57. Структура і форми буттєвості духовного світу людини.

Поняття "буття" - одне з найбільш поширених філософських понять. Слід мати на увазі, що необхідно розрізняти "буття" як поняття і "буття" як реальну структуру. Аналіз буття як найбільш загального філософського поняття пов'язують з діяльністю античної школи. Елейська школа першими спробували зрозуміти світ, застосовуючи до різноманіття речей гранично загальні поняття: буття, небуття, рух, ціле, подільність, неподільність. У результаті вони ототожнили поняття буття із самим буттям. Вважаючи, що "все є буття, а небуття немає", вони тим самим відкинули мінливість, рухливість буття в цілому. Зенон у своїх знаменитих апорія (парадокси) намагався логічно підтвердити і довести, що рух і подільність лише думку, наша ілюзія. За дану концепцію Елейська школа зазнали критики з боку Платона, Арістотеля, Секста Емпірика ін, але вони першими поставили питання про буття як таке, про її цілісність, про збіг думки про буття з ним самим.У цей же самий час (V ст. До н.е.) існували й прямо протилежні точки зору на буття: широко була відома позиція Геракліта Ефеського про загальну мінливості, плинності та мінливості буття. Отже, вже в самій початковій онтології не було єдиного погляду на буття і його розуміння.

Наприклад, можна розглядати буття як єдність таких сфер:

1. Матеріально-предметне буття. Це світ чуттєво сприйманих об'єктів, які впливають на свідомість, мислення через органи почуттів. 2. Об'єктивно-духовне буття. Це духовне життя людини в її соціальності: світ думок, наукових теорій, пізнання, світ духовних цінностей, світ філософії, світ емоцій, переживань.

3. Громадсько-історичне буття. Включає в себе як матеріальні, так і духовні елементи буття

4. Суб'єктивно-особистісне буття. Воно включає в себе також матеріальний і духовний елементи, але це життєдіяльність вже конкретного індивіда з його неповторним індивідуальним досвідом, конкретними особистісними проявами буття, що відбуваються тільки з даною людиною, і тим вже відрізняються від загальної течії життя.

Буття і небуття. Цікавими моментами є деякі точки зору на співвідношення буття і небуття. Небуття розглядається:

- Як негативне буття: буття як повну відсутність чого-небудь взагалі, буття як рівне ніщо;

- Як позитивне перевагу небуття над буттям (як, наприклад, постулюванні абсолютної свободи в філософії М. Бердяєва);

58. Співвідношення понять "душа" і "психіка", "свідомість".

Свідомість і психіка.

Свідомість має властивість відбиватися в продуктах культури, таких як, наприклад, мова та інші знакові системи. У цьому аспекті свідомість набуває ідеальну форму і виступає як знання. У поняття свідомості входять не тільки відносини індивіда до суспільних цінностей, але й самому собі, і тут свідомість набуває форми самосвідомості, котра, як і перше, соціальну природу і розвивається в процесі розвитку і становлення людини як особистості. Для філософії характерно вирішення питання про співвідношення свідомості і буття, де свідомість виступає основою суб'єктивної реальності. Інакше кажучи, за допомогою свідомості у кожного суб'єкта виробляється специфічна картина об'єктивної реальності.

Душа́ (у філософії)

Згідно з іделістичними релігійними концепціями, душа розглядається як нематеріальна потойбічна безсмертна сила, що тимчасово перебуває в тілі й є основою, джерелом психічних явищ.

Дуалізм вважає душу протилежною тілу самостійною субстанцією.

В діалектичному матеріалізмі та науковій психології термін «душа» не використовується. По суті термін «психіка» заміщує термін «душа», виражаючи внутрішній духовний світ людини.