43 Філософська герменевтика: теорія розуміння життєвого світу людини

Герменевтика розглядається як течія сучасної філософії, основними представниками якої є Ханс-Георг Гадамер, Франц Апель, П'єр Рікьор. Герменевтика основну увагу зосереджує на вивченні особливостей гуманітарного знання, засобах його досягнення і відмінностей від натурознавства, на виявленні подібності і відмінності пізнання і розуміння. Так, Ханс-Георг Гадамер виходив з того, що реально існують різноманітні способи ставлення людини до світу, серед яких науково-теоретичне засвоєння світу — лише одна з багатьох можливих позицій людського буття. Це означає, що спосіб пізнання, зв'язаний з поняттями науки і наукового методу, не є ані єдиним, ані універсальним.

. Найважливішими засобами істини розкриття є філософія, мистецтво та історія. Ханc Гадамер відзначав, що філософська герменевтика як центральна проблема має розуміння як таке, а сама є універсальний аспект філософії. її основне завдання — розуміння «чуда розуміння», що становить спосіб існування людини, яка пізнає, діє і оцінює, універсальний спосіб засвоєння світу. Розуміння людського світу і взаєморозуміння людей, на думку Ханса-Георга Гадамера, здійснюється в «стихії мови». Стихія мови розглядається як особлива реальність, всередині якої людина себе застає.

Фундаментальною характеристикою людського буття і мислення Ханс-Георг Гадамер вважає «історичність»: їх визначеність місцем, часом, конкретною ситуацією, тобто осягнення одиничного, індивідуального на основі загального, закономірного. Соціально-гуманітарні науки не можуть механічно копіювати методологію природознавства, а повинні обережно користуватися нею з урахуванням своєрідності їх предмета і особливостей соціального пізнання. Заслугою Ханса Гадамера є всемірне підкреслення діалогічного характеру герменевтики як логіки питання і відповіді, прагнення об'єднати «масштаби філософської герменевтики» з раціоналістичною діалектикою платонівсько-гегелівського типу.

44 Роль категорії буття у філософії

Буття – без особисте, безпристрасне споглядання світу, його осягнення з позиції всезагальності.

Категорії буття:

Реальність – все те, що здатне діяти, спричиняти та змінювати дію. Це – не лише те, що є зараз, але й те, що має тенденцію, готувалось до появи.

Дійсність – категорія буття, пов’язана з дією або актом, позначає те, що діє тут і зараз.

Існування – категорія, що передбачає виявлення певних явища процесів дійсності через сукупність їх зв’язків з іншими явищами та процесами. Суще – категорія, яка подає буття у його конкретному, наявному виявлені

Вихідні характеристики буття:

Монізм – буття є єдиним у своїй основі;

Дуалізм – визначення двох основ буття: матеріального і духовного (наприклад, науки і релігії);

Плюралізм – буття постає як абстракція від реальної множини явищ, речей та процесів;

Субстанціалізм – визначає те, що явища вміщують глибинну внутрішню суть;

Статичність – світ є незмінним, сталим, нерухомим;

Динамічність (Динамізм) – світ постає змінним та рухомим.