- •1.Поняття «світогляд»,структура і історичні типи світогляду.
- •2.Життєві витоки та функції світогляду Функції світогляду
- •3.Специфіка філософії як типу світогляду і способу мислення
- •4.Проблемне поле і структурні елементи філософського знання
- •6.Функції філософії і її роль у культурі
- •7.Культкрно історичні умови виникнення філософії.К.Ясперс про осьовий час історії.
- •8.Становлення філософії:східна парадигма
- •9.Основні риси та етапи розвитку античної філософії
- •10.Натурфілософія і проблема буття в досократичних школах.
- •11)Антична ф-я класичної доби:Демокріт,Сократ,Арістотель,Платон.
- •12)Основні ідеї філософії Платона.
- •13)Антична філософія елліністичного періоду: епікурейство, стоїцизм, скептицизм.
- •14) Світоглядна парадигма середньовічної епохи. Основні проблеми середньовічної філософії.
- •15)Теоцентризм Середньовічної філософії.
- •16)Проблема природи часу і історії в філософії Августина.
- •17)Філософія ф.Аквінського.
- •18) Антропоцентризм філософії епохи відродження і її основні принципи
- •19) Наукова революція і основні риси філософії Нового часу.
- •21 Основні етапи розвитку світової філософії.
- •22 Проблема субстанції в філософії XVII ст.
- •23. Емпіричний напрям в філософії Нового часу.
- •26.Основні риси ідеології просвітництва
- •28. Концепція лібералізму у філософії Дж. Локка
- •29. Роль німецької класичної філософії в еволюції філософської думки
- •30 Сутність коперніканського перевороту канта
- •32) Основні принципи ф-фії Гегеля
- •33) Філософія Гегеля
- •34) Антропологічний принцип філософії л. Фейєрбаха
- •35) Марксистська філософія: основні ідеї
- •36) Історичні та соціокультурні передумови формування західної філософської думки кінця хiх-хх століть
- •37) „Філософія життя”
- •38) Філософія позитивізму
- •39) Неопозитивізм
- •41 Філософська антропологія як напрям філософії 20 ст
- •42 Філософія постмодернізму
- •43 Філософська герменевтика: теорія розуміння життєвого світу людини
- •44 Роль категорії буття у філософії
- •45 Онтологія: зміст поняття і основні онтологічні проблеми
- •46 Універсальні атрибути буття: рух, простір, час.
- •47 Основні концепції природи простору і часу в філософії і науці.
- •48 Основні принципи діалектики
- •49 Поняття закону і основні закони діалектики
- •50 Філософська антропологія: предмет і основні проблеми
- •52. Філософські проблеми антропосоціогенезу і основні концепції походження людини.
- •53. Біологічне і соціальне в людині.
- •54. Сутнісні риси людського буття.
- •55. Поняття "практика". Основні риси людської діяльності.
- •56. Функції практики. Роль економічної діяльності в структурі практики.
- •57. Структура і форми буттєвості духовного світу людини.
- •58. Співвідношення понять "душа" і "психіка", "свідомість".
- •59. Проблема свідомості в історії філософської думки.
- •60. Свідомість і самосвідомість.
- •62Сутність пізнання в історії філософської думки
- •63Структупа пізнавального процесу
- •64Специфіка наукового пізнання
- •65Специфіка наукового пізнання
- •67Проблема істинни в філософії та науці
- •68Суспільство як форма життєдіяльності людини
- •69Природа соціального
- •70Еволюція філософських теорій суспільства
- •71Предмет соціальної філософії
- •74Співвідношення суспільства і природи:основні етапи і наслідки
- •75Поняття «історія».Історія,як предмет філософського аналізу.
- •76)Рушійні сили та суб'єкти історичного процесу
- •77) Основні парадигми осягнення історичного процесу в філософії історії.
- •78) Філософія історії і історична свідомість
- •79) Поняття культури і генезис теорії культури.
- •80) Культурологія хх ст..
- •81)Проблема спрямованості історичного процесу в філософії історії.
- •82) Історичний розвиток філософських уявлень про цінності
- •83) Аксіологія про роль цінностей в людському бутті
- •84) Культурно-історична зумовленість ієрархії цінностей
- •85) Майбутнє як цінність і орієнтир життєдіяльності людини і суспільства
- •86) Новні засади і наукові принципи передбачення і прогнозування майбутнього
- •87) Сценарії майбутнього в футурології XX століття
- •88) Витоки і зміст глобальних проблем сучасності
- •89) Філософія хх століття про проблеми і перспективи людської цивілізації
- •90) Проблеми розвитку світової економіки в світлі екологічної кризи
22 Проблема субстанції в філософії XVII ст.
Субстанція — це істинне, суттєве, самодостатнє, самопричинне буття, яке породжує всю багатоманітність світу. В епоху Відродження субстанція розумілась як Єдине, органічна і гармонійна єдність духовного і природного. Р.Декарт роз'єднав Єдине на дві самостійні субстанції: природу (матерію), способом буття якої є механічний рух, а атрибутом — протяжність, та мислення. У Б.Спінози субстанція — це єдність Бога і Природи. Бог — це універсальна причина світу, завдяки його нерозривній єдності з Природою. Таким чином, природа є причиною самої себе. Це основна властивість субстанції.Один з найвідоміших філософів Європи кінця XVII — початку XVIII ст. Готфрід Лейбніц (1646—1716) свою концепцію субстанції розкриває у працях: "Міркування про метафізику" (1686), "Нові досліди про людське розуміння" (1705), "Теодицея" (1710), "Монадологія" (1714). Центром філософії Г.Лейбніца є вчення про монади як прості неподільні субстанції. Монад безкінечна кількість. Кожна монада — самостійна одиниця буття, здатна до активної діяльності. Монада є духовною. Монади вічні, вони не виникають і не зникають природним шляхом. Монади є індивідуальними і неповторними, незалежними одна від одної, вони не можуть впливати на внутрішнє буття одна одної.
23. Емпіричний напрям в філософії Нового часу.
Емпіри́зм — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді. Протистоїтьраціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм — це принцип, відповідно до якого життєва практика,мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.
24. Раціоналістичний напрям етики Нового часу
Раціоналі́зм — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди. В історії філософії раціоналізм протиставляється емпіризму — філософській установці, яка кладе в основу пошуків істини досвід.
Одним із найяскравіших представників раціоналізму був Р. Декарт, який, застосувавши закони механіки для пояснення фізичних та елементарних психічних функцій, істотно змінив традиційні уявлення про мораль. Він намагався розглядати пристрасті як фізик, тобто природничо-науково витлумачити мораль, виокремивши в людині тілесну і духовну функціональні сфери, які начебто протистоять одна одній. Між ними розташована сфера дії емоцій, до яких належать почуття любові і ненависті, радості і смутку, бажання і здивування. Почуття створюють систему важелів, що з'єднують дух з тілом і речами зовнішнього світу. Ці важелі як спонукальні сили душі і тілесного руху надають діям людини наполегливості і сталості. Завдяки емоціям душа, яка мислить, піклуючись про самозбереження, узгоджується з предметним світом.