Адміністративно – територіальний устрій та населення західноукраїнських земель

(Галичина, Буковина, Закарпаття : відійшли внаслідок російсько-турецької війни та 3-х поділів Польщі)

І. Адміністративно – територіальний поділ був здійснений без урахування етнічних особливостей розселення. Закарпаття залишилося у складі Угорського королівства, яке було частиною Австрійської імперії, і поділене на 4 жупи на чолі з жупанами.

Австрійській короні відійшли: Галичина, яка з деякими польськими землями була виділена в окремий край З центром у Львові – „Королівство Галичини та Лодомерії”. Східна – українська частина краю поділена на 12 округів – дистриктів. На правах окремого округу до Австрії увійшла Буковина 1849р.

Адміністративну владу в Галичині здійснював губернатор, якого призначав імператор, який своєю резиденцією мав Львів. Тут було дозволено скликати сейм, до якого обиралося лише дворянство і верхівка духовенства.

Отже, запроваджуючи такий адміністративний поділ і владу уряд старався в такий спосіб уніфікувати життя в загарбаних територіях.

ІІ. Населення західноукраїнських земель:

Українців було в Східній Галичині 2/3 від усієї кількості населення цього краю, українці становили більшість і у Буковині, і Закарпатті. Тут кількість населення швидко зростала, але і змінювався його етнічний склад. Для зміцнення своїх позицій та з метою асиміляції австрійський уряд заселяв ці території:

* Сх. Галичину - німцями, * Пн. Буковину – німцями і румунами, * Закарпаття – угорцями.

Отже, в умовах імперського режиму міграційна політика використовується для розпалювання міжнаціональних суперечностей, що дозволяє урядовим колам зберегти несправедливі державні порядки.

Австро – Угорщина була не зацікавлена у задоволені національних та соціальних потреб українців, бо проводила політику встановлення матеріальної і духовної зверхності панівної нації, тому є характерними утиски за національною ознакою.

Форми антикріпосницької боротьби . Рух опришків. Л. Кобилиця.

Причини загострення антифеодальної боротьби :

1. Дії уряду спрямовані на посилення експлуатації селян, підвищення інтенсивності їх праці;

2. Свавілля поміщиків в умовах кріпосної залежності;

Форми антикріпосницької боротьби:

Пасивні	Активні
подання колективних скарг; втечі селян від поміщиків; відмова виконувати окремі повин- ності; Бойкот рекрутських наборів.	потрави лісів та лук; порубка лісів; розправа над сільською старшиною; підпали поміщицьких садиб; відкриті виступи селянських громад, що набирали характеру повстань –відкритий збройний опір.

• В Сх. Галичині розгорнувся активний опришківський рух 1810-1825 років, лідерами якого були: Ю.Оженюк, Д. Якимчук, П. Мельничук – традиційна форма відкритої збройної боротьби. (напади опришків на поміщицькі маєтки, корчмарів невеличкими загонами. Особливо активно діяли в 1830р. загони М. Штолюка. Для придушення повстання австрійський уряд стягнув всі можливі сили і запровадив польові суди.

• На Закарпатті – С. Товта, І. Кокоша (1810-25 р.) Приводом активізації руху 1831 р. стали обмеження (карантини, озброєні кордони на дорогах, заборона пересування) введені у зв”язку з епідемією холери – “холерні бунти” – селяни при цьому виступили проти всієї системи існуючих земельних відносин.

+ угорський уряд змушений за законом 1836 р: * ліквідувати частину другорядних повинностей, *деякі повинності селяни могли викупити; * дозвіл переходу від одного поміщика до іншого (при погашені боргу) *обмеження прав поміщиків у справі судочинства щодо селян; * скасовувалися фізичні розправи.

• На Буковині в 1838 р. заворушення охопили майже весь край: селяни відмовлялися виконувати нав”язані поміщиками угоди, де йшлося про збільшення повинностей – лише силою задушили цей рух.

Нові масові заворушення спалахнули 1843-1844р. на чолі з Л. Кобилицею (жителі 22 буковинських сіл захопили пасовиська, ліси, відмовилися від повинностей, вигнали чиновників і встановили самоуправління. При допомозі військ придушили повстання.

Отже, активний антифеодальний рух свідчив про глибоку кризу кріпосницької систем, яку негайно потрібно реформувати.

Демократично-просвітницький гурток „Руська трійця”. Альманах „Русалка Дністрова”

Початок ХІХ ст. характеризується розгортанням національно – визвольного руху. Про це свідчить діяльність Товариства греко-католицьких священиків під керівництвом Могильницького (1816 р.)—на його прохання австрійці дозволили відкрити громадські початкові школи; греко-католицький священик в Закарпатті Лучкай видав граматику української мови; його земляки Кутка, Дивгович опублікували збірник християнської моралі „Катехізис”, гурток в Перемишлі єпископа І. Снігурського. У 20-40-х роках стимулом для визвольної боротьби стає спрямованість на національно-культурне піднесення.

Однією з рушійних сил була „Руська трійця” – напівлегальний демократично-просвітницький гурток, що діяв 1833-1834 р. в Львові і отримав назву від 3-х її засновників – І. Вагілевича, Я. Головацького, М. Шашкевича.

Мета діяльності: запровадження української мови в усіх сферах життя, піднесення національної свідомості.

Методи діяльності: * „ходіння в народ”, * записували приказки, пісні, перекази, вирази, слова; * в церквах проголошували проповіді українською мовою, * видавництво власних поезій та перекладів „Син Русі” - з закликами до народного єднання та національного пробудження; * підготовлення до друку збірник „Зоря”, де

містилися оригінальні твори, історичні та публіцистичні матеріали. Лейтмотив – засудження іноземного панування, уславлення боротьби під керівництвом Б. Хмельницького ; * виступали проти латинізації письменства; * 1936 р. Шашкевич підготував підручник для молодших школярів – “Читанка”;

1936р у Будапешті була надрукована з власних і фольклорних творів „Русалка Дністрова”. Лише 200 (із 3900 привезених до Львова) примірників попали до рук читачів, решта конфісковані.

• Це був новаторський твір і за формою, і за змістом.;

• Написаний живою народною мовою, фонетичним правописом, “гражданським” шрифтом.

Це робили збірник зрозумілим і близьким широким народним верствам. В творі закладено 3 важливі ідеї:

• Визнання єдності українського народу, розділеного кордонами різних держав, заклик до її поновлення;

• Позитивне ставлення до суспільних рухів та уславлення народних ватажків – борців за визволення;

• Пропаганда ідей власної державності та політичної незалежності

Отже, цілком зрозуміло, що автори збірника певною мірою вийшли за межі культурно – просвітницької

діяльності у політичну сферу, тому уряд був такий наляканий виходом у світ даного твору, що заборонив його. Для трійчан цей твір став підсумком їх ідейних шукань та своєрідним піком діяльності.

Переслідуваний церквою і релігією гурток 1837 р. розпадається.

• На 32 році життя помирає М. Шашкевич ;

• 1848 р. переходить на пропольські позиції І. Вагилевич, який пропагує польсько-український союз під зверхністю Польщі;

• Я. Головацький приєднується до москвофілів і 1867 року емігрує до Росії.

Історичне значення: діяльність „Руської трійці” залишилася пам”ятною політичною віхою, як перша спроба народу Західної України заявити про своє самобутнє національне існування.

Революція 1848-49р. в Австрійській імперії та український національно – визвольний рух.

Скасування кріпосницької залежності селян і панщини в Західній Україні

У 1848 рр. По Європі прокотилася хвиля революцій, що охопила Францію, Німеччину, Італію, Австрію – країни з монархічними режимами. Ці революції отримали назву „весна народів”, оскільки основними її гаслами були національне та соціальне визволення, утвердження громадянських та свобод.

В умовах революції в Західній Україні національно – визвольний рух переходить з літературного поля на політичне.

В таких умовах 2.05.1848 р. у Львові утворюється політична організація Головна Руська Рада (ГРР), під керівництвом Г. Яхимовича згодом М. Куземського, яка взяла на себе функції уряду і звернулася до народу з Маніфестом, що і стало політичною платформою організації:

• Українці Галичини і Наддніпрянщини є єдиним народом;

• Пращури українців мали свою державність , культуру, право, мову, були народом, який „рівнявся славі найзаможнішим народам Європі”;

• Доцільність поділу Галичини на 2 половини: польську та українську з окремими адміністраціями;

• Необхідно розширити сфери вжитку української мови, зрівняння в правах уніатське духовенство з католицьким: дозволити українцям обіймати всі посади;

Отже, мета ГРР: захист прав українського народу.

Програма діяльності:

• Ліквідація феодальних пережитків;

• Свобода промислової діяльності і торгівлі;

• Скасування станової нерівності;

• Національний розвиток українського народу;

Заходи:

• організація української національної гвардії, народної самооборони та батальйону гірських стрільців;

• Створення культурно – освітянського товариства „Галицько-Руська Матиця”;

• Відкриття Народного Дому у Львові, шкіл, тощо;

• Скликання Собору руських вчених;

• Видання першої в Галичині української газети – „Зоря Галичини”.

(Поляки на противагу українцям утворили полонофільський комітет Руський собор (РС); утворено Центральну раду народову (ЦРН) – які вимагали автономії, але українців Галичини вважали польським народом, не пов”язуючи його з наддніпрянськими українцями). Наявність 3-х сил в Галичині: ГРР, ЦРН, РС викликали конфронтацію і домовитись не змогли, хоч робили таку спробу: на початку червня 1848 р. в Празі – Слов”янський з”їзд – надто різні у них були прагнення.

Досягнення в ході революції – проголошення конституції цісарем Фердинандом І .

• Проголошення демократичних свобод і введення парламенту (рейхстагу). Вибори за участю всіх станів і народів

• Українці одержали перший досвід парламентаризму (39 депутатів з них 27 – селяни), від Буковини було 8 депутатів і 5 з них – українці; (виступали спільно з галичанами про об”єднання краю)

Прагнучи не допустити до участі в революції селян австрійський уряд раніше на 5 місяців ніж в інших провінціях скасував кріпосне право в Галичині – у квітні 1848 р.

• За скасування панщини поміщики дістали грошові відшкодування від держави і скасування окремих податків;

• За поміщиками лишалися сервітути, тобто ліси і пасовища, якими користувалися селяни раніше;

• Зараз для користування лісами і пасовищами селяни повинні платити на основі угоди з поміщиком;

• Селянам наділялися найгірші землі;

• Встановлювалися великі платежі за „визволення” – викуп повинностей; (українці сплачували в 3 рази більше ніж чехи, у 5 більше німців);

Одержання громадянських прав, вибір місця проживання і т.д. сприяли становленню селянства як потужної політичної сили;

• Реформа відкривала шлях для могутнього реформування аграрного сектора і перехід на капіталістичні основи розвитку

На Буковину, під тиском народу закон поширився у серпні 1848 р, а на Закарпатті кріпосне право скасовано формально, бо насправді ще існувало 5 р

Історичне значення:

• В ході революції було вперше створено політичну національну організацію,

• Ідея автономії стала програмною до розвалу Австро-Угорської імперії у 1918 р

• Скасоване кріпосне право і селяни перетворилися на реальну політичну силу;

• Зроблений потужний крок в просвітницькій діяльності;

• Зроблені перші кроки парламентаризму

Основні поняття:

Ринок - обмін товару, який визначався пропозицією і попитом.

Товарне виробництво - форма виробництва, при якій продукти вироблялися на продаж.

Промисловий переворот - переведення виробництва з ручного на машинне.

Раціоналізація виробництва – удосконалення виробництва, краща, доцільніша його організація.

Мито – 1. грошова плата, що стягується певними державними органами з громадян, організацій, установ за надання їм послуг або вчинення яких-небудь дій; 2 .грошовий податок, яким оподатковуються товари, що перевозяться через державні кордони.

Урбанізація – процес зосередження населення, економічного і культурного життя в містах.

Криза – складний, загострений стан, різкий перелом або занепад.

Кредит – (вірити, довіряти ) продаж товарів із відстрочкою платежу або передача на певний термін грошей чи матеріальних цінностей з умовою їх повернення. За користування кредитом сплачується певний відсоток вартості.

Адміністративно-територіальний устрій – система територіальної організації держави, на основі якої утворюються і діють органи державної влади і управління.

Демографія – наука про народонаселення.

Легальний – законний, такий, що відбувається в рамках існуючих правил, розпоряджень і законів.

Міграція – переселення, переміщення населення.

Метрополія – пануюча держава, якій належить залежна країна.

Геополітика – теорія, що вбачає у політиці ( головним чином у зовнішній ) визначальну роль географічних факторів.

Пруський (юнкерський) шлях капіталізації сільського господарства – створення великих поміщицьких господарств, з використанням найманої праці. (повільний перехід до капіталістичних способів господарювання – застосування вільнонайманої праці, машин, добрив) – Правобережжя.

Американський - процес утворення фермерських індивідуальних господарств, які використовували вільнонайману працю і постачали продукцію на ринок. – Південь України.

Уніфікація – зведення різноманітних проявів життя в різних національних регіонах до єдиних, затверджених імперською владою зразків.

Бюрократизація – посилення ролі чиновників, за допомогою яких імперські уряди управляли населенням, позбавляючи його будь – яких елементів самоуправління.

Денаціоналізація – поглинання національної культури культурою пануючої нації, насадження мови пануючої нації.

Сатрап - деспотичний правитель, жорстокий начальник, який не рахується з законом.

Сепаратизм – прагнення до відокремлення, відособлення, до самостійних дій, створення автономії, самостійної держави.

Автономія - самоуправління, право населення тієї чи іншої території самостійно вирішувати справи внутрішнього управління.

Федерація - ф-ма державного устрою, при якій члени федерації мають власні органи влади , а поряд з цим утворюють спільні.

Суспільно-політичний рух - рух, учасники якого висувають ідеї змін в організації життя суспільства і спрямовують свою діяльність на досягнення цих змін.

Масонство - різновид суспільного руху, основоположними принципами якого були: невтручання в політику, духовне самовдосконалення, високоморальна поведінка як джерело впливу на суспільство

Українська культура І пол. ХІХ століття