49 Поняття закону і основні закони діалектики

Закон - це об'єктивний, загальний і істотний зв'язок явищ і предметів, який характеризується усталеністю та повторюваністю.

До законів матеріалістичної діалектики належать: закон єдності і боротьби протилежностей; закон взаємного переходу кількісних змін у якісні; закон заперечення заперечення.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін показує внутрішній механізм руху і розвитку речей, з чого починається їх зміна і в що виливається. Цей закон розкриває характер процесу розвитку, шляхи і форми переходу від старого до нового через категорії "якість", "кількість", "захід".

Кожен предмет має свою специфіку, відрізняється від інших предметів. Ці відмінності можуть бути або кількісними, або якісними.

Що таке якість? Це сукупність властивостей, ознак, які належать речей, явищ, висловлюють відносну стійкість предмету, його відмінність від інших предметів.

Протилежна якості категорія кількість. Кількість, визначеність речі, байдужа до свого буття, зовнішня визначеність..

Кількість виражається числом, об'ємом, величиною, відображає інтенсивність протікання процесу і т. д.

Якість і кількість діалектично пов'язані між собою як дві протилежні сторони предмету. Як будь-які діалектичні протилежності, вони одночасно взаємно виключають і обумовлюють одна одну.

Закон єдності і боротьби протилежностей Сутність діалектичного підходу до явищ і предметів світу полягає в тому, що розвиток кожного з них відбувається не інакше як шляхом роздвоєння на протилежні сторони, властивості, тенденції і взаємодії їх. Такими сторонами, властивостями і тенденціями можуть бути нове й старе,   те що народжується й відмирає, позитивне й негативне, прогресивне і регресивне. Наявність і взаємовідношення таких протилежностей не тільки надають якісної визначеності речам, але й виступають кінцевою причиною їх виникнення, зміни і зникнення. Характеризуючи головне, найбільш істотне в процесі розвитку, діалектика розкриває його джерело, рушійну силу. Таким джерелом, такою рушійною силою розвитку вона вважає суперечності, властиві всім явищам і предметам. Не існуючи одна без одної, протилежності не нейтральні а взаємодіють між собою, тобто знаходяться як в єдності, так і "боротьбі". Єдністю протилежностей вважають їх взаємозв'язок, і покладання. "Боротьба" ж протилежностей означає їх взаємовиклключеність, зіткнення, протидію. У русі і розвитку кожної матеріальної системи виявляються нероздільність і взаємодія протилежностей. Такими притягання й відштовхування, дія і протидія, асиміляція і дисиміляція, спадковість і мінливість, виробництво й споживання. Зв'язок, взаємодія протилежностей становлять суперечності. Діалектична суперечність є взаємовідношення протилежностей. Єдність і   "боротьба" їх у суперечності органічно зв'язані: як немає єдності без "боротьби" протилежностей, так і немає їх "боротьби" без єдності. Діалектика разом з тим виходить з того, що суперечності у матеріальному світі загальні й об'єктивні. Вони властиві всім предметам і явищам, діють як у природі і суспільстві, так і в пізнавальній діяльності людини.

Законом заперечення заперечення - Закон заперечення заперечення відображає об’єктивний закономірний зв’язок, спадкоємність між тим, що запер. і тим, що заперечеє. Першим цей термін запровадив у філ. Гегель. Він є автором цього закону діалектики, сформулювавши його як закон мислення, пізнання. Поняття, за Гегелем, є єдністю буття і сутності. Сутність – заперечення буття. Поняття – друге запереченя або заперечення заперечення. Буття – це те, що є, що існує; сутність – це “зняте”, розкрите буття, тому воно є його першим запереченням. Поняття – синтез того й іншого буття і сутності, тому воно є другим запереченням або заперечення заперечення. Гегель оперував цими поняттями тільки щодо логіки, прроцесу мислення. Справді, Гегель використовував поняття заперечення заперечення насамперед як категорії діалектичної логіки. Особливості закону випливають із сутнісних, суперечливих елементів зв’язку старого і нового, їхньої спадкоємності. Цей закон виявляється в повному своєму обсязі лише в тому разі, коли відбувається повний цикл розвитку, коли мають місце три ступені в процесі розв-ку. Одже особливостями даного закону є те, що він здійснює свої оберти, коли є повний цикл. І нарешті, закон заперечення заперечення дає теоретичне уявлення про поступальних характер розвитку. Є три різні точки зору на цей закон: 1. Закон заперечення заперечення – основний закон діалектики, і тому він має характер всезагальності, тобто діє в різних сферах дійсності. 2. Так це закон діалектики. Але він не має статусу всезагального, бо є речі, в розв. яких важко уявити друге заперечення , або та кий закон не є всезаг., оскільки він проявляється сише у процесах розв. по прогресу і не охоплює руху по регресу. 3. Даний закон може бути тільки законом суб’єктивної діалектики, діалектичної логіки, як у Гегеля. Закон з.з., як і інші закони діалектики, є законом будь-якого розвитку, будь-якого руху взагалі і не лише за прогресивно. лінією, а й за регресивною