18.Поняття і структура правовідносин.

Правовідносини - –це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, що забезпечуються державою.

Структура: суб'єкти; об'єкти; зміст; юридичні факти.

Суб'єктами правовідносин вважають їх учасників, що є носіями взаємних суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Розрізняють такі суб'єкти правовідносин: фізичні та юридичні особи; державні та громадські організації (органи держави, профспілки, партії, фонди, земляцтва, ветеранські, молодіжні організації тощо); різні спільноти (трудовий колектив, нація, народ, населення відповідного регіону тощо).

Об'єкти правовідносин — це ті реальні соціальні блага, які задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки. їх поділяють на матеріальні й духовні блага, дії суб'єктів, правовідносини, результати їх діяльності, в тому числі й духовні.

Зміст правовідносин складають права та обов'язки його учасників (суб'єктів) та рівень їх здійснення на практиці. Юридичними фактами є конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

19.Юридичні факти: поняття, значення та види.

Юридичними фактами є конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Юридичні факти поділяються на окремі групи за такими показниками:

юридичними наслідками — утворюючі, право-змінні, правоприпиняючі;

складом — прості (складаються з однієї обставини, якої досить для настання юридичних наслідків), складні (сукупність окремих обставин);

тривалістю у часі — одноактні (складаються з одноразового акту їх виявлення), тривкі, або сталі акти (тривають у часі);

наявністю волі суб'єктів (щодо волі учасників) — події, дії. Події — обставини, що не залежать від волі людини (стихійне лихо, досягнення певного віку, народження, смерть людини тощо). Дії — обставини, що залежать від волі людини. Дії бувають правомірні (відповідають вимогам правових норм) і неправомірні (протиправні — злочини, проступки).

20. Правомірна поведінка: поняття та її види.

Правомірна поведінка - це суспільно корисна, необхідна, бажана і допустима поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, яка не суперечить приписам правових норм або основним принципам права певної держави, нею гарантується та охороняється.

Правомірна поведінка буває таких видів:

1)за сферою суспільних відносин - економічна, політична, соціальна тощо;

2)за суб'єктами - діяльність державних органів, громадських об'єднань, соціальних спільнот, громадян;

3)за суб'єктивною стороною (тобто ставлення особи до своїх діянь):

- принципова, тобто особа внутрішньо переконана у необхідності виконувати приписи правових норм;

- звичайна, тобто особиста звичка особи виконувати норми права без роздумів і сумнівів;

- конформістка, тобто пасивне виконання особою приписів правових норм, відсутність власної позиції, прагнення не відрізнятися від інших суб'єктів, а робити так, як роблять інші;

- маргінальна, тобто здійснювана особою через страх перед загрозою юридичної відповідальності в разі вчинення правопорушення;

4)за об'єктивною стороною - дія або бездіяльність;

5)за формою зовнішнього прояву - фізична, вербальна, письмова;

6)залежно від ставлення держави до правомірної поведінки - схвальна, заохочувана, допустима;

7)за фіксацією в законодавчих актах – врегульована законодавством або неврегульована законодавством.