- •1. Держава: поняття та ознаки
- •2. Характеристика форм державного правління
- •3. Характ. Форм державного устрою та політичного режиму
- •4. Характ основних теорій походження держави
- •5. Поняття та основні ознаки права
- •6. Право як особливий вид соціальних норм
- •7. Поняття та ознаки, що характеризують норму права. Структура правової норми.
- •8. Поняття джерела права та її система
- •9.Нормативно-правові акти як джерела права
- •12. Поняття галузі права та правового інституту
- •13 Система права та система законодавства, їх співвідношення
- •14. Реалізація права. Форми
- •15.Застосування права як особлива форма його реалізації
- •16.Стадії процесу застосування юридичних норм права:
- •17. Тлумачення правових норм: поняття, види та способи.
- •18.Поняття і структура правовідносин.
- •19.Юридичні факти: поняття, значення та види.
- •20. Правомірна поведінка: поняття та її види.
- •21.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •22.Склад правопорушення: поняття та зміст його елементів.
- •23. Юридична відповідальність: поняття, мета і принципи.
- •25. Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання.
- •26. Припинення та розірвання шлюбу.
- •27. Майнові права і обов’язки подружжя.
- •28. Особисті права і обов’язки подружжя.
- •29. Майнові права і обов’язки батьків і дітей.
- •30. Влаштування дітей позбавленних піклування
- •31. Поняття, предмет та метод цивільного права України.
- •32. Об’єкти цивільно-правових відносин
- •33.Суб′єкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •34. Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права України.
- •35.Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та наслідки.
- •36.Оголошення особи померлою: підстави, порядок та наслідки.
- •37. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •38. Порядок та способи виникнення юридичних осіб.
- •39.Підстави порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •40.Правочин: поняття, ознаки та види.
- •41.Умови дійсності цивільних правочинів.
- •43.Види недійсних правочинів.
- •44. Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва. Види представництва.
- •45. Поняття довіреності, форми та строк дії довіреності
- •Форма довіреності:
- •Строк довіреності:
- •46. Зобов’язання: поняття, структура та види:
- •47.Процес (порядок) укладання договору.
- •48.Загальні умови виконання зобов’язань
- •Поняття та способи припинення цивільних зобов’язань
- •51.Поняття, підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
- •52. Збитки: поняття та їх структура
- •53. Позовна давність. Поняття та строки
- •Види цивільно-правової відповідальності.
- •55.Поняття, предмет та метод трудового права України.
- •56Поняття, умови та види трудового договору.
- •57.Порядок укладання трудового договору. Документи необхідні при прийнятті на роботу.
- •58.Види зміни умов трудового договору.
- •59.Загальні підстави припинення трудового договору
- •61.Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •62.Робочий час: поняття і види.
- •63.Режим та облік робочого часу.
- •64.Поняття і види часу відпочинку.
- •65. Відпустки: поняття та види.
- •66. Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисц. Стягнень
- •67 Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни
- •68 Поняття, умови та види мат. Від-ті прац-ків ща шкоду, заподіяну під-ву, орг.-ції, установі
- •69. . Поняття трудових спорів та порядок їх розгляду
- •70. Адміністративне право, як галузь права його предмет
- •71. Метод адміністративного права
- •72. Система адміністративного права
- •73. Адміністративно-правові норма. Їх структура та види.
- •74. Поняття адміністративних правовідносин та їх види
- •75. Органи виконавчої влади як різновид державних органів
- •76. Класифікація органів виконавчої влади
- •77. Поняття державного управління та його ознаки.
- •78. Форми та методи управлінської діяльності
- •79. Поняття правових актів управління їх види та юридичне значення
- •80. Поняття та види державних службовців
- •81. Поняття і підстави адміністративної відповідальності.
- •84. Поняття, структура та джерела кримінального права
- •85. Підстави кримінальної відповідальності.Поняття злочину та його ознаки
- •86. Складу злочину та зміст його елементів
- •87 Покарання та його мета. Види покарань у кримінальному праві
- •88. Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправні діяння
- •89. Стадії вчннення умисного злочину
- •90 Поняття та види співучасті у злочині
40.Правочин: поняття, ознаки та види.
Відповідно до положень ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Правочину притаманні певні ознаки: 1) правомірність — правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним; законодавець встановив презумпцію (припущення), що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку; 2) він завжди спрямований на досягнення певного правового результату (перехід права власності від продавця до покупця, передача права користування майном орендарю і т. ін.);
3) він є вольовою дією — для його вчинення необхідно виявити волю (ініціативу) учасника.
41.Умови дійсності цивільних правочинів.
Під умовами дійсності правочину розуміють такі вимоги закону щодо змісту, дієздатності, спрямованості волі та відповідності її волевиявленню, а також форми вираження, яким повинен відповідати вчинений правочин.Відповідно до ст.203 ЦК правочин для визнання його дійсним має відповідати таким умовам:
-Зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цив.законодавства, а також моральним засадам суспільства. -Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цив.дієздатності.
-Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.-Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом .-Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. -Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Порушення хоча б однієї умови дійсності правочину має наслідком його абсолютну недійсність (нікчемність) або можливість визнання його недійсним судом за позовом заінтересованої особи (оспорюваність).
42. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсного правочину. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам законодавства. Загальною підставою визнання правочину недійсним є (ст. 215 Цивільного Кодексу України) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, встановлених частинами. Крім вищезазначеної підстави ст. 215 Цивільного Кодексу України передбачає недійсність правочину у наступних двох випадках:
1. Якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Визнання такого правочину судом недійсним не вимагається, він є недійсним з самого факту його вчинення. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.
2. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
ЦК України дозволяє безпосередньо виділити такі групи правових наслідків недійсності правочину: 1.Загальний правовий наслідок недійсності правочину - двостороння реституція (повернення сторін правочину у той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення, а у разі неможливості такого повернення то відшкодування вартості того, що одержано - ч. 1 ст. 216 ЦК).2.Спеціальні правові наслідки:
відшкодування збитків (правочин, вчинений з малолітнім - ч.4 ст. 221 ЦК);
подвійне відшкодування збитків (правочин, вчинений особою, що обманула - ч.2 ст. 230 ЦК);
відшкодування моральної шкоди (правочин, вчинений з особою, яка знала про стан особи, що була дієздатною, однак у момент вчинення правочину не усвідомлювала значеня своїх дій та/або не могла керувати ними - ч.3 ст. 225 ЦК).