1.Поняття «світогляд»,структура і історичні типи світогляду.

Світо́гляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності.

Структура світогляду

Світовідчуття – спосіб ствердження світогляду, в якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній формі. Переживання та оцінки звернені не до окремих явищ, а до світу в цілому і до загальної позиції людини в ньому. Це є духовний стан людини, який визначає прийняття чи неприйняття людиною світу, її довіру або недовіру у ставленні до людей тощо.

Світосприйняття – на цьому рівні світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, яка певним чином організована та впорядкована. На цьому етапі переважають різного типу знання, просторово-часові уявлення про світ, які об’єднуючись утворюють цілісний образ світу.

Світорозуміння – рівень світогляду, на якому відбувається подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє надати людині мотиви та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації. Тобто світ набуває цілісності. Світорозуміння – абстрактне мислення + теоретичне пізнання.

2.Життєві витоки та функції світогляду Функції світогляду

Вписати людину у світ;

Надати життєвих орієнтирів;

Окреслити дійсність у людських уявленнях;

Філософія постає теоретичною формою світогляду. Філософствувати – означає не просто думати про проблеми світогляду, а й усвідомлювати їх необхідність та зв’язки. Філософія спрямована на критичне осмислення та дослідження проблем світогляду, з метою підвищення ступенів достовірності та надійності таких вирішень.

3.Специфіка філософії як типу світогляду і способу мислення

Специфіка філософського світогляду  Філософія -міркування, філософія - завжди питання. Основою філософського міркування є критичне осмислення вже сформованих уявлень про світ.  Філософія – має справу з думкою про буття, з певним, вже сформованим свідомістю буття. Філософія - це аналіз наших уявлень про буття.  За висловом М. Бердяєва, філософський світогляд - результат не цікавості не зайнятих у будь-якій діяльності людей, а плід важких і довгих роздумів. Філософія ж виникає тоді, коли з'являється необхідність індивідуального,особистісного осмислення.  Філософія і релігія є близькими по ряду підстав:  Вони близькі по предмету відображення. І та, і інша спрямовані на пошуки сенсу буття, виражають потреби в гармонізації відносин.  Вони близькі за формою відображення. Вони обидві - духовне ставлення людини до дійсності, виражене в найбільш загальній, абсолютній формі, бо і Бог, і філософія - певні абсолюти.  Вони близькі й тим, що це ціннісні форми духовної діяльності.  І, тим не менш, це різні форми духовної діяльності. Їх відмінності полягає як на уроках, так і за способами відображення людиною світу:  Філософія виходить у своїх позиціях з природної реальності буття, буття самого по собі, що має якісь внутрішні, власні причини розвитку. Релігія орієнтує на надприродне, на потойбічний світ, на позамежне буття, тільки на трансцендентність.  Бог для філософії є ​​поняттям буття, яке також вимагає свого аналізу, як і будь-яке інше поняття. Філософія намагається обгрунтовувати свої концепції за допомогою системи понять, що підкріплюються логікою наукового знання.  Вона черпає свій матеріал з різних сфер цієї діяльності.