1. Гігієна як наука, її мета, зміст, завдання, методи дослідження, зв'язок з іншими медичними науками.

Гігієна - це наука, що вивчає закономірності впливу оточуючого середовища на організм людини з метою обгрунтування нормативів,санітарних правил та заходів, реалізація яких забезпечить оптимальні умови для життєдіяльності, укріплення здоров"я та попередження захворювань. Мета Г. полягає у збереженні та зміцненні здоров"я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільства в цілому. Завдання Г.: 1.)вивчення закономірностей впливу чинників навколишнього середовища і соціальних умов на організм людини; 2.)вивчення стану навколишнього середовища з огляду на його потенціальну та реальну небезпеку для здоров"я населення та об"єктів навколишнього середовища; 3.)наукове обгрунтування оптимальних та гранично допустимих параметрів чинників навколишнього середовища на підставі відомостей про їх якісну , кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини; 4.)впровадження Г. нормативів і рекомендацій в практику, перевірка їх ефективності і подальше вдосконалення; 5.) науково обгрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої та віддаленої перспективи розвитку окремих регіонів чи країни в цілому. Методи досліджень: 1) за змістом досліджень (епідеміологічний, санітарного дослідження, гігієнічного експерименту, санітарної експертизи, санітарної освіти) 2) за напрямком досліджень – а) методи вивчення навколишнього середовища: метод санітарного обстеження з санітарним описом (вивчення документації, візуальний огляд, опитування, інструментальні вимірювання, відбір проб для лабораторного аналізу) та інструментально лабораторні методи (органолептичні, клінічні, фізико-хімічні, біологічні, санітарно-статистичні, географічні), б) методи вивчення впливу навколишнього середовища на здоров’я людини: метод експериментального дослідження (експеримент, моделювання природних умов, лабораторний експеримент на тваринах та на людях) та методи натурального спостереження (комплексна оцінка стану здоров’я населення, клінічні, фізіологічні, біохімічні, токсилогічні, санітарно-статистичні, медико-географічні). Зв'язок з іншими дисциплінами: Г. використовує наукові дані і методи дослідження суміжних дисциплін : астрономії, географії, геофізики. геології, кліматології, метеорології, океанології, радіології. Г. користується науковими даними про здоров"я людини та популяції , чим визначаєть її зв"язок з клінічними дисциплінами, анатомією, гістологією, ембріологією, фізіологією,біологією,мікробіологією, геронтологією тощо. Результати Г. досліджень вткористовуються для розробки не тільки профілактичних, але й лікувальних заходів, що зумовлює зв"фязок гігієни з терапією, хірургією, інфекційними хворобами, а також під час проаедення наукових досліджень.при здійсненні всіх видів виробництва, забезпеченні сприятливих умов для навчання , виховання, побуту, праці, відпочинку, харчування.

2. Санітарія, становлення та розвиток. Санітарно-епідеміологічна служба в Україні, її структура та функції. Сутність запобіжного та поточного санітарного нагляду. Санітарне законодавство.

Структура СЕС. Кабмін України (очолює Прем’єр-міністр)→МОЗ (Очол.: перший заступник міністра – Головний державний санітарний лікар України) →Головне сан.-епід. Управління МОЗ України (очол.: Начальник ГСЕУ МОЗ України)→Обласні СЕС (очол.: Головні державні санітарні лікарі областей та обласних СЕС) → Районні СЕС сільських районів (очол.: Головні державні санітарні лікарі сільських районів та районних СЕС). До головного сан-епід.управління МОЗ України належать: науково-дослідницькі інститути гігієнічного і протиепідемічного профілю АМН та МОЗ, Центр Державного Санітарного держнагляду МОЗ, Республіканська СЕС АР Крим, Київська міська та Севастопольська міська СЕС, Відомчі СЕС служби (Санітарно-гігієнічний лабораторій Мінхарчпрому, Держкомітету з охорони кордону, МВС, МОЗ, СБУ, Залізничного, водного, авіаційного транспорту). Основні задачі СЕС (організаційно-методична робота, протиепідемічна діяльність, санітарно-просвітня робота, поточний та запобіжний санітарний нагляд). Запобіжний нагляд – контроль за вибором земельних ділянок під будівництво об’єктів, їх проектуванням, відповідністю будівництва об’єктів затвердженим проектам, за розробкою нормативної документації на нові вироби, матеріали і технології, за виготовленням бак. препаратів. Поточний нагляд – контроль за дотриманням санітарних норм і правил в процесі експлуатації об’єктів, вивчення здоров’я населення та залежності його рівня від санітарного стану району, контроль за санітарно-протиепідемічною діяльністю лікувально-профілактичних закладів, робота з сан.активом. Санітарне законодавство: Постанова ВРУ «Про порядок введення в дію ЗУ «Про забезпечення сан. та протиепід.благополуччя н-ня». Законодавство України базується на основах Законодавства України про охорону здоровя і складається з цього закону та інших актів законодавства та санітарних норм. Санітарне та епідблагополуччя – це оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоровя населення факторів навколишнього середовища, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань. Державні санітарні норми, гігієнічні нормативи – це обов’язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища і вимоги щодо забезпечення оптимальної чи допустимих умов життєдіяльності людини. Небезпечний фактор – будь-який фізичних, хім., біологічний чинник, що впливає або за певних умов може впливати негативно на здоровя людини. Санітарні та протиепідемічні заходи – діяльність спрямована на створення безпечних для здоровя умов побуту, праці і навчання, відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.