- •1.Основні етапи розвитку географії туризму і рекреації
- •2. Ринок туристичних послуг як об’єкт дослідження географії туризму.
- •3. Поняття послуг та їх специфічні риси.
- •4.Класифікація послуг.
- •6. Поняття ринку турпослуг. Структура туристичного ринку.
- •7.Структура ринку споживача та чинники його формування.
- •8.Територіальна організація ринку споживача.
- •10.Територіальна організація ринку виробника.
- •11.Ієрархічні рівні геопросторової організації туризму.
- •12.Поняття індустрії туризму та її специфічні риси.
- •13.Інституційно-організаційна підсистема індустрії туризму.
- •14.Функціонально-господарська підсистема індустрії туризму.
- •15.Територіально-господарська підсистема індустрії туризму.
- •16.Класифікація туристичних ресурсів.
- •17. Чинники формування національного ринку туристичних послуг.
- •18. Типологічні ознаки національних туристичних ринків.
- •20. Стабілізовані і реформовані національні туристичні ринки.
- •21.Міжнародні зони інтенсивного і потенційного туристичного попиту.
- •23. Поняття туристичної дестинації та її основні аспекти.
- •24. Типізація туристичних послуг.
- •25. Туристичне позиціонування території та його особливості.
- •26. Моделі позиціонування території.
- •27. Реклама, імідж та бренд території
- •28. Структура і особливості туристичної галузі
- •29. Основні чинники формування туристичного попиту
- •30. Основні чинники формування туристичного споживання
- •31. Характеристика і динаміка готельного господарства України
- •32. Характеристика транспортного господарства України.
- •33. Характеристика і динаміка виїзного туризму України.
- •34. Характеристика і динаміка в’їзного туризму України
- •38. Характеристика міжнародного туристичного руху
- •39. Динаміка міжнародного туристичного руху в останнє десятиріччя
- •40. Розподіл туристів за головними регіонами світу
- •41. Розподіл туристів за основними країнами світу
- •42. Структура подорожей міжнародного туризму.
- •43. Україна на ринку міжнародного туризму.
- •44. Основні тренди міжнародного туризму.
- •45. Характеристика доходів країн на міжнародному туристичному ринку.
- •46. Споживання туристичних продуктів на міжнародному туристичному ринку
- •47. Види туристичного іміджу
20. Стабілізовані і реформовані національні туристичні ринки.
Б. Стабілізовані:
а) країн середнього рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму експортного спрямування, які переважно приймають туристів (наприклад, Іспанія, Греція, Туреччина, Кіпр);
б) нових індустріальних країн, орієнтованих на розвиток іноземного туризму (наприклад, Мексика, Аргентина, Чилі, Гонконг, Таїланд, Малайзія); в) країн перехідного типу економіки з розвиненою ринковою структурою, де переважає міжнародний туризм експортного спрямування і які переважно приймають туристів (наприклад, Польща, Угорщина, Чехія, Хорватія, Словаччина, Словенія);
В. Реформовані:
а) країн перехідного типу, що формують ринкові структури, де переважає міжнародний туризм експортного спрямування, які переважно приймають туристів (наприклад, Болгарія, Румунія);
б) країн перехідного типу, що формують ринкові структури і де переважає міжнародний туризм імпортного спрямування, які переважно постачають туристів (наприклад, Росія, Україна, Казахстан, Закавказькі країни); в) країн централізовано керованої економіки з елементами ринкової, які орієнтовані на активізацію участі в міжнародному туризмі за рахунок нарощування експорту туристичних послуг (наприклад, Китай);
21.Міжнародні зони інтенсивного і потенційного туристичного попиту.
а) зона формування інтенсивного попиту, яка охоплює високорозвинені країни північної півкулі з туристичними ринками високоінтенсивного типу; б) зона задоволення попиту, яка обмежена параметрами кліматичної комфортності і включає субтропічний та північну частину тропічного поясів з екзотичними природними ресурсами та пам'ятками найдавніших цивілізацій; в) зона потенційного попиту, представлена туристичними ринками країн Латинської Америки, Південної Африки, Австралії, які мають субкомфортну погодно-кліматичну ситуацію та розвивають індустрію туризму за світовими стандартами обслуговування; г) зона екстремального попиту, що включає території, дискомфортні за погодно-кліматичними умовами (Арктика, Антарктида).
а) зона формування інтенсивного попиту, яка охоплює високорозвинені країни північної півкулі з туристичними ринками високоінтенсивного типу; б) зона задоволення попиту, яка обмежена параметрами кліматичної комфортності і включає субтропічний та північну частину тропічного поясів з екзотичними природними ресурсами та пам'ятками найдавніших цивілізацій; в) зона потенційного попиту, представлена туристичними ринками країн Латинської Америки, Південної Африки, Австралії, які мають субкомфортну погодно-кліматичну ситуацію та розвивають індустрію туризму за світовими стандартами обслуговування; г) зона екстремального попиту, що включає території, дискомфортні за погодно-кліматичними умовами (Арктика, Антарктида).
23. Міжнародні зони задоволеного і екстремального туристичного попиту.
23. Поняття туристичної дестинації та її основні аспекти.
Туристська дестинації розуміється як якась соціально- географічна місцевість ( місце , регіон, місто , село , парк атракціонів ) , яку конкретний турист або цілий сегмент туристичного попиту вибрав як мети поїздки , яка має усіма необхідними установами , організаціями , засобами розміщення , обслуговування та інфраструктурою розваг.
Показники сталого розвитку туризму визначаються стійким розвитком туристських дестинацій . Н. П. Костяев , вважає , що дестинації , особливо місцеві , передбачають і контролюють еволюційні процеси, пов'язані зі станом навколишнього середовища , вирішують соціально-економічні завдання , сегментують туристський ринок і керують їм . Це дає підставу для висновку про те , що туристську дестинацию можна розглядати як константу розвивається регіональної системи безперервного туристської освіти .
Дестинація (лат. destino – "призначення", "місцезнаходження") – це географічна територія, яка є привабливою для туристів завдяки наявності унікальних або специфічних туристсько-рекреаційних ресурсів та відповідної інфраструктури, доведених до споживачів у вигляді готового туристичного продукту з метою задоволення їх найрізноманітніших потреб.
Вибір дестинації залежить, насамперед, від особистої мотивації туриста. Далі критерієм вибору є ступінь облаштованості місця відпочинку, що визначається рівнем розвитку туристичної інфраструктури, а саме системи транспортного забезпечення, закладів розміщення, харчування, розваг, екскурсійного обслуговування, роздрібної торгівлі продукцією туристичного призначення та сувенірами і т.д. Проте, не кожна територія може називатися дестинацією. Для цього необхідною є відповідність наступним критеріям: 1. Транспортна доступність та наявність певного набору послуг належної якості для обслуговування туристів (трансфер, розміщення, харчування та ін.); 2. Наявність цікавих для відвідування пам’яток природи, історії, культури, релігії і т.д.; 3. Наявність інформаційних систем (наприклад, систем комп’ютерного бронювання) задля просування продукту на туристичному ринку.
