«Слово о полку Ігоревім»

Опинившись на Чернігівщині не полінуйтеся приїхати до Новгорода-Сіверського. Древній, цікавий він обов’язково причарує вас своїми архітектурними пам’ятками, мальовничими пейзажами та провінційним спокоєм

А найголовніше, за ради чого сюди варто приїхати, це, звичайно ж, знайомство з перлиною давньоруської літератури „Слово о полку Ігоревім”.

Основна сюжетна лінія твору – реальна подія – похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців, історичний факт якої, описаний у Лаврентіївському та Іпатіївському літописах. З моменту виходу в світ „Слово” користується неабияким інтересом у дослідників та пересічних читачів, надихає художників та поетів. Відкритий широкому загалу більше 200 років тому і досі зберігає в собі багато таємниць і загадок.

Здійснити незабутню подорож по його сторінках, заглянути в давно минулу історію міста вам допоможуть наукові співробітники музею-заповідника „Слово о полку Ігоревім”.

Музей створено в 1990 р., як перший державний заклад в Україні, що вивчає „Слово о полку Ігоревім”

В експозиції представлені дореволюційні та сучасні видання літературної пам’ятки, переклади її на іноземні мови; археологічні знахідки доби Київської Русі; графічні та художні твори, скульптури, тощо ( вул. Пушкіна,1). Окрема тема – краєзнавчий відділ. Він знайомить з історією міста, етнографією, флорою та фауною Сіверського краю. ( вул. Соборна,3).

Музей „Слово о полку Ігоревім” входить в состав однойменного заповідника основу комплексу пам’яток якого складає Спасо-Преображенський чоловічий монастир заснований в ХІ ст. З архітектурних споруд того часу зберігся фундамент мурованого Спаського собору та залишки Княжого терему ( кін. ХІІ –поч. ХІІІ ст.). За свою довгу історію монастир кілька разів змінював свій архітектурний вигляд, а остаточного набув протягом ХVІ-ХІХ ст.ст.

Спасо-Преображенський собор ХVІІІст.

Окрім комплексу Спасо-Преображенського монастиря музею-заповіднику передані такі архітектурні пам’яткі міста: Успенський собор (1671р. – діючий), Миколаївська церква (1760р. –діюча), Тріумфальна арка (ХVІІІст.), Торгові ряди та склади ( кін. ХVІІІ ст.).

Розвиток туризму в Україні сприяє збільшенню потоку відвідувачів до міста, і, звичайно, до заповідника. Свою діяльність науковий колектив спрямовує на вивчення та пропаганду „Слова”, комплектацію музейних колекцій, забезпеченню умов для їх використання в експозиційній та науковій роботі. З цією метою проводиться науково-дослідницька, експозиційна, культурно-просвітницька та фондова роботи. (до речі фонди музею налічують більше 40 тис. одиниць зберігання). Музей бере участь у наукових конференціях, читаннях, виступах та публікаціях у засобах масової інформації.

Глухів

Національний заповідник «Глухів» утворений і функціонує відповідно до постанови КМУ від 8 лютого 1994 р. № 80 «Про Державний історико-культурний заповідник у м.Глухові Сумської області» та постанови КМУ від 2 жовтня 1998 р.

№ 1576 на базі пам’яток архітектури, історії та культури м.Глухова. Розпорядженням КМУ від 26 квітня 2007 р. № 233 «Про віднесення до сфери управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва підприємств, установ та організацій» заповідник віднесений до сфери управління Мінрегіонбуду України. Відповідно до Указу Президента України від 10 листопада 2008 р. № 1027/2008 заклад отримав статус національного. Розпорядженням міського голови від 18.08.2009 р. колектив НЗ «Глухів» внесено до Книги Пошани Глухівської міської ради.

Заповідник охоплює територію 75 га центральної історичної частини та ділянки природного ландшафту м.Глухова. Він здійснює нагляд за 50 об’єктами культурної спадщини, розташованими на його території та в охоронних зонах, 36 з яких є пам’ятками історії, архітектури та містобудування. 5 пам’яток («Миколаївська церква» (1693-1695), «Київська брама Глухівської фортеці» (1766-1769), «Спасо-Преображенська церква» (1765), «Трьох-Анастасіївська церква» (1893), «Учительський інститут» (1874) занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, 31 пам’ятка – місцевого значення.

На балансі заповідника знаходиться 5 пам’яток архітектури: «Дворянське зібрання» (1811), «Будинок П.Лютого» (кін. ХІХ ст.), «Банк М.Терещенка» (кін ХІХ ст.), «Київська брама Глухівської фортеці» (1866-1869), «Садибний будинок Кочубеїв» (1904). До його складу входить музей археології, створений у 2008 р.

У структурі заповідника 5 відділів з 27 штатних одиниць: 7 чол. – керівний персонал, 8 – спеціалісти в галузі заповідників, 5 – спеціалісти загальних професій, 7 – інший персонал. Мають вищу освіту 21 чол., займаються науковою та просвітницькою діяльністю 11 чол.

Основними напрямками діяльності заповідника є здійснення заходів з охорони і збереження об’єктів культурної спадщини, забезпечення належного використання пам’яток містобудування і архітектури, реставрація пам’яток, регенерація архітектурного середовища, проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної, культурно-просвітницької роботи.

Найбільш вагомі роботи заповідника:

- комплекс робіт з виявлення, вивчення, фіксації, складання облікової документації на об’єкти культурної спадщини;

- участь у розробці проекту коригування генерального плану розвитку м.Глухова, проекту генерального плану розвитку заповідника у м.Глухові;

- реставрація пам’яток;

- археологічні дослідження літописного м.Глухова;

- науково-практичні конференції «Сіверщина в історії України»

Заповідник здійснює екскурсійну діяльність за 16 маршрутами, проводить роботу з комплектації та обліку музейних зібрань, погоджує проекти реконструкції будівель на території заповідника, організовує та координує проведення наукових досліджень, видає власну газету «Соборний майдан».