18) Антропоцентризм філософії епохи відродження і її основні принципи

Середньовічна філософія глибоко і послідовно продумала принцип абсолютної особи, Бога. У міру переходу до міського способу життя і розвитку промисловості виявляється особлива значущість людини, його своєрідності, його творчої активності. Стала відчуватися гостра потреба в нових переконаннях. Багатьом мислителям представлялося, що новій людині краще всього відповідає антична культурна спадщина, яка в середньовіччі була забута. Мислителі Відродження вважали, що саме ця спадщина передусім зверталася до людини і його умінь. І це представлення дало назву цілій епосі, епосі Відродження (Ренесансу), тобто повернення, відновлення античних цінностей. Основні ідеї філософії епохи Відродження :

Антропоцентризм: увага філософів спрямована в основному на людину.

Гуманізм, визнання людини особою, його права на творчість, свободу і щастя.

Постулювало творчої суті людини : він нікого не наслідує, ні Богові, ні природі, він сам по собі діяльний.

Ідея домінування естетичного розуміння дійсності над моральними і науковими представленнями.

Антисхоластика: прагнення розвінчати уявні авторитети і пропаговані ними догми.

Геометрично структурне розуміння світу, доповнене діалектикою переходу, характерного для нескінченно малого і нескінченно великого і їх співвідношення між собою.Мислителі Відродження прагнули пояснити існування єдиного, нескінченного, матеріального світу з нього самого, незалежно від зовнішньої потойбічної сили, божества. Мислителі Відродження ставили і вирішували найважливіші філософські проблеми у формі натурфілософії, філософії природи, розробляли проблему матерії, виникнення і знищення, руху і розвитку. Але паралельно з філософією природи починає розвиватися нове природознавство, що реалізовує радикальну переоцінку старих традицій і передумов. Воно приносить ряд епохальних відкриттів і стає одним з найважливіших джерел нової філософії.

19) Наукова революція і основні риси філософії Нового часу.

Цілеспрямований пошук і розробка двигунів визначали нову тенденцію в розвитку техніки і механіки. Річ у тім, що мануфактури, які розвивалися, потребували все більших витрат енергії для роботи агрегатів і механізмів. Для того щоб підтримувати роботу верстата, вже було недостатньо мускульної сили робітника, а потрібен був досить сильний двигун. Таким став водяний двигун. Бурхлива винахідницька діяльність стала визначальною особливістю історичного періоду, що розглядається. Внаслідок того, що розвиток суспільного виробництва узаконив прибуток, змінилося суспільне ставлення до всього нового. З'явилася можливість "купівлі-продажу" наукових ідей та технічних знахідок. Кінець XVI ст. — початок XVII ст. був часом появи перших "продавців"-прожектерів, що згодом отримали назву винахідників. Вони не лише розповідали про чудові машини, а й створювали їх за певну винагороду. Винахідництво виходило за межі потреб виробництва своєї епохи і давало поштовх для розвитку нових галузей техніки. Завдання технічного прогресу вирішувались не лише силами винахідників, а й при активній участі вчених, багато з яких були одночасно інженерами і конструкторами.Філософія Нового часу історичними передумовами свого формування має утвердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, наукову революцію XVI—XVII ст., становлення експериментального природознаства. Вона утверджувала свої засадні принципи в боротьбі з феодальною ідеологію, середньовічною схоластикою, релігією та церквою, продовжуючи духовні надбання епохи Відродження. Найсуттєвішою особливістю філософії Нового часу була орієнтація на природознавство, тісний зв'язок з проблемами методології наукового пізнання, в якому вона вбачала головний засіб морального і соціального оновлення людства, утвердження людської гідності, свободи і щастя. Головне своє завдання філософія Нового часу вбачає в розробці та обґрунтуванні методів наукового пізнання, концентруючи основну свою проблематику навколо методології наукового пізнання та гносеології. На цій основі формуються в філософії XVII ст. два протилежні напрямки: емпіризм та раціоналізм. Емпіризм проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, в знаннях немає нічого, чого б раніше не було в чуттєвому досвіді суб'єкта. Раціональне пізнання, розум не приносить ніякого нового змістовного знання, а лише систематизує дані чуттєво сенситивного досвіду. Раціоналізм наголошує, що основний зміст наукового знання досягається через діяльність розуму, розсудку та інтелектуальної інтуїції, а чуттєвосенситивне пізнання лише підштовхує розум до діяльності. Ідеалом знання як емпіризм, так і раціоналізм вважали математику, а основними характерними рисами істинного знання визнавали всезагальність, необхідність, суттєвість.

20)Ф.Бекон його принципи наукового методу і «ідолів розуму».

Для побудови системи наукових знань Бекон вимагає здійснення 2-х видів робіт:

1.Критична робота- знаходження і руйнування помилок, старої світоглядної системи.

2.Позитивна робота – після того як стара система знань зруйнована , необхідно будувати нове знання – наукове.

Помилки, хибні переконання, які засмічують людську уяву Бекон називає «Ідолами розуму»

ідол роду – перенесення рис притаманних людському роду на природні явища.

Ідол печери – це хибні уявлення пов’язані з суб’єктивністю сприйняття світу. Кожна людина має свій внутрішній світ(свою печеру), який накладає відбиток на всі висновки, що до зовнішнього світу.Нездатність вийти за межі суб’єктивності і є – проблемою.

Ідол площі(ринку, базару) – це хибні уявлення пов’язані з неправильним використанням мови(слів). « Не використовуй слів, значення, яких ти не розумієш»

Ідол театру – в сприйнятті на віру в релігійні та світоглядні вчення.Відсутність криичного мислення.

Самотужки позбавитися впливу «ідолів розуму» неможливо, потрібно соціальні зрушення( Бекон).