2. Загальнонаукові методи пізнання державно-правових явищ

Загальний філософський підхід конкретизується передусім через загальнонаукові методи пізнання, до яких належать логічні, історичний та системний методи.

 Логічний метод включає аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, визначення понять та їх класифікацію, сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного і под. Аналіз — це уявне розчленування явища, яке вивчається, на складові частини і дослідження кожної з них окремо. Натомість шляхом синтезу ство­рюється єдина цілісна картина. За допомогою індукції забезпечуєть­ся перехід від вивчення одиничних чинників до загальних положень і висновків, а дедукція робить можливим перехід від найбільш за­гальних висновків до відносно конкретних. Так, процес дослідження від конкретного до абстрактного, коли вивчаються різні види юри­дичної відповідальності (кримінальна, адміністративна, дисциплі­нарна, цивільно-правова), дає змогу сформулювати загальне поняття юридичної відповідальності. Сформулювавши, наприклад, поняття форми держави сходженням від абстрактного до конкретного, можна перейти до аналізу її конкретних видів — форми правління, форми державного устрою, державного режиму. На основі логічного методу формуються правові поняття, відбу­ваються їх класифікація, поділ досліджуваних явищ на окремі види та підвиди. Цінність цього методу полягає в тому, що він дає можли­вість формулювати в коротких дефініціях всю різнобічність і багат­ство державно-правових явищ, позбавитися зайвого опису деталей і створює можливості для належного орієнтування в межах правової науки, законодавства, механізму правозастосовної діяльності.

Використовуючи історичний (хронологічний) метод, теорія держа­ви і права досліджує державу і право, правові інститути і процеси в тій послідовності, в якій вони виникали, розвивалися та змінювалися од­ні іншими. Це дозволяє конкретно уявити всі особливості різних пра­вових і державних явищ. Проте надмірна кількість описового матері­алу і історичних подробиць може ускладнити теоретичне вивчення держави і права. Відтак, матеріал, нагромаджений за допомогою хро­нологічного методу, підлягає логічному опрацюванню та впорядкуван­ню. Історичний метод наочно засвідчує, що в суспільстві розвиток йде від простого до складного. Стосовно науки про державу і право це означає, що в усій сукупності державно-правових явищ і процесів необхідно в першу чергу виділити ті, які виникли раніше і є основою сучасних як більш складних.

Системний метод у правовій науці передбачає погляд на державу і право як на системи, що складаються з окремих елементів, кожен з яких виконує певну функцію, між якими існує взаємозв'язок (струк­тура), що зумовлює місце кожного елемента в цій системі. Кожна со­ціальна система є відкритою до зовнішнього впливу та складовою частиною системи більш високого порядку. Завдання наукового дослідження з позицій системного методу по­лягає в тому, аби, наприклад, установити структуру певної правової системи, визначити функції кожного з її елементів, взаємозв'язки кож­ного елемента з іншими елементами тієї ж системи і більш загальною системою. Зокрема, законодавство розглядається як таке, що склада­ється з галузей, котрі є елементами системи законодавства. Галузь законодавства як структурний елемент системи у свою чергу поділя­ється на більш дрібні структурні елементи — підгалузі та інститути законодавства. Кожний державний орган вивчається як сполучений з усіма іншими державними органами системними зв'язками, від міс­ця того чи іншого органу в системі державного апарату залежать його функції і компетенція.