45. Мікробіологічні та паразитологічні показники якості питної води.

Загальна к-ть бактерій в 1л води: не більше 100; Колі – індекс (к-ть бактерій в 1 л води): не більше 3; колі- титр: не ^ 300; Хлориди :до 350 мг/л; сульфати :до 500 мг/л; залізо: до 0,3; загальна жорсткість: 7,0; нітрати: до 40 мг/л нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: 0,1; стронція: до 2 мг/л; окислюваність: до 4 мг/л О₂ ;

До мікробіологічних показників відносять: загальне мікробне число – кількість бактерій в 1 см³ води; індекс бактерій групи кишкових паличок – кількість бактерій групи кишкових паличок, що міститься в 1 дм³ води; індекс фекальних колі форм – число термостабільних кишкових паличок в 100 см³ води; число патогенних мікроорганізмів в 1 дм³ води та число коліфагів у 1 дм³ води.

46. Гігієнічна характеристика централізованого та децентралізованого водопостачання. Зони санітарної охорони водних джерел.

Централізоване, або водпровід : є можливість: вибрати кращі вододжерела, охороняти їх від забруднення,правильно знезаражувати, здійснювати кваліфікований санітарний нагляд , полегшує транспортування води.Децентралізоване, або місцеве : вода береться з вододжерел і транспортується за допомогою різної тари.

Зони санітарної охорони водопровода із відкритих джерел : 1-й пояс, або зона строгого режиму: включає ділянку джерела водопостачання в місці забору води а також територію, на якій знаходяться головні споруди водопровода: насосні станції, водоочисні споруди, резервуари чистої води. Ця територія огороджується і охороняється : доступ стороннім заборонений , проживання тут забороняється , атмосферні води відводяться нижче місця забору води. В межах зони забороняється купатися, кататися на лодках, прання, водопій тварин, і т.д. якщо річка невелика, то в зону входить ділянка берега напроти місця забору води. 2-й пояс, або зона обмеження: включає в себе територію, що оточує водойму і її притоки і поширюється переважно вверх за течією, іноді на десятки кілометрів. Вниз за течією - кілька сот метрів. Розмір зони повинен забезпечувати ліквідацію забруднення води шляхом самоочищення водойми (для великих рік - 20- 30 км, середніх - 30 - 60 км, для малих - весь басейн). Тут забороняється спуск стічних вод , на 10 - 15 км вище за течією в 100 - 200 метровій зоні забороняється удобрення землі, використання отрутохімікатів, користування вооймою: купання, водопій тварин і т.п. - тільки в дозволених сан. органами місцях.  Зони санітарної охорони водопровода із підземних джерел : перший пояс - навколо скважини та інших головних споруд на території радіусом 30 - 50м і проводять ті ж заходи, що в зоні строгого режиму відкритих водойм.Другий пояс: 50 - 1000 м і більше навколо першої зони . в зоні забороняється забруднення грунту, проведення робіт, що повязані з порушенням перекриваючих шарів грунту.

  Розглядаючи проблему организацiї господарсько—питного водопостачання, насамперед, необхiдно виділити наступні основнi види водопостачання:

— децентрализоване або місцеве

— централізоване або водопроводне (гаряче та холодне)

  Iснує 2 системи надходження гарячої води до населення:

— відкрита, коли гаряча вода з ТЕС або котельнi подається вiдразу до споживача

— закрита, коли ТЕС виконує функцiї лише теплоносiя, а нагрiвання води здiйснюється у спецiальних водних нагрiвниках центральних або iндивiдуальних теплопунктiв.

  Для забезпечення гiгiєнiчного контролю за якiстю питної води у мiсцi водозабору розташовують спеціальні зони санітарного захисту. Пiд зоною санiтарного захисту джерела господарсько—питного водопостачання розумiють спецiально видвену територiю, що функціонально пов’язану з водозабiрними спорудами.

  Під час використання наземних вододжерел прийнято виділяти 3 зони санітарного захисту:

1. Зона посиленого (суворого) режиму або перший пояс, що включає у свою структуру земельну ділянку в мiсцi забору воли та територiю, на якiй знаходяться основнi водоочисні споруди. Основнi характеристики цієї зони такі:

— територiя зони обгороджена i суворо пильнується;

— доступ сторонних осiб в зону суворо заборонений;

— проживання людей на територiї зони суворо заборонено;

— на територiї та акваторiї першого поясу заборонені рибна ловля, купання, прання бiлизни, катання на човнах;

— у примiщеннях будівль, які розташовані на території зони обов’язково повиннi бути побудованi каналiзацiйнi вбиральнi;

— персонал повинен проходити регулярнi медичнi огляди та обстеження на бактеріоносіння.

  2. Зона обмежень або другий пояс, включає у свою структуру територiю, яка оточуе водоймище та його притоки, і поширюється уверх за течiєю на десятки кілометрів, а вниз за течiєю — на декiлька сотень метрiв. Довжина другого поясу вверх за течiєю повинна забезпечувати лiквiдацiю патогенної мiкрофлори за рахунок процесiв самооочищення водоймища, ураховуючи той факт, що тривалiсть життя патогених мiкроорганiзмiв у рiчній воді, як прапвило, складає не бiльш, ніж 5 дiб. Тому верхню межу зони обмежень визначають розрахунковим методом, помноживши швидкiсть течiї рiчки у метрах за добу на 5 дiб. На території зони обмежень необхідно регулювати розмiщення населених пунктiв та, в першу чергу, промислових пiдприемств і тваринних компексiв. Спускання побутових та промислових стiчних вод, а також внесення в орні землі гною та отрутохімікатів у цiй зонi забороняється.

  3. Зона спостережень або третiй пояс призначена для органiзацiї нагляду за водопостапчанням та iншими процесами, що пов’язані з ним.

  У випадку використання підземних вододжерел прийнято розташовувати 2 пояси санiтарної охорони:

1. Перший пояс зони санiтарної охорони розташовують безпосередньо навколо свердловини на територiї з радiусом 30—50 м;

2. Другий пояс зони санiтарної охорони розміщують на території з радiусi 50—1000 м, ураховуючи, що процес повного вимирання патогених мiкроорганiзмiв у пiдземних водах триває 200 дiб.