчими або спеціальними уповноваженими суб'єктами;
• має спеціальну письмову форму вираження.
Акти тлумачення норм права можна поділити на види за різними критеріями.
1. За галузевою приналежністю норми, що тлумачиться: акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права та ін.
2. За структурними елементами норми: акти тлумачення гіпотези; акти тлумачення диспозиції; акти тлумачення санкції.
3. За юридичною формою вираження: постанови; укази; накази; роз'яснення та ін.
4. За сферою дії: нормативні та казуальні.
5. За суб'єктами тлумачення: акти автентичного тлумачення та акти делегованого (легального) тлумачення.
6. За повноваженнями інтерпретатора: акти правотворчих органів (базуються на правотворчих повноваженнях інтерпретатора; мають певну форму; містять нормативні (загальні) роз'яснення; володіють такою самою юридичною силою, як і правотворчі акти цих органів) та акти правозастосовчих органів (ґрунтуються на правозастосовчих повноваженнях інтерпретатора; мають певну форму; містять правила застосування норм права, сформульованих у результаті узагальнення юридичної практики).