19. Держава та громадянське суспільство. Проблеми співвідношення

В Україні особистість є рівноп­равним суб'єктом суспільних відносин з державою, її органа­ми та посадовими особами. Розглядаючи державу і право, теорія держави і права як наука і навчальна дисципліна вивчає окрему людину, індивіда, особистість, громадяни­на, розглядає взаємини людини і держави. Індивід — це конкретна людина. Сукупність індивідів, об'єднаних природ­ними зв'язками, утворює людське суспільство. Людина — це розумна істота, яка має волю, дар мислення, здатна ви­робляти знаряддя праці та може свідомо користуватися ни­ми. У людини як індивіда розрізняють біологічні та соціальні якості.

Біологічне в людині, яка є частиною матеріального світу, складається з її природної основи, що характеризується на­явністю тіла, органів чуття, природної фізичної сили та ін­ших біологічних якостей.

Соціальне в ній характеризується концентрованим вира­зом тих суспільних відносин, які відображають взаємоз­в'язок людини і зовнішнього світу.

Найхарактернішим зв'язком особи (людини) з державою є її громадянство як постійний політико-правовий зв'язок індивіда (особистості) з державою, що відображається в їх­ніх взаємних правах і обов'язках. Підстави й порядок набут­тя чи втрати громадянства України передбачені Законом Ук­раїни “Про громадянство України” від 18 січня 2001 р.

Іноземні громадяни й особи без громадянства, які перебу­вають на території України, користуються правами і викону­ють обов'язки, передбачені законом України, який не пови­нен суперечити загальновизнаним принципам міжнародного права і Конституції України.

Особа виступає і як суб'єкт права. У правовій системі суспільства її місце і роль характеризуються через правовий статус, що дає можливість розглянути фактичне та юридич­не становище людини у громадянському суспільстві. У найширшому значенні під правовим статусом особи розуміють її юридичне закріплене становище в суспільстві. Розрізняють загальний, спеціальний (родовий) та індивідуальний правовий статус.

Загальний правовий статус має такі структурні елемен­ти: відповідні правові норми; правосуб'єктність; загальні для всіх суб'єктивні права, свободи та обов'язки; законні інтере­си; громадянство; юридичну відповідальність; правові прин­ципи; правовідносини (загального) статусного характеру.

Ядром (серцевиною) загального правового статусу є суб'єктивні права, свободи, законні інтереси та обов'язки особи. Конституція України закріплює основні права і свобо­ди людини та громадянина, що становлять основу будь-яких інших прав і свобод. До них відносять громадянські та полі­тичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні й культурні права, особисті права-гарантії, що забезпечують їх здійснен­ня, а також основні обов'язки особи.

Отже, держава та особа тісно взаємозв'язані. Дер­жава визнає людину, її життя, недоторканність, честь і гідність найвищою соціальною цінністю. Го­ловний обов'язок держави — забезпечення людині від­повідних умов для здійснення прав і свобод, виконання обов'язків. Держава відповідальна перед людиною та суспільством за свою діяльність. За допомогою права (передусім конституційного) держава закріплює від­повідний правовий статус людини і громадянина, забезпечує кожній особі однакові можливості в ко­ристуванні суб'єктивними правами і виконанні обов'язків.