33. Характеристика і динаміка виїзного туризму України.

Слід зауважити певне падіння темпів виїзного туризму і його мотиваційний та географічний перерозподіл, що позитивно характеризує зміни на національному туристичному ринку. Основними партнерами України на ринку іноземного туризму залишаються країни-сусіди, до яких спрямовані як туристичні, так і транзитні поїздки: Росія (34 %), Польща (25 %), Угорщина (8 %). Але запровадження візового режиму у відносинах з ними позначилось зменшенням виїзного потоку майже на 19 % за цей рік.

Щодо виїзду українців за кордон у 2006-2011 рр., то тут також переважають приватні поїздки (рис. 1). Так, у 2011 р. їхня кількість сягала 88% усіх виїздів (17,3 млн. осіб), а організовані туристичні поїздки – 8% (1,6 млн. осіб) і службові поїздки – лише 4% (897 тис. осіб). Такі країни як Азербайджан, Антигуа і Барбуда, Білорусь, Вірменія, Гватемала, Грузія, Молдова, Монголія, Нікарагуа, Узбекистан, Російська Федерація, Сальвадор, Свазиленд надали безвізовий режим на в’їзд громадян України, Гренада і Мікронезія – лише для туристичних поїздок. До Албанії, Аргентини, Бразилії, Ізраїлю, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Намібії, Парагваю і Чорногорії громадяни України можуть їхати без віз на 90 днів, а до Хорватії (у період 1.04.2012-31.10.2012), Македонії (до 15.03.2013), Еквадору і Панами – на той же термін лише з туристичною метою. Тридцятиденне перебування на своїй території без віз громадянам України забезпечили такі країни як Боснія і Герцоговина, Бруней Даруссалам, Малайзія, Палау, Туреччина, Сейшельські Острови і Туніс (лише при наявності туристичного ваучера). До Перу українці можуть їхати на термін до 183 доби без віз лише з туристичною метою.

За метою виїзду у 2006-2011 р. значно переважають приватні поїздки (80%), друге місце займає організований туризм і на третьому – службові поїздки (рис. 1). У 2006 р. частка приватних виїздів складала 87%, у 2007 – 85%, у 2008 – 82%, у 2009 – 85% і у 2010 – 87%. В організованих туристичних групах у 2006 р. виїжджало 9%, у 2007 – 11%, у 2008 – 12%, у 2009 – 9%, у 2010 – 7%. Службові поїздки здійснювала найменша кількість усіх виїжджаючих: у 2006 і 2007 р. – по 4%, у 2008-2010 рр. – по 6% щорічно. У 2011 р. приватні поїздки становили 87% усіх виїздів, організований туризм – 8%, а службові – 5%.

34. Характеристика і динаміка в’їзного туризму України

Незважаючи на позитивні зрушення на національному ринку туристичних послуг, які позначені розширенням обсягів діяльності на внутрішньому ринку і збільшенням потоку іноземних відвідувачів, ще помітною залишається тенденція перевищення виїзного потоку над в'їзним у структурі міжнародного туризму.

За загальними прогнозами на ринку іноземного (в'їзного) туризму спостерігається значна сезонність, "пік" якої спостерігається в липні-серпні, оскільки основною метою приїзду в Україну іноземних туристів є відпочинок (понад 50 % усіх відвідувань) та бізнес (майже 32 %). Відповідно до мети приїзду потік іноземних туристів поділяється й територіально: майже половина його спрямована на АР Крим, третина — Київ, п'ята частина — Одеську область і майже 7 % — Львівську. За останні три роки до України спрямовані туристичні потоки із 168 країн світу. Спостерігається зростання в'їзного потоку з країн СНД (особливо Казахстану, Молдови, Росії), Туреччини, країн Африки, Східної Азії та Тихоокеанського басейну, з Південної Азії, що, на жаль, свідчить не стільки про туристичну привабливість України, скільки про використання туризму як міграційного інструменту. Зменшується потік з колишніх соціалістичних країн Європи (Чехія, Словаччина, Болгарія, Угорщина) [46], хоча майже п'яту частину обмінів становить прикордонний обмін. Зростає значення України як транзитної держави і це позначається на кількості одноденних відвідувачів, чисельність яких протягом останніх років стабільно зростає, перевищуючи 50 % всіх відвідувань. Особливо зріс транзитний потік через Україну з країн СНД (Туркменистану, Таджикистану, Росії, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану) [43]. Туристична політика України на ринку міжнародного туризму ґрунтується на активній маркетинговій стратегії, спрямованій на стимулювання іноземного туризму шляхом створення позитивного туристичного іміджу країни безпечного та комфортного перебування. З цією метою державою вводиться спрощення візових формальностей, розбудовується індустрія туризму та підвищується відповідно до європейських стандартів якість обслуговування [43].

Протягом 9 місяців 2007 р. Україну відвідали 17,9 млн в'їзних (іноземних) туристів, що на 24 % або майже на 3,4 млн осіб більше, ніж за аналогічний період 2006 р. Таке збільшення обсягів в'їзного потоку відбулося за рахунок зростання кількості поїздок із приватною метою та з організованого туризму .

Збільшення подорожей із приватною метою спостерігається з таких країн, як Росія (на 10 %, або на 465,5 тис. осіб), Білорусь (на 39 %, або на 517,6 тис. осіб), Молдова (на 37 %, або на 784,1 тис. осіб), Узбекистан (на 127 %, або на 32,4 тис. осіб), Азербайджан (на 61 %, або на 17,7 тис.

35. Характеристика і динаміка туристичного обслуговування в Україні.

36. Регіональний розподіл обслуговування туристів в Україні.

37. Характеристика і динаміка санаторно-оздоровчої галузі України за останнє десятиріччя.

Санаторно-курортна служба має розвинуту мережу санаторно-оздоровчих закладів різного типу та рівня. В Україні налічується 3,2 тис. санаторно-курортних (оздоровчих) закладів. Протягом року в них оздоровлюється майже 3 млн осіб. Стратегічною метою державної політики у сфері курортної справи є забезпечення умов для поліпшення стану здоров'я, подовження тривалості життя й періоду активного довголіття населення, упровадження здорового способу життя, створення конкурентоспроможного на світовому ринкові курортного комплексу, що максимально сприятиме ефективному відтворенню трудових ресурсів та генофонду української нації, забезпечить значні надходження до бюджетів усіх рівнів від господарської діяльності курортних закладів.

З давніх часіів загальновідомими є кліматичні курорти Пд. Узбережжя Криму, бальнеологічні курорти Передкарпаття та Закарпаття,Поділля, Полтавщини, грязьові курорти Криму та Одещини.

Якщо на протязі останніх п’яти років в Україні мало місце зростання кількості об’єктів готельного господарство, то в сфері санаторно-курортного оздоровлення населення за цей період відбувалося поступове скорочення кількості закладів (приблизно на 1,2 % в рік), номерного фонду (на 1,3 % в рік) та обсягів обслуговування споживачів (на 1,5 % в рік). Коефіцієнт використання номерного фонду на протязі останніх п’яти років був низький і коливався на рівні 1,8 – 2,0 % (таблиця 6). Все це свідчить про погіршення стану сфери оздоровчого туризму в Україні, що підтверджується поступовим скорочення частки лікувального туризму в загальних туристичних потоках.

Закарпатський регіон

У мережу санаторно-курортних та оздоровчих закладів на 1 жовтня 2009 р. увійшли: 20 санаторіїв, 7 санаторіїв-профілакторіїв, 28 баз відпочинку, по одному пансіонату з лікуванням та відпочинку, одна курортна поліклініка та два дитячі оздоровчо-санаторні позаміські заклади цілорічної дії. Шосту частину перерахованих суб’єктів зосереджено у Свалявському районі, 15,0% – у Мукачівському та по 11,7% – Виноградівському та Хустському районах.  До бальнеологічних ресурсів Закарпатської області відносять: мінеральні води, озокерит, соляні печери, природні комплекси зі сприятливими кліматичними умовами. Найбільш відомими бальнеологічними курортами є: «Поляна», «Верховина», «Сонячне Закарпаття», «Квітка Полонини», «Синяк», «Гірська Тиса», «Шаян», «Свалява», «Усть-Чорна», «Поляна Квасова» та ін. 

Причини скорочення закладів даної сфери полягають, перш за все, в організаційних недоліках управління, моральній і фізичній зношеності матеріально-технічної бази, недостатності фінансування, низькій конкурентоспроможності госпрозрахункових підприємств, тому більш ніж половина санаторно-курортних закладів України є збитковими.

За останнє десятиріччя зменшилась кількість пансіонатів та санаторіїв з 549 до 510, зменшилась кількість санаторіїв-профілакторіїв з 550 до 234, кількість баз та інших закладів відпочинку зменшилась з 2213 до до 1920. Україна має потужні бальнеологічні запаси, одні з найбільших в Європі.