
- •1.Поняття «світогляд»,структура і історичні типи світогляду.
- •2.Життєві витоки та функції світогляду Функції світогляду
- •3.Специфіка філософії як типу світогляду і способу мислення
- •4.Проблемне поле і структурні елементи філософського знання
- •6.Функції філософії і її роль у культурі
- •7.Культкрно історичні умови виникнення філософії.К.Ясперс про осьовий час історії.
- •8.Становлення філософії:східна парадигма
- •9.Основні риси та етапи розвитку античної філософії
- •10.Натурфілософія і проблема буття в досократичних школах.
- •11)Антична ф-я класичної доби:Демокріт,Сократ,Арістотель,Платон.
- •12)Основні ідеї філософії Платона.
- •13)Антична філософія елліністичного періоду: епікурейство, стоїцизм, скептицизм.
- •14) Світоглядна парадигма середньовічної епохи. Основні проблеми середньовічної філософії.
- •15)Теоцентризм Середньовічної філософії.
- •16)Проблема природи часу і історії в філософії Августина.
- •17)Філософія ф.Аквінського.
- •18) Антропоцентризм філософії епохи відродження і її основні принципи
- •19) Наукова революція і основні риси філософії Нового часу.
- •21 Основні етапи розвитку світової філософії.
- •22 Проблема субстанції в філософії XVII ст.
- •23. Емпіричний напрям в філософії Нового часу.
- •26.Основні риси ідеології просвітництва
- •28. Концепція лібералізму у філософії Дж. Локка
- •29. Роль німецької класичної філософії в еволюції філософської думки
- •30 Сутність коперніканського перевороту канта
- •32) Основні принципи ф-фії Гегеля
- •33) Філософія Гегеля
- •34) Антропологічний принцип філософії л. Фейєрбаха
- •35) Марксистська філософія: основні ідеї
- •36) Історичні та соціокультурні передумови формування західної філософської думки кінця хiх-хх століть
- •37) „Філософія життя”
- •38) Філософія позитивізму
- •39) Неопозитивізм
- •41 Філософська антропологія як напрям філософії 20 ст
- •42 Філософія постмодернізму
- •43 Філософська герменевтика: теорія розуміння життєвого світу людини
- •44 Роль категорії буття у філософії
- •45 Онтологія: зміст поняття і основні онтологічні проблеми
- •46 Універсальні атрибути буття: рух, простір, час.
- •47 Основні концепції природи простору і часу в філософії і науці.
- •48 Основні принципи діалектики
- •49 Поняття закону і основні закони діалектики
- •50 Філософська антропологія: предмет і основні проблеми
- •52. Філософські проблеми антропосоціогенезу і основні концепції походження людини.
- •53. Біологічне і соціальне в людині.
- •54. Сутнісні риси людського буття.
- •55. Поняття "практика". Основні риси людської діяльності.
- •56. Функції практики. Роль економічної діяльності в структурі практики.
- •57. Структура і форми буттєвості духовного світу людини.
- •58. Співвідношення понять "душа" і "психіка", "свідомість".
- •59. Проблема свідомості в історії філософської думки.
- •60. Свідомість і самосвідомість.
- •62Сутність пізнання в історії філософської думки
- •63Структупа пізнавального процесу
- •64Специфіка наукового пізнання
- •65Специфіка наукового пізнання
- •67Проблема істинни в філософії та науці
- •68Суспільство як форма життєдіяльності людини
- •69Природа соціального
- •70Еволюція філософських теорій суспільства
- •71Предмет соціальної філософії
- •74Співвідношення суспільства і природи:основні етапи і наслідки
- •75Поняття «історія».Історія,як предмет філософського аналізу.
- •76)Рушійні сили та суб'єкти історичного процесу
- •77) Основні парадигми осягнення історичного процесу в філософії історії.
- •78) Філософія історії і історична свідомість
- •79) Поняття культури і генезис теорії культури.
- •80) Культурологія хх ст..
- •81)Проблема спрямованості історичного процесу в філософії історії.
- •82) Історичний розвиток філософських уявлень про цінності
- •83) Аксіологія про роль цінностей в людському бутті
- •84) Культурно-історична зумовленість ієрархії цінностей
- •85) Майбутнє як цінність і орієнтир життєдіяльності людини і суспільства
- •86) Новні засади і наукові принципи передбачення і прогнозування майбутнього
- •87) Сценарії майбутнього в футурології XX століття
- •88) Витоки і зміст глобальних проблем сучасності
- •89) Філософія хх століття про проблеми і перспективи людської цивілізації
- •90) Проблеми розвитку світової економіки в світлі екологічної кризи
82) Історичний розвиток філософських уявлень про цінності
Основою філософських уявлень про цінності була давня теоретична традиція, що подолала відношення людини до світу в дихотомії знання та цінностей. Віддавна світ ціннісних переживань перебував у центрі філософських досліджень, головним чином в його етичних, естетичних та релігійних проявах. В античну середньовічну епохи філософи розробляли ціннісну феноменологію, не підіймаючись до аналізу власне категорії ”цінність”. Принциповим поштовхом до розвитку теорії цінностей стала філософія раціоналізму, що з`явилася у ХVII столітті. Раціоналізм гостро поставив питання про природу вихідних визначень буття, його підлеглість законам і раціональному пізнавальному світу. Одночасно почав формуватись конфронтаційний щодо раціоналізму інтуїнтивістський напрям філософії, що відстоював позараціональні начала буття. Ґрунт для постановки проблеми цінностей було закладено ще Кантом. Саме він показав істину відмінність між предметами чуттєвого досвіду та надчуттєвими предметами, тобто розмежував поняття буття і блага, протиставивши сферу моральності, як свободи сфері природи, яка має підлягати закону, необхідності. Але пройшло ще кілька десятиріч, доки Фрідріх Ніцше не сповістив на повний голос, що настав час філософії зайнятись проблемою цінностей безпосередньо. У своєму нарисі про Ніцше відомий австрійський письменник Стефан Цвейг висловився навіть так: “У людства не було кращого приладу для дослідження цінностей, ніж людина на прізвище Ніцше”. Характерно що Ніцше загальну увагу приділив проблемі цінності саме тому, що проголосив принцип переоцінки всіх цінностей. Засадова роль цінностей в житті людини стала очевидною після того, як Ніцше показав відмінність цінностей і принципів їх організації стосовно різних історичних епох і різних людських спільнот. І справді, один і той самий предмет, одна і та сама подія залежно від історичної ситуації, стосовно інтересів різних груп людей може мати, а може не мати цінності. Скажімо коли хрестоносці споруджували укріплення із залишків античних храмів, витвори давніх майстрів були для них не більше ніж будівельним матеріалом. Щоправда, добуті зі стін середньовічних замків скульптури не втрачають, а навпаки навіть набувають додаткової цінності. Так само і ікони. Які зі складів на стіни храмів або музеїв. Отже аксіологічний напрям у філософії почав формуватися ще в другій половині ХІХ ст. в працях Г. Лотце, В. Віндельбанта, Г. Ріккерта. В ХХ ст. аксіологічну проблематику активно розробляли представники феноменології, герменевтики, екзистенціалізму, теорії соціальної дії. Ця велика дослідницька активність свідчить про неподоланність вихідної філософської колізії – розуму і цінностей. Лінія розмежування проходить для філософських шкіл через проблему чи моральної (ціннісної) визначеності світу.
Чи може людина спираючись на власний розум, гармонійно, досконало влаштувати своє життя, чи вона мусить визнати існування вищих від розуму цінностей, які треба сприймати, як закон. Для теоретиків аксіології проблема цінностей від самого початку була виключена із сфери раціонального пізнання, вона вважалася галуззю поза наукового дослідження, особливим способом бачення світу, а цінності – феноменами особливої природи.
Фундаментальною для теорії цінності є проблема природи, способу буття цінностей. Їх способу функціонування в суспільстві. Вже Кант вважав, що цінності самі по собі не мають буття, їм притаманна лише значущість. Вони суть вимоги, зверненні до волі, цілі, поставленні перед нею. Але тоді проблематичними видавалося саме існування цінностей, їх імперативний характер щодо поведінки суб’єкта.
Уникаючи цієї суперечності Ріккет протиставляв світ, як сферу панування цінностей, світові природи, де панують закони. Закон свідчить про те, що є і мусить неминуче бути, цінності – про те, що повинно бути. Цінності становлять інший модус буття, вони ухвалюють щось, наказують, вимагають, закликають. Усе це підштовхнуло до думки про відносність, ілюзорність цінностей, що було б смертю цивілізації, яка живе доти, поки непорушні моральні закони. Прагнучи уникнути ціннісного релятивізму, Лотце, Віндельбанд розглядали цінності, як норм, що утворюють загальний план і основу культуротворчої діяльності.
У ХХ ст. цінності витлумачували як потойбічні духовні феномени закладенні Богом, як потенційна довершеність у предметах довколишнього світу. Деякі напрямки різко психологізували їхню природу, ототожнювавши їх із суб’єктивною оцінкою. Водночас, за останні десятиліття проблематика цінностей активно розроблялася в філософії марксизму, діалектичного матеріалізму, соціальної визначеності поведінки індивіда. Цей різнобічний досвід філософських пошуків і в західній і в вітчизняній філософії дає змогу з нових. Узагальнених позицій поглянути на проблему “цінності”.