«Гетьманська столиця»

Перлиною і життєдайним духовним джерелом України без перебільшення є Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». Заповідник є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним постановою Кабінету Міністрів України № 445 від 14 червня 1993 року «Про Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» на базі комплексу пам’яток культурної спадщини та природи, пов’язаних з історією українського козацтва доби Гетьманщини, з метою здійснення їх комплексного наукового дослідження та охорони. Статус національного закладу надано Указом Президента України № 1102 від 16 листопада 2007 року «Про надання статусу національного Державному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця». Заповідник є об’єктом державної власності і перебуває у сфері управління Міністерства культури.

«Гетьманська столиця» - це безцінні пам’ятки історії, архітектури, культури, археології і природи: палацово-парковий ансамбль К.Розумовського, Будинок генерального судді В.Кочубея, Музей археології Батурина, Воскресенська церква-усипальниця гетьмана К.Розумовського, парк «Кочубеївський», Миколо-Крупицький монастир, Цитадель Батуринської фортеці, Пам’ятник жертвам Батуринської трагедії 1708 року, Могила П.І.Прокоповича - основоположника вітчизняної науки про бджільництво, винахідника рамкового вулика, інші.

Завдяки багаторічним археологічним дослідженням на території Батурина розгадано багато таємниць, що приховувала батуринська земля. Окрім безцінної наукової інформації, археологи поповнили фондове зібрання заповідника тисячами предметів музейного значення. Саме археологічна колекція заповідника стала основою для створення нового Музею археології Батурина, який з 22 січня 2009р. відкрив свої двері для відвідувачів.

Архітектурно-меморіальний комплекс «Цитадель Батуринської фортеці», відтворений у 2008р., яскраво ілюструє вигляд найбільш укріпленої частини міської фортеці 1669-1708 рр. Гетьманський будинок репрезентує реалії мурованої архітектури другої половини ХVІІ ст., а також інтер’єри цього будинку, естетичні смаки перших батуринських гетьманів – Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи. Важливим об’єктом Цитаделі є замкова дерев’яна церква Воскресіння Господнього, яка фактично є усипальницею героїв Батуринської оборони 1708 р., останки яких знайшли вічний спокій в її крипті. В церкві екскурсанти можуть помолитися за упокій душ невинно убієнних батуринців, запалити свічку пам’яті. З підвального приміщення церкви йде підземний хід, відтворений на автентичному місці, що досліджене археологами в травні 2008 року.

«Качанівка»

В 2011 році виповнюється 30 років Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка». Заповідник існує на базі дворянської садиби кінця ХVІІІ – поч. ХХ ст. Унікальність Качанівки полягає в тому, що на території України вона є чи не єдиною комплексно збереженою пам’яткою своєї епохи.

В своїй структурі заповідник «Качанівка» поділяється на дві взаємоінтегровані частини: паркову та архітектурну. Качанівський парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст., який має площу 568,63 га, з них 125,5га — це водне плесо чарівної річки Смош, на берегах якої і розкинулася качанівська садиба.

Доповнює парк архітектурний ансамбль садиби, який нараховує 24 об’єкти. Окрасою ансамблю є палац в стилі неокласицизму, який доповнюють допоміжні будівлі південних і північних служб разом із садибною церквою Св. Георгія Хозевіта. Сьогодні в Україні це єдина відома церква історично висв’ячена на такий престол.

Не менш цікавою є історія Качанівки. На протязі майже всього ХІХ – поч.ХХ ст. садиба була осередком духовної культури на Лівобережній Україні. Такий культурно-мистецький розквіт качанівської садиби тісно пов’язаний з знаною родиною меценатів Тарновських. Володіючи Качанівкою протягом майже всього ХІХ ст., вони за досить короткий час перетворили садибу на відомий осередок мистецтва не лише в Україні, а й за її межами. Своїми візитами садибу вшанували: М.Глінка, С.Гулак – Артемовський, Т.Шевченко, М. Гоголь, П.Куліш, Ганна Барвінок, подружжя Маркевичів, В.Штернберг, І.Рєпін, О.Лазаревський, Д.Яворницький, М.Костомаров та багато інших знаменитостей

Протягом майже всього ХІХ ст. Качанівка була і своєрідним музейним центром, де були зібрані видатні твори як західноєвропейських майстрів ХVІІІ – ХІХ ст., так і відомих українських та російських художників. Справжню славу провінційній садибі принесла величезна колекція українських старожитностей, яку все своє життя формував В.В. Тарновський молодший. Згодом дане зібрання було передане Чернігівському губернському земству для влаштування публічного музею. Фахівці оцінювали безцінну колекцію Тарновського у 300 – 400 тис.крб.

Епоха руйнації для садиби настала з приходом радянської влади у 1918 році. Лише в 1981 року, завдяки передовій український інтелігенції естетична вартість Качанівки належним чином була оцінена вітчизняними спеціалістами. Качанівський палацо–парковий ансамбль включено до Державного реєстру національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича».

Цінність ансамблю не тільки в його надзвичайній красі, а й у тому значенні, яке мала садиба для розвитку української і російської культур.